РФ заселяє росіян в домівки українців та сумнівається у відбудові зруйнованих міст

Росія обіцяє жителям окупованих міст нове житло та «відбудову», але тисячі людей у Маріуполі, Бахмуті чи Авдіївці залишаються без компенсацій і навіть ризикують втратити квартири, які вціліли після обстрілів.

У проєкті «На часі» журналіст Денис Казанський та керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко розповіли, як насправді працює житлова політика РФ на окупованих територіях та чому «відновлення» часто існує лише для пропаганди.

Замість компенсації — виселення

В Україні діє низка програм, за якими переселенці можуть отримати компенсацію за зруйноване або пошкоджене внаслідок війни житло. Однак для людей, які після окупації Маріуполя, Бахмута, Авдіївки та інших міст залишилися на окупованих територіях або виїхали до Росії, ситуація виглядає зовсім інакше. Попри гучні заяви російської пропаганди про «відбудову» та «нове житло», реальні історії людей в окупації свідчать про інше.

Український журналіст Денис Казанський каже, що об’єктивної статистики щодо компенсацій чи забезпечення житлом на окупованих територіях немає, адже вся інформація, яку поширює Росія, є частиною пропаганди.

«Росіяни, звісно, пишуть, що все добре, але ми розуміємо, що це елемент пропаганди», — говорить він.

За словами Казанського, оцінювати ситуацію можна лише через історії самих людей. Зокрема, у Маріуполі після початку так званої «відбудови» тисячі містян фактично залишилися без житла. Ба більше, зараз у місті фіксують випадки, коли людей виселяють навіть із квартир, що вціліли після бомбардувань.

Журналіст розповідає, що напередодні 9 травня в Маріуполі на будинках масово з’явилися оголошення для мешканців окремих квартир. У них вимагали надати правовстановлюючі документи, а в іншому випадку — здати ключі та залишити житло.

«Фактично це вже не про те, що людям не дали квартири замість зруйнованих. У них відбирають навіть ті квартири, в яких вони жили», — каже Казанський.

Люди без житла і права на компенсацію

Особливо складна ситуація у містах, які майже повністю знищені — Бахмуті, Авдіївці, Соледарі та багатьох селах навколо них. За словами журналіста, мешканці цих територій не отримали практично нічого.

Він зазначає, що люди створюють Telegram-чати, об’єднуються та намагаються добитися бодай якихось компенсацій. Нещодавно в мережі поширювали звернення жителів Бахмута, Соледара, Очеретиного та інших населених пунктів, які нині фактично перетворилися на руїни.

«Там не залишилося просто населених пунктів, які вціліли», — говорить Казанський.

За його словами, проблема полягає ще й у тому, що значна частина цих територій залишається закритою для цивільних. Навіть якщо чийсь приватний будинок умовно вцілів, власники не можуть туди потрапити, оскільки райони контролює російська армія.

Через це не можуть працювати й комісії, які за російськими правилами мають фіксувати руйнування житла та підтверджувати право людей на компенсацію. У результаті мешканці просять російську владу хоча б проводити зйомки з дронів, аби зафіксувати стан їхніх будинків і виплатити компенсації дистанційно.

Казанський згадує, що подібний механізм нібито застосовували в Курській області Росії після бойових дій у Суджі. Там місцева влада проводила зйомку пошкоджених будинків із дронів, після чого людям виплачували компенсації.

Втім, за словами журналіста, жителі окупованого Донбасу опинилися в іншому становищі.

«Росіянам — справжнім жителям Росії — щось виплачують. А жителям Донбасу не дають нічого, тому що це люди другого сорту для Росії», — каже він.

«Відбудова» як спосіб заміщення населення

На думку Дениса Казанського, житлова політика Росії на окупованих територіях має не лише економічний чи соціальний характер. Її головна мета — витіснення місцевого українського населення та заселення міст росіянами.

«Це і є мета всієї цієї політики. Вона настільки чітко видна, що її неможливо заперечувати», — говорить журналіст.

Він нагадує, що під час облоги Маріуполя Росія сама заявляла про нібито 8 тисяч українських військових у місті, де до повномасштабного вторгнення проживали близько 450 тисяч людей. Попри це російська армія масово бомбила житлові квартали.

«Вони самі визнають, що просто знищували цивільне населення», — каже Казанський.

Після руйнування міст, за його словами, Росія створює умови, за яких навіть ті мешканці, які залишилися в окупації, не можуть нормально жити: їм не надають житло, не виплачують компенсації та фактично змушують виїжджати.

Натомість у містах активно будують нове житло на продаж. Зокрема, у Маріуполі квартири продають в іпотеку.

«Вони кажуть: “Ми відновлюємо Маріуполь”. Але вони знищили будинки місцевих мешканців, а тепер будують житло для продажу», — зазначає журналіст.

За його словами, купувати це житло можуть переважно російські військові, найманці та їхні родини, які мають доступ до російських виплат і кредитних програм.

Чи збирається Росія відновлювати знищені міста

Щодо Бахмута та Авдіївки, то, як каже Казанський, російська влада уникає прямих заяв про відмову від відбудови, але постійно говорить про це в дуже розмитій формі.

Наприклад, у випадку Авдіївки окупаційна влада заявляла, що перспектива відновлення міста залежатиме від роботи Авдіївського коксохімічного заводу. Водночас чіткої відповіді, чи збираються його відновлювати, немає.

«Натяки такі, що, можливо, і немає сенсу відновлювати Авдіївку», — говорить журналіст.

Він додає, щодо частини сіл російські представники взагалі заявляють, що там «було мало людей» і тому нібито немає сенсу витрачати ресурси на відбудову.

За словами Казанського, у багатьох містах масштаби руйнувань настільки великі, що їхнє відновлення виглядає майже нереальним. Як приклад він наводить Мар’їнку.

«Там тільки розбирати руїни та розміновувати територію треба кілька років. Реально дешевше і легше побудувати таке саме місто десь із нуля в полі», — каже він.

Картинка для пропаганди і реальність Маріуполя

Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко вважає, що картинка «відбудованого Маріуполя», яку показують російські медіа, має мало спільного з реальним життям людей, які втратили свої домівки після окупації міста.

За його словами, Росія намагається створити показову картинку для пропаганди, однак за фасадом «відновлення» залишаються десятки тисяч людей, які досі не мають ані житла, ані компенсацій.

«Росіяни спробували навести такий собі “макіяж” на місці для того, щоб знімати і демонструвати його», — каже Андрющенко.

Водночас, за його словами, у Маріуполі залишається велика кількість людей, які повністю втратили житло та змушені виживати самотужки.

«Мова про десятки тисяч людей. Вони не мають нічого — ані компенсації, ані компенсаційного житла, ані нормальних умов для життя», — зазначає він.

Андрющенко говорить, що жителі міста часто допомагають одне одному самі. Хтось тимчасово прихистив знайомих чи родичів, а хтось іде на самозахоплення порожніх квартир, бо інших варіантів просто немає.

На думку Андрющенка, російська пропаганда навмисно показує лише центральні вулиці Маріуполя та переважно вдень. Саме так створюють ілюзію відновленого міста.

«Вони завжди показують Маріуполь вдень, навіть по центральних вулицях», — каже Андрющенко.

Втім, за його словами, вночі або якщо відійти трохи далі від центру, ситуація виглядає зовсім інакше. Цілі квартали можуть мати зовні відремонтований вигляд, однак всередині будинків ніхто не мешкає.

«Будинки виглядають відремонтованими, а всередині ніхто не мешкає, тому що всередині нічого не відремонтовано», — пояснює він.

Особливо помітна руйнація у приватному секторі та районах, які не потрапляють у пропагандистські сюжети.

Понад 22 тисячі маріупольців втратили домівки

За оцінками Центру вивчення окупації, у Маріуполі знесли трохи менше ніж 500 багатоповерхових будинків — від хрущовок до 12-поверхівок. Це приблизно від 35 до 40 тисяч квартир, які фактично перестали існувати.

Водночас, за весь час окупації Росія заявляла про будівництво лише близько 5,5 тисячі квартир компенсаційного житла. Згодом цю цифру скоротили до 4700 квартир, які, за словами Андрющенка, люди реально отримали.

«35 тисяч квартир перестало існувати. Нехай навіть 5 тисяч вони побудували — це менше 10% від того, що вони фактично знищили», — говорить він.

Станом на зараз у черзі на компенсаційне житло офіційно перебувають близько 16 тисяч людей. Проте, за словами Андрющенка, реальна кількість тих, хто втратив житло і не отримав нічого, перевищує 22 тисячі.

Він пояснює, що багатьом людям просто відмовляють у компенсації. Причини різні: від проблем із документами до наявності частки в іншому житлі.

«У когось документи згоріли, у когось залишилася частка після приватизації. Близько 6 тисяч людей просто отримали відмову в компенсаційному житлі», — каже Андрющенко.

За його словами, так звана «націоналізація» квартир маріупольців, які виїхали на підконтрольну Україні територію, не пов’язана з нестачею житла для місцевих жителів.

«Ті квартири, які відбирають, у першу чергу віддають росіянам», — говорить він.

Йдеться насамперед про російських бюджетників, яких завозять працювати до Маріуполя — лікарів, освітян, працівників силових структур, а також родини російських військових.

За словами Андрющенка, частина людей відмовляється від запропонованого житла через його стан. Часто квартири вигорілі зсередини, без ремонту та придатних умов для життя.

«Ти заходиш, а грошей на ремонт немає. І жити в цьому сараї, де тільки стіни залишилися, складно», — каже він.

Водночас він наголошує, що причини відмов у людей різні: для когось це моральна позиція, для когось — неможливість відновити непридатне житло власним коштом.

Попри гучні заяви про «відбудову», для багатьох жителів окупованих міст вона так і залишилася телевізійною картинкою. Тисячі людей роками живуть без житла, компенсацій і розуміння, чи зможуть вони взагалі повернутися додому. А частину квартир, що пережили війну, окупаційна влада вже передає росіянам.

---

---