Алхімік світла: як художник з Маріуполя створював магію. Історія Архипа Куїнджі

Архип Куїнджі – художник, якого називали алхіміком світла. Його картини вражали навіть у темряві, а виставки збирали черги по всьому світові. 

Він народився в бідній грецькій родині в Маріуполі, пройшов шлях від пастуха до мільйонера, кинув славу — і зник із публічного життя на 20 років. 

Після повномасштабного вторгнення росіяни зруйнували його музей у Маріуполі і викрали роботи, щоб знову називати «своїм». Найцікавіші факти про Архипа Куїнджі, яких ви могли не знати – у матеріалі.

Фарби дитинства 

Народився майбутній художник на Донеччині, у передмісті Маріуполя в родині греків Приазов’я. В якому році це сталося — досі загадка. Адже навіть Куїнджі не знав точної дати свого народження. Біографи ж сходяться на тому, що це міг бути 1841, 1842 або 1843-й роки. Тим не менш, іменини Куїнджі святкував 19 лютого або 4 березня за новим стилем.

Коли хлопчику було шість років — він залишився сиротою. Відтоді його виховував старший брат, тітка та дядько по батьківській лінії. 

Працювати Архип почав ще змалку: пас гусей, рахував цеглу на будівництві, допомагав у хлібній лавці. 

Його освіта складалася з кількох класів середньої школи. Як згадували його товарищи, навчався Куїнджі погано.  Водночас вже тоді захоплювався живописом. Малював де тільки можна – від шкільних підручників до вуличних парканів. 

Подейкують, що спритність хлопчини помітив хлібороб, на якого той працював, і порадив йому спробувати напроситися в учні до Айвазовського. 

Так у 1855 році Куїнджі вирушив до Криму. Щоправда, учнем Айвазовського так і не став — той довіряв Архипу лише товкти фарби та фарбувати паркани. Не витримавши приниження, через два місяці хлопець повернувся до Маріуполя. Там він прожив до 25 років. Працював ретушером у фотостудіях, а потім переїхав спочатку до Одеси, а згодом – до Таганрога. 

Шлях до визнання

У 1865 році Куїнджі вирішив вступити до Академії мистецтв у Петербурзі. Але перші дві спроби були невдалими. Вільним художником-слухачем йому дозволили стати лише через три роки, після того, як побачили його картину «Татарська сакля у Криму» на академічній виставці. На жаль, ця робота не збереглася до наших часів. 

У 1875 році Куїнджі приєднався до Товариства пересувних художників, в якому, зокрема, були Іван Крамський та Ілля Рєпін. Це знайомство мало великий вплив на творчість маріупольського художника, поклавши початок реалістичному сприйняттю ним дійсності.

У тому ж році, замовивши у Франції весільний фрак, Куїнджі поїхав до Маріуполя й одружився з дочкою багатого купця, яку любив ще з юності, Вірою Леонтіївною Кечеджі-Шаповаловою.

Унікальний стиль Куїнджі 

У своїх роботах велику увагу Архип Куїнджі приділяв тіням і те, як він це робив стало його візитівкою. 

Один з найяскравіших тому прикладів – «Місячна ніч на Дніпрі», яку митець виставив на показ у 1880 році.

Він повісив картину у затемненій кімнаті, вимкнувши усе світло, за винятком декількох ламп, які були на неї спрямовані під певним кутом. І це був фурор – за короткий час виставку однієї картини відвідали 13 тисяч людей.

Подейкують, для передачі відтінків чорного кольору Куїнджі використовував асфальт і бітум.

«Архип Куїнджі мав унікальний зір, він бачив багато відтінків кожного кольору. Кажуть, що він бачив декілька десятків відтінків чорного чи зеленого. І він реалізовував ці свої природні здібності. Ніч дуже важко писати. Треба так розміщувати тони, щоб складалась ілюзія місячного світла. Це не кожен художник вміє», – розповідала в інтерв’ю Радіо Свобода колишня очільниця Художнього музею імені Куїнджі в Маріуполі Тетяна Булі.

Натхнений успіхом, у 1881 році Куїнджі влаштував моновиставу ще однієї своєї картини — «Березовий гай». І знову — тріумф. 

Водночас поряд із захопленими оцінками митцю доводилося чути й різні звинувачення на свою адресу — серед них і прагнення до дешевих ефектів, і використання прихованого підсвічування картин, аби додати їм таємничого вигляду. Однак насправді одним із секретів Куїнджі були фарби власного виробництва. Він брав готову палітру і додавав свої інгредієнти залежно від того, що він пише.

Усамітнення та хвороба

Після останньої експозиції у 1882 році, Архип Куїнджі зник із публічного життя на 20 років. 

 «Я не буду виставляти своїх робіт, доки не зможу дати мистецтву щось нове», – казав Куїнджі про своє рішення. 

Разом із дружиною він купив невеликий будинок у Криму і вів тихе життя. Будучи мільйонером, більшість статків художник передавав своїм бідним учням, на благодійність, а також у рідну церкву в Маріуполі. 

Вперше за 20 років Куїнджі наважився вийти з тіні за 9 років до своєї смерті. Так у 1901 році він показав закінчений «Вечір в Україні», «Христос в Гефсиманському саду», третій варіант «Березовий гай» і вже відому «Дніпро вранці». 

У листопаді того ж року пройшла остання виставка його картин. Більше нових робіт він не виставляв.

У 1910-му Куїнджі захворів на запалення легенів. Хвороба швидко прогресувала — далося взнаки хворе серце. Архип Іванович Куїнджі помер 11 липня того ж року в Санкт-Петербурзі, куди дружина привезла його на лікування. 

Куїнджі – український художник?

За оцінкою багатьох істориків та мистецтвознавців, Архип Куїнджі – український художник. Адже по-перше, він народився в українському Маріуполі. Там він жив та формувався як особистість. 

По-друге, він створив чимало картин на українську тематику. І навіть, коли у 1863 році царський уряд видав так званий Валуєвський циркуляр, який сильно обмежив українську мову, а Україну почали називати «Малоросією», Куїнджі продовжував малювати картини на українську тематику і підписувати їх «Україна». 

Після себе Архип Куїнджі залишив близько 170 витворів мистецтва, а ще – унікальний стиль, який й досі нікому не вдалося відтворити. 

На жаль, у 2022 році музей імені Куїнджі у Маріуполі, в якому зберігалася три оригінали його робіт, знищили російські снаряди. А вже під час окупації міста загарбники вкрали ці картини та вивезли їх до Донецька. 

Читайте також: Коли Донбас — на рівні ДНК: історія поета та журналіста Володимира Біляїва

---