Вибори після війни: що буде з мільйонами українців за кордоном

У Верховній Раді вже готуються до перших повоєнних виборів: парламентська робоча група напрацьовує правила, за якими країна голосуватиме після війни. Один із головних викликів — як забезпечити право голосу мільйонам українців за кордоном. Про ключові проблеми та можливі рішення «Точці Сходу» розповів радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк.

Перевантажені дільниці за кордоном

Наразі проведення будь-яких виборів в Україні залишається неможливим: закон «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє їх під час війни. Водночас готуватися до цього процесу потрібно вже зараз, адже масштаб проблеми безпрецедентний. Зокрема, є проблеми, які потрібно врахувати для організації виборів за кордоном. Як пояснює радник з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк, там чинна система голосування не розрахована на нинішню кількість українців.

«Наразі є 104 закордонні виборчі дільниці для приблизно 383 тисяч виборців. І на окремих дільницях навантаження є дуже значним», — каже він.

Для прикладу, у Молдові лише дві дільниці обслуговують близько 60 тисяч зареєстрованих виборців.

Це є одним із ключових викликів — недостатня мережа закордонних виборчих дільниць. При цьому майже 60% усіх облікованих виборців зосереджені лише на 11 із них.

Проблема списків виборців

До повномасштабного вторгнення основою для формування списків виборців за кордоном був консульський облік. Сьогодні на ньому перебуває близько 400 тисяч осіб — приблизно стільки ж, як і раніше. Однак після 24 лютого 2022 року кількість українців за межами країни зросла у рази. За різними оцінками, нині за кордоном можуть перебувати від 5 до 9 мільйонів українців, значна частина з яких — потенційні виборці.

При цьому далеко не всі стають на консульський облік, а отже — не потрапляють до списків виборців. Держава фактично не має точної інформації про їхнє місце проживання.

«Місце фактичного проживання багатьох громадян не відповідає їхньому зареєстрованому місцю проживання, тобто виборчій адресі (звісно якщо виборець не змінив її на фактичне місце проживання). Тому ключове завдання — актуалізувати дані Державного реєстру виборців», — зазначає Романюк.

Частково такі інструменти вже існують. Наприклад, українці можуть змінити свою виборчу адресу без додаткових підтверджуючих документів — така можливість з’явилася після змін до законодавства у 2020 році. Тоді цією процедурою скористалися близько 100 тисяч виборців. Також передбачена тимчасова зміна місця голосування, однак цей механізм працює лише під час виборчого процесу.

Втім, навіть цих інструментів може виявитися недостатньо для охоплення мільйонів українців за кордоном.

Активна реєстрація: як планують охопити виборців за кордоном

У парламенті та експертному середовищі вже обговорюють додаткові рішення. Одним із ключових напрацювань є механізм так званої активної реєстрації виборців. Він передбачає, що громадяни самі заявлятимуть про намір проголосувати за кордоном і вказуватимуть своє місце перебування.

«Це дозволить включити до списків тих виборців, які реально хочуть взяти участь у голосуванні», — пояснює Романюк.

За його словами, у перспективі українці матимуть кілька варіантів: стати на консульський облік, змінити виборчу адресу або скористатися новим механізмом активної реєстрації — якщо відповідні зміни підтримає парламент.

Таким чином, навіть до завершення війни держава фактично готує нову модель участі у виборах для мільйонів громадян за кордоном. Ключовим викликом залишається — як зробити цю систему водночас доступною і керованою в умовах безпрецедентної міграції.

Що вже напрацьовує парламентська робоча група

Конкретні законодавчі напрацювання щодо організації повоєнних виборів уже частково оформлені у проєкті, підготовленому Центральною виборчою комісією. Його обговорюють у межах тематичних підгруп і загальної парламентської робочої групи. Втім, сам документ поки не є законопроєктом — остаточне рішення ще попереду.

Як пояснює Павло Романюк, наразі робоча група лише напрацьовує механізми, тоді як право законодавчої ініціативи залишається за народними депутатами. Коли саме узгоджені пропозиції будуть внесені до парламенту, поки невідомо.

У разі запуску механізму активної реєстрації кількість виборців за кордоном може зрости в рази — з нинішніх сотень тисяч до мільйона і більше. Відповідно, держава має готуватися до розширення інфраструктури голосування. Йдеться, зокрема, про створення додаткових дільниць, хоча навіть у найкращому сценарії їх кількість навряд чи вдасться збільшити до необхідної, бо навіть за мінімальним підрахунками їх має бути сотні. Тому одного лише розширення мережі буде недостатньо.

Більше дільниць і довше голосування: які рішення обговорюють

Серед інших рішень, які обговорюють у робочій групі, — збільшення тривалості голосування. Наразі є згода щодо продовження часу роботи дільниць упродовж одного дня, однак частина експертів наполягає на можливості голосування протягом кількох днів. Це питання залишається дискусійним, зокрема через різні тлумачення Конституції.

Ще один напрям — збільшення кількісного складу дільничних виборчих комісій, щоб вони могли обслуговувати більшу кількість виборців. Водночас окрему дискусію викликає можливість створення дільниць поза дипломатичними установами. Такий підхід дозволив би розширити доступ до голосування, але водночас породжує ризики — передусім щодо реагування на виборчі правопорушення. Адже іноземні правоохоронні органи забезпечують лише громадський порядок і не застосовують українське виборче законодавство.

Чи зможуть українці за кордоном не лише голосувати, а й балотуватися

Окремо в експертному середовищі порушують питання виборчих прав самих українців, які виїхали за кордон під час війни. Зокрема, йдеться про вимогу щодо постійного проживання для кандидатів у народні депутати та на пост президента. Сьогодні закон передбачає, що кандидат має проживати в Україні протягом останніх п’яти або десяти років відповідно. Через війну ця норма фактично обмежує право балотуватися для тих, хто був змушений виїхати.

У ОПОРІ»пропонують запровадити виняток для таких громадян.

«Люди виїжджали, щоб зберегти життя своє і своїх родин. І це об’єктивна підстава для встановлення винятку з цієї норми», — зазначає Романюк.

За його словами, без такого рішення частина українців зможе балотуватися лише через кілька років після повернення, що створює нерівні умови.

Водночас експерти підкреслюють: мова йде не лише про формальне виборче право, а й про збереження зв’язку українців за кордоном із державою. За результатами досліджень ОПОРИ, участь у виборах сприймається як важливий елемент цього зв’язку.

«Якщо він зникне, виникне питання, як ми будемо відновлювати країну після війни», — пояснює експерт.

Крім того, можливість балотування може стати додатковим стимулом для повернення частини громадян в Україну. У цьому контексті участь у виборах розглядають також як інструмент майбутньої політики репатріації.

Паралельно Україна має вибудовувати співпрацю з державами, де перебуває найбільше її громадян. Йдеться, зокрема, про такі країни, як Німеччина, Польща, Чехія, Іспанія, Велика Британія, Румунія, Італія, Словаччина, Молдова та Нідерланди. Саме з ними доведеться домовлятися про розширення можливостей для голосування, і цю роботу, за словами експерта, варто починати вже зараз.

У підсумку, йдеться не про підготовку до конкретних виборів, а про створення умов, за яких їх узагалі можна буде провести демократично. Адже легітимність майбутньої влади напряму залежатиме від того, чи зможе держава забезпечити виборчі права для максимальної кількості громадян — як в Україні, так і за її межами.

Читайте також: Як не зруйнувати демократію, намагаючись провести вибори: Павло Романюк про зміну влади під час війни

---

---