Шлях України до ЄС: що зміниться для країни та людей
Поки Росія намагається вплинути на Україну силою війни, наша держава паралельно проходить один із найскладніших політичних процесів у своїй сучасній історії — шлях до членства в Європейському Союзі.
Офіційно курс на євроінтеграцію закріпили в Конституції ще у 2019 році. Але дискусії навколо цього тривають досі: коли Україна реально може стати членом Євросоюзу, на якому етапі ми перебуваємо зараз і що євроінтеграція означає не лише для держави, а й для життя звичайних людей.
Цим матеріалом «Точка Сходу» запускає цикл статей про шлях України до ЄС — його етапи, політичні виклики та зміни, які українці фактично починають відчувати вже сьогодні.
З чого все почалося
Отже, що таке євроінтеграція? Простими словами — це поступове наближення країни до стандартів, правил і принципів, за якими живе Європейський Союз.
Цей процес має кілька чітких етапів, які країни проходять перед вступом до ЄС.
Водночас конкретних термінів тут немає: одні держави рухаються швидше, інші — роками залишаються на одному етапі. Адже крім виконання необхідних реформ, багато залежить ще й від політичної волі всередині самого Євросоюзу.
Для України шлях до ЄС почався ще з відновлення незалежності. Тоді Європейський союз заохочував країни, які вийшли з-під впливу СРСР, до економічних та демократичних змін. Саме тому в Угоді про партнерство і співробітництво 1994 року зазначалося: якщо Україна просуватиметься шляхом економічних реформ, сторони зможуть розпочати переговори про створення зони вільної торгівлі.
Так і сталося. З 1 січня 2016 року між Україною та ЄС офіційно запрацювала поглиблена і всеохопна зона вільної торгівлі. Уже тоді український експорт до ЄС зріс на 3,7% і сягнув близько 13,5 млрд доларів. Це частково допомогло компенсувати втрату російського ринку, на який раніше була орієнтована значна частина української економіки. Найбільше зміни відчули агросектор, металургія та деревообробна галузь.
Етапи євроінтеграції
Отже, перший етап на шляху до ЄС — політичне рішення країни рухатися до членства та офіційна заявка на вступ. Після цього Єврокомісія оцінює, чи відповідає держава базовим критеріям.
Для України цей процес почався задовго до повномасштабної війни. Ще у грудні 2011 року на саміті Україна–ЄС офіційно оголосили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. Але вже у листопаді 2013-го тодішній президент Віктор Янукович відмовився її підписувати та фактично розвернув країну назад у бік Росії. Саме це стало одним із головних приводів для Євромайдану.
Зрештою 6 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.
Другий етап — отримання статусу країни-кандидата. Це означає, що Євросоюз визнає: країна потенційно може стати її членом, але для цього потрібно ще завершити реформи. Україна пройшла цей етап у 2022 році — на тлі повномасштабного вторгнення Росії. Тоді це стало не лише політичним сигналом підтримки, а й важливим геополітичним рішенням для України.
Третій етап — скринінг законодавства. Це технічна перевірка того, наскільки українські закони відповідають нормам ЄС. Саме після цього визначають, які зміни та реформи ще потрібні. Україна завершила скринінг у вересні 2025, після чого почалася розробка дорожніх карт для впровадження необхідних змін.
Наступний крок — відкриття переговорів про вступ. Саме на цьому етапі нині перебуває Україна, домагаючись пришвидшити процес. Це найскладніша і найдовша фаза, яка охоплює чи не всі сфери життя країни: від судової системи та енергетики до екології та цифрової політики.
Переговори поділяються на окремі «кластери» або розділи, і для кожного з них Україна має привести своє законодавство у відповідність до правил ЄС. Очікується, що перший кластер можуть відкрити вже у червні 2026 року. Але навіть після рекомендації Єврокомісії для цього потрібна згода всіх держав-членів ЄС, тому процес може затягуватися.
Після цього починається етап закриття переговорних розділів. Кожен із них закривають лише тоді, коли ЄС визнає, що країна виконала всі необхідні вимоги.
Фінальний етап — підписання Угоди про вступ і її ратифікація всіма державами-членами ЄС. І саме тут знову велику роль відіграє політика, адже кожна країна має погодитися на вступ нового члена.
Раніше головною перепоною для України вважалася Угорщина. Водночас новообраний прем’єр-міністр Петер Мадяр уже заявив, що не блокуватиме вступ України, хоча й виступає проти прискорених процедур та наполягає на «покращенні умов для угорської нацменшини в Україні».
Чи з’являться нові політичні перепони з боку інших країн ЄС — залежатиме від того, наскільки єдиною залишатиметься позиція самого Євросоюзу.
Ідея «асоційованого членства»
Через велику кількість політичних і безпекових невизначеностей лідери Франції та Німеччини запропонували ідею так званого «асоційованого членства» для України. Такий формат передбачав би право голосу в ЄС і доступ до європейського бюджету, зокрема до фондів Спільної аграрної політики, ще до повноправного вступу.
Втім, в Україні до цієї ідеї ставляться доволі скептично. Адже побоюються, що такий проміжний варіант може фактично розмити або надто затягнути шлях до повноцінного членства в Євросоюзі.
«Я це не підтримую. Народ це не підтримує. Найголовніше – наші люди. Нам достатньо вже символічних союзів. Будапештські меморандуми, символічні гарантії безпеки, НАТО, символічний шлях до НАТО. Ми заслуговуємо на повноправне членство в різних союзах. Безумовно, в Європейському Союзі», – заявив Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами у квітні 2026 року.
Повноправне членство в Європейському Союзі — це фінальний формальний етап євроінтеграції, після якого країна отримує доступ до всіх інституцій та політик ЄС. Але насправді це не «фініш», а радше новий етап відповідальності.
Адже після вступу держава має не лише користуватися перевагами членства, а й постійно виконувати правила та зобов’язання, на яких тримається сам Євросоюз.
Коли зміни починаються не з підписання Угоди
Важливо розуміти, що навіть паралельно з офіційними етапами вступу Україна вже поступово інтегрується в ЄС — через конкретні угоди, участь у спільному ринку, енергетичному співтоваристві та європейських програмах.
Для України цей «трек» уже активно працює, а з повномасштабним вторгненням він значно посилився. А повноцінне членство має зробити ці можливості ширшими та стабільнішими.
Насправді ж найбільші зміни для людей відбуваються не в момент самого вступу до ЄС, а дорогою до цього. Саме ж членство лише ніби засвідчує «відмінну оцінку» після впроваджених змін.
Як зазначив у коментарі для «Точки Сходу» Голова Консультативної місії ЄС в Україні Рольф Холмбо, євроінтеграція робить співпрацю з ЄС чіткішою:
«Статус кандидата зробив співпрацю України з Європейським Союзом більш структурованою. Він відкриває українським інституціям доступ не лише до фінансової підтримки, а й до європейської експертизи, професійних контактів, обміну досвідом і довгострокового супроводу реформ, пов’язаних із європейським шляхом України».
На думку Холмбо, така підтримка особливо важлива для України ще до вступу в ЄС, адже вона допомагає українським інституціям поступово готуватися до майбутніх зобов’язань, пов’язаних із членством, а також ефективніше взаємодіяти з громадянами — особливо в умовах війни.
Органи ЄС: хто за що відповідає
Загальні політичні напрямки та пріоритети ЄС визначає Європейська рада (European Council). До її складу входять глави держав або урядів країн-членів ЄС. Вона не ухвалює закони напряму, але є ініціаторкою змін. Саме ця інституція у березні 2026 закликала якнайшвидше розпочати переговори про вступ України до Євросоюзу, зокрема відкрити кластер «Основи». Це рішення підтримали 25 із 27 країн-членів ЄС.
Наразі Європейську раду очолює Антоніу Кошта. Він послідовно підтримує Україну та виступає за якнайшвидше відкриття переговорних кластерів. Зокрема, про це Кошта заявляв під час саміту у Вірменії на початку травня 2026 року.
Європейська комісія (European Commission) – виконавчий орган ЄС. Саме вона розробляє законопроєкти, контролює виконання європейського законодавства та розпоряджається бюджетом Євросоюзу.
Наразі Єврокомісію очолює Урсула фон дер Ляєн. Саме під її керівництвом у 2022 році Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС.
Також за час повномасштабної війни Євросоюз став найбільшим донором України за обсягом фінансової допомоги. Станом на 2026 рік ЄС надав Україні майже 200 мільярдів доларів військової, економічної та гуманітарної підтримки.
Європейський парламент (European Parliament) — це представницький орган ЄС, депутатів до якого обирають громадяни країн-членів. Саме він разом із Радою ЄС ухвалює закони та затверджує бюджет Євросоюзу.
Скільки місць Україна могла б отримати в Європарламенті після вступу, наразі точно сказати складно — це залежатиме від реальної чисельності населення країни на той момент. Водночас уже зараз зрозуміло, що українська делегація була б однією з найбільших у парламенті.
Станом на 2026 рік Європейський парламент складається із 720 депутатів. Найбільше представництво має Німеччина — 96 місць.
Кількість депутатів для кожної країни визначають за принципом дегресивної пропорційності. Це означає, що держави з більшим населенням отримують більше мандатів, але зі зростанням населення їхня частка збільшується не прямо пропорційно. Така система дозволяє меншим країнам зберігати достатнє представництво та уникати домінування найбільших держав.
Водночас загальна кількість депутатів Європарламенту нині не може перевищувати 750.
Рада Європейського Союзу (Council of the European Union / Рада міністрів) представляє уряди країн-членів. Разом із Європарламентом вона ухвалює законодавчі акти. До її складу входять профільні міністри від кожної країни, які розв’язують питання та ухвалюють рішення у сфері своїх компетенцій.
Окрему роль у процесі ухвалення рішень відіграє і головування в Раді Європейського Союзу, яке змінюється кожні пів року. Країна, що головує, значною мірою впливає на порядок денний та швидкість просування окремих питань.
Наразі в Раді ЄС головує Кіпр. Саме за його головування Україна сподівається нарешті відкрити переговорні кластери. Водночас уже наприкінці червня Кіпр змінить Ірландія, а отже політичні акценти та динаміка процесу можуть знову змінитися.
Окрім основних інституцій, у ЄС працюють і спеціалізовані органи, кожен із яких відповідає за окремий напрямок.
Наприклад, Суд Європейського Союзу (Court of Justice of the European Union) стежить за тим, щоб європейське законодавство однаково трактувалося та застосовувалося в усіх країнах-членах.
Європейський центральний банк (European Central Bank, ECB) відповідає за євро та визначає монетарну політику країн Єврозони.
А Європейський суд аудиторів (European Court of Auditors) контролює, як витрачаються кошти ЄС, і перевіряє законність та прозорість доходів і видатків Союзу.
Євроінтеграція: об’єктивний чи політичний процес
Водночас, крім чітко прописаних вимог і процедур, у процесі євроінтеграції завжди присутній і політичний фактор. Але без реальних реформ та практичних змін самі дискусії про вступ просто не матимуть сенсу, вважає Віце-прем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України 2016-2019 років, голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе.
«Тих великих видимих змін, у тому числі інфраструктурних, які відбувалися в наших сусідів із приєднанням до ЄС, поки немає, бо Україна ще не отримала доступу до структурних фондів ЄС. Ми матимемо можливість швидко змінюватися завдяки цим грошам, коли станемо повноправними членами ЄС. Саме тому нам так важливо отримати повноцінне членство. І для цього повноцінного членства ми маємо повноцінно виконати “домашню роботу”, стати взаємосумісними з ЄС. Бо якщо тут [в Україні] не буде справедливого суду, підзвітності влади, прозорих правил, не буде відповідальності за корупцію, то жодні гроші нас не змінять — їх просто вкрадуть на чергову „Династію”», – вважає Климпуш-Цинцадзе.
Як євроінтеграція впливає на повсякденне життя України
ЄС уже став рушієм і донором багатьох змін в Україні. Наприклад, значну роль Євросоюз відіграє у підтримці незалежної антикорупційної інфраструктури.
Державні органи — НАБУ, САП і ВАКС, за незалежність яких українці виходили на протести влітку 2025 року, фінансуються з бюджету України. Водночас Антикорупційна ініціатива Європейського Союзу в Україні (EUACI) фінансується ЄС та урядами окремих країн-членів, зокрема Данією через Міністерство закордонних справ країни.
Наразі це найбільша програма технічної допомоги Україні у сфері боротьби з корупцією.
Також для України, де медіа десятиліттями перебували під впливом олігархів — і цей вплив частково зберігається досі, — важливим є European Media Freedom Act. Це закон ЄС про свободу медіа, який має посилити захист редакційної незалежності, прозорість медіавласності та захист журналістських джерел.
Ще один приклад — безвізовий режим між Україною та ЄС, який діє з 2017 року. Лише за перші два роки українці скористалися ним 42 мільйони разів.
І таких прикладів, які вже змінили повсякденне життя українців, — чимало.
«Євроінтеграція дуже людиноцентрична»
Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначає, що одним із головних завдань євроінтеграції для таких країн, як Україна, де тривалий час існувала надмірно централізована система управління, є підвищення ефективності та прозорості держави через правильний розподіл повноважень і ресурсів.
Як приклад вона наводить реформу децентралізації, яка дала змогу посилити громади, адже держава передала на місця значну частину податків, а разом із ними — повноваження та ресурси для їх реалізації.
За словами Климпуш-Цинцадзе, саме завдяки цьому по всій країні почали ремонтувати школи й дитячі садки, а в селах і селищах з’явилися сміттєві баки та нові зупинки громадського транспорту.
«Також гарний приклад – створення нових ефективних державних інституцій за європейським зразком: Держкіно, Інститут книги, Український культурний фонд. Ці інституції, отримавши фінансування, яким раніше розпоряджалися з кількох кабінетів у непрозорий спосіб, змогли забезпечити справжнє відродження в гуманітарній сфері. Той самий принцип застосовувався і в медичній реформі – гроші за пацієнтом. Тобто євроінтеграція дуже людиноцентрична», – розповідає Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Голова Консультативної місії ЄС в Україні Рольф Холмбо наголошує, що євроінтеграція для України — це не лише про економіку чи політику, а й про справедливість та довіру до держави.
«Європейська інтеграція також допомагає сектору цивільної безпеки України наближатися до стандартів, які діють у країнах ЄС. Це передусім повага до прав людини, а також підзвітність і прозорість, без яких неможлива ефективна боротьба з корупцією. КМЄС в Україні також допомагає правоохоронним органам працювати з урахуванням принципів гендерної рівності, краще захищати вразливі групи та розбудовувати поліцію, орієнтовану на потреби людей. Для родин військовослужбовців і ветеранів це особливо важливо», – каже Холмбо.
Для безпеки, розвитку та економічної стійкості країни сьогодні змушені об’єднуватися. І зараз Україна потрібна Європейському Союзу так само, як ЄС потрібен Україні.
Свій цивілізаційний вибір українці показали ще під час Революції Гідності у 2013 році й продовжують відстоювати його протягом усієї російсько-української війни. Але самого суспільного запиту недостатньо — для вступу до ЄС Україна має виконати конкретні реформи та взяті на себе зобов’язання.
У процесі євроінтеграції завжди буде політичний фактор: зміни урядів у країнах ЄС, суперечки, підтримка чи навпаки спротив окремих держав. Але чим більше практичних змін реалізує Україна, тим сильнішою буде її позиція в цих дискусіях.
Водночас реальна інтеграція України в ЄС відбувається вже зараз — через економіку, безпеку, реформи, спільні програми та щоденні зміни в житті людей. І попри всі труднощі, вибір Україна–ЄС уже фактично зроблений обома сторонами.
Авторка матеріалу: Дар’я Маслєнкова
Читайте також: Чому окуповані міста досі мають бюджети і адміністрації
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.
