10 творів українського мистецтва, які має знати кожен

Українські художники  не просто малювали — вони фіксували історію, а часто її творили. Багатьох із них переслідували, забороняли їхні роботи та навіть вбивали — за творчість та відданість Україні. Одних знищив радянський режим, інших — російсько-українська війна.

«Точка Сходу» зібрала 10 знакових творів українського мистецтва, які стали символами нашої історії, боротьби та національної культури.

«Звір гуляє», Марія Примаченко

Лев з картини «Звір Гуляє» став прототипом для головного героя мультфільму «Дивосвіт», який створений за мотивами творчості Примаченко.

Художниця мала чотири класи освіти, що було типовим для тогочасних жителів українського села. Мама навчила дівчинку традиційному мистецтву та вишиванню. Академічної освіти Марія не мала, але закінчила школу майстрів народного мистецтва у Києві. Ходили чутки, що Примаченко ніколи не залишала село, та насправді вона їздила і до Києва, і до інших міст та сіл. Однак України ніколи не залишала попри численні виставки за кордоном.

Усе мистецтво Марії Примаченко охрестили «наївним». Однак в її картинах можна побачити рефлексії на Чорнобильську трагедію, мотиви українських пісень і присвяту травмі війни. А не лише «наївних» тварин чи квітів. Це радянський конструкт, говорить історикиня мистецтва Оксана Семенік. 

Так, одну з картин художниці «Квітки виросли коло четвертого енергоблока», яка вціліла під час наступу окупантів на Іванків Київської області, продали за 500 тисяч доларів. Аукціон провів «Фонд Сергія Притули». Усі кошти пішли на допомогу ЗСУ.

«Жар-птиця» (Боривітер), Алла Горська

Мозаїку художниця та монументалістка Алла Горська створила в Маріуполі. Експериментальна робота, зроблена у парі з художником Віктором Зарецьким, з’явилася на стінах колишнього ресторану «Україна» у 1967 році. У «Боривітрі» є елементи незвичного матеріалу — нержавіючих ложок.

У 2022 році росіяни зруйнували мозаїку. В Україні її вважали однією з найважливіших робіт маріупольського зібрання документалістики. Пізніше панно за мотивами «Жар-птиці» (Боривітер) створила художниця Олеся Геращенко (Шамбур).

«Гребінь української розбурханої стихії» — так художницю Аллу Горську називали друзі. Вона була громадською діячкою та дисиденткою, яка відкрито виступала проти радянської влади. Хоча українську мову Горська вивчила лише в 30 років.

Після вимоги Горської та інших українських діячів оприлюднити поховання розстріляних в Биківні людей, їх «взяли на олівчик». Загибель Алли Горської називають політичним вбивством. Її знайшли вбитою ударом сокири по голові.

«Пробудження», Іван Марчук

Радянська влада називала його роботи «ідеологічно шкідливими», сам він казав, що є нестандартним художником, а британське медіа внесло його до «100 найкращих живих геніїв». Серед 5 тисяч робіт українського художника Івана Марчука прослідковується його унікальний стиль — «пльонтанізм». Він походить від українського слова «пльонтати», тобто плести. 

Художник ніби сплітає картину світу перед очима в об’ємну роботу на полотні. Попри об’єм, картини деталізовані завдяки спеціальним мазкам, які іншим художникам відтворити не вдається.

У такому ж стилі створена і одна з його робіт — «Пробудження». Її художник написав у Нью-Йорку. На мотив картини повпливала звістка про розпад СРСР. Робота досі зберігається в американському музеї.

«Я не стандартний художник… Як приклад: іде парочка в галереї. Каже: “Ет харашо, харашо, о-о-о, а ето бред сумасшедшего”. Вищої похвали я й не хочу! Чому в мене: таке, таке й таке. По-перше, бо я ненаситний, одержимий і голодний на творчість. Коли я щось зробив, то далі хочу робити ще», — каже митець.

89-річний Іван Марчук досі мріє про створення власного музею. Міська влада Києва обіцяла облаштувати його в будівлі історичної частини столиці ще у 2021 році.

«Цар колос», Катерина Білокур

«Цар колос» Катерини Білокур представляли на виставці в Луврі, а до того майже 30 років їй забороняли малювати.

Білокур намагалась творити попри заборону батьків і їх бажання видати доньку заміж. Художниця вміла читати і писати, хоч не мала навіть базової освіти. Кожному нареченому вона ставила ультиматум: або він дозволяє їй творити, або шлюбу не буде. Усі обирали друге.

Навіть після того, як її роботи почали з’являтися на виставках в Україні та за кордоном, Білокур не давали вийти зі стилю наївної сільської художниці.

У своїх картинах Білокур зображала яскраві квіти та овочі, а поруч завжди йшли чорні кольорі, які були рефлексією на радянський терор.

«Солдатка», Віктор Зарецький

Художник розповідав, що має двох духовних батьків: Тараса Шевченка та Густава Клімта. Натхненний творчістю останнього, Зарецький створює картини у власному стилі — українській сецесії. Зокрема, і «Солдатку».

Народився Зарецький на Сумщині, а зростав вже на Донеччині. В університетські роки він зустрічає свою дружину Аллу Горську, з якою вони створять декілька мозаїк. 

Його творче життя змінювалося тричі. Вперше — після поїздки на Полісся. Туди він вирушив, як художник-соцреаліст для створення портретів місцевих фермерів. Однак повернеться з яскравими роботами, як модерніст та авангардист. 

Друге — після того, як вбили Аллу Горську та батька Віктора. І втретє — після Чорнобильської катастрофи. Власні переживання Зарецький відобразив у творчості.

Через декілька років після трагедій, художник відкрив свою рисувальну школу та мав понад 200 учнів.

«Сон у посадці», Маргарита Половінко

Якщо в роботах попередніх художників є рефлексія на радянський терор, Маргарита була очевидицею російського. З початком повномасштабного вторгнення всі роботи вона пов’язала з війною. З 2022 року художниця створила декілька робіт кров’ю та кульковими ручками без чорнил. Так вона передавала нестерпний фізичний біль нової реальності.

І такими ж матеріалами створила «Сон у посадці».

«Зазвичай мистецтво існує там, де складно без нього. З війною мистецтва в моєму житті стало більше, водночас з’явилось розуміння, що з цим мистецтвом я нічого не можу зробити. Я не можу його ні продати, ні подарувати, бо це кров, це біль, це страждання», — ділилася Маргарита.

У 2022 році Маргарита почала волонтерити на Херсонщині та Миколаївщині, а в 2024 приєдналася до лав української армії. Через рік, у 2025, Маргарита Половінко загинула на лінії фронту.

«Селянин, що біжить», Казимир Малевич

Один з найвідоміших авангардистів світу, Казимир Малевич, багато років вважався російським митцем. Однак, помилково. Він народився у Києві та заявляв, що його мистецьке бачення світу сформоване українським селом. 

«Село займалося мистецтвом (і тоді цього слова не знало). Коротше кажучи, воно робило речі, які мені дуже подобалися. Я із захопленням спостерігав, як жінки малюють і допомагав їм обмазувати підлоги будинків глиною, робити візерунки на печах», — розповідав Малевич.

А його роботи у стилі супрематизму пов’язують із традиційним розписом будинків на Поділлі. 

«Селянин, що біжить» — присвята голодомору в Україні 1932-1933 роки. Винищення села, яке він так любив, глибоко вразило митця. Він чи не один з художників, який створив у ті роки роботи, присвячені голодомору.

Казимир Малевич помер у 1935 році у Росії. Туди його викликали на допит та піддали тортурам.

«Святочне ворожіння», Микола Пимоненко

Український художник-живописець Микола Пимоненко був першим вчителем Казимира Малевича. У своїх роботах він зображав повсякденне життя українців, особливо селян: роботу в полі, вечорниці й ворожіння. Дівчата ворожили на свята, щоб дізнатися, хто стане їх майбутнім чоловіком. Ця традиція знайшла своє відображення у картині «Святочне ворожіння».  Робота наразі у РФ.

Батько Пимоненка малював ікони, а Микола був його помічником та навіть вивчав іконопис у Києво-Печерській лаврі. Майже через 33 роки він виграв золоту медаль у Паризькому салоні, яка була однією з найпрестижніших виставок Європи. А його робота потрапила до Лувра.

Водночас як і «Святочне ворожіння», багато картин художника досі залишаються в російських музеях.

«Налаштування пилок», Олександр Богомазов 

Це одна з найвагоміших робіт українського кубофутуризму. Роботи художника радянська влада приховувала до 1960-х років. 

Окрім створення картин, Богомазов займався теорією мистецтва. Так, у 1914 році він написав трактат «Мистецтво живопису та стихії». Ця робота заклала основи сучасного мистецтва. У ній чоловік аналізує взаємодію між об’єктом, художником, картиною та глядачем. Свою роботу Богомазов присвятив дружині — київській художниці Ванді Монастирській.

Він помер у 1930 році. Одразу після цього влада СРСР стерла всі згадки про нього.

«Червона калина», Любов Панченко

Художниця народилася у 1938 році і до її бажання малювати батьки поставилися негативно та робити це заборонили. Пізніше вже радянська влада не дозволить їй створювати картини через проукраїнську діяльність. Вони не проходитимуть цензуру. 

Щоб стати художницею, жінка переїхала у Київ. Однак життя там було надто складним: її госпіталізували з дистрофією. Та мрія вчитися малювати була надто сильною і Панченко переїжджає у Львів. 

Її роботи нагадують народне авангардне мистецтво, яке було в Україні до репресій. Художниця створила багато картин, колажів та народних костюмів. Саме у вишиванці Панченко поховали художницю Аллу Горську. 

Смерть Любов Панченко настала через виснаження. Жінка померла 30 квітня 2022 року після місяця голодування в окупованій російськими військовими Бучі.

---