Брудна вода за графіком: як росіяни вирішують проблему з водопостачанням на окупованих територіях

В окупованому Маріуполі воду подають двічі на день, і те — брудну, а в Донецьку її подекуди немає місяцями. На Луганщині за майже 11 років «господарювання» загарбників, 80% комунікацій залишаються в аварійному стані. 

Натомість росіяни «поять» людей не водою, а обіцянками — побудувати нові водогони та відремонтувати мережі. Але у чатах жителі окупованих територій продовжують писати про реальну ситуацію і виходять на мітинги біля окупаційних установ. 

Водночас на прифронтовій частині Донеччини, через російські обстріли, без водопостачання залишаються жителі понад 130 населених пунктів. 

Більше про проблеми із водою на окупованих та прифронтових територія, а також про те, яку шкоду Росія завдала водним ресурсам України – читайте у нашому матеріалі.  

 «чИста та чАста» вода Маріуполя 

Двічі на день, з 6.00 до 9.00 та з 18.00 до 20.00. Саме за таким графіком жителі захопленого Маріуполя отримують воду вже півтора місяці. Зміни вступили в дію 3 березня 2025 року. Окупаційне управління «Вода Донбасу» пояснило це дефіцитом в регіоні. А саме – обмілінням Старокримського водосховища. Там, за даними окупантів, у лютому 2025 року рівень води впав на понад 60%. 

Те, що це явище прогнозоване підтверджують українські фахівці. 

«Це було прогнозовано. Приблизний дебіт водосховища —  40 тис. м3 на добу. А місту потрібно подавати 150 тис. м3. Тому вода з водосховища й закінчується», — каже Володимир Антоненко, директор Маріупольводоканалу, підприємства, яке продовжує підпорядковуватися українській владі. 

Загарбники ж заспокоюють місцевих жителів, мовляв, вихід — знайшли. І пообіцяли побудувати новий водопровід з Павлівського до Старокримського водосховища, через який буцімто щодня перекачуватимуть 90 тисяч м3 води. 

Будівництво має розпочати так званий «Фонд розвитку територій» у 2025 році. Проєкт нібито розрахований на два роки.

«Наповнити його (Старокримське водосховище – ред.) до проектного обсягу 47 млн м3  можна буде за рахунок перекачування води з Павлопільського водосховища об’ємом 90 тисяч м3  на добу. Одним з варіантів вирішення проблеми в довгостроковій перспективі стане будівництво водопроводу протяжністю майже 17 км»,— писали пропагандистські ЗМІ із посиланням на російський «Фонд розвитку територій».

Приблизно через тиждень після введення погодинної подачі води, окупаційні епідеміологи повідомили про збільшення кількості випадків гострих кишкових інфекцій у Маріуполі. Мовляв, споживачі не дотримуються правил особистої гігієни, а також вживають неякісну воду та їжу.

Те, що вода неякісна маріупольці підтверджують чи не щодня. У соцмережах та чатах пишуть гнівні коментарі та викладають відео, на яких видно, як з їхніх кранів тече коричнева, а подекуди й зелена рідина.

Визнання неспроможності

Неохоче, але загарбники все ж таки визнали, що можуть забезпечити жителів ТОТ водою лише на 40-50%. Про це у лютому 2025 року зізнався окупаційний директор компанії «Вода Донбасу» Андрій Григор’єв. Мовляв, у березні 2022-го подача води з каналу «Сіверський Донець-Донбас» була зупинена, тож вони збудували водогін з річки Дон, але води все одно не вистачає.

Саме тому росіяни хочуть встановити повний контроль над 130-кілометровим каналом «Сіверський Донець-Донбас», який починається в Краматорському районі та закінчується біля окупованої Ясинуватої.

«Загалом на балансі підприємства 13 000 км мереж. Побудований водовід із річки Дон і всі інші виконані заходи дають змогу закрити потребу регіону у воді лише на 40-50%, тому в деяких містах доводиться подавати воду за графіком», — визнав Григор’єв. 

За деякими графіками – це один раз на добу. Так відбувається в окупованих Донецьку, Горлівці та Ясинуватій. А в Єнакієвому водопостачання взагалі вмикають один раз на чотири дні. І це, якщо немає аварій. А вони трапляються чи не щодня. Через це жителі Донеччини виходять на мітинги. 

Розподіл води – хто у пріоритеті?

Нещодавно російські ЗМІ активно розповідали про те, що ватажок «ДНР» Денис Пушилін нібито почув людей і навіть поїхав до Кремля з вимогою допомогти вирішити проблему водопостачання в Донецьку. 

Втім, окупанти ще більше ускладнили ситуацію. А саме – вирішили подавати воду в першу чергу на військові об’єкти, тоді як житлові райони, лікарні, школи та інші критично важливі цивільні установи опинилися на останньому місці у списку пріоритетів.

«Тобто на критичні проблеми міста росіяни відреагували рішенням, відповідно до якого вода має безперебійно подаватися у військові шпиталі, казарми, закриті військові частини та на заводи, що працюють на потреби армії, а все інше — не в пріоритеті», – обурилися активісти руху «Жовта Стрічка».

«Зневоднена» Луганщина

Проблеми із водопостачанням вже понад 11 років переживають і жителі окупованої Луганщини. Там, за даними ОВА, з десяти тисяч кілометрів водопровідних мереж, вісім залишаються в аварійному стані. Тобто, зношеність комунікацій складає понад 80%.

«За 11 років окупації значної частини Луганської області росіяни там практично нічого не робили, що призвело до поточного стану справ. Наразі відремонтовано лише 2,5 % від потреби. Термінової заміни потребують близько 3 тис. км водопровідної мережі», – повідомляв очільник Луганської ОВА Артем Лисогор. 

Тож аварії – звична справа. Одна з наймасштабніших за останній час сталася у лютому цього року — через знеструмлення насосних станцій, близько 220 тис. жителів Хрустального, Антрациту, Брянки, Алмазної, Петрово-Красносілля та Кадіївки залишилися без води. 

Водопостачання на прифронтовій Донеччини

За даними Донецької ОВА, без води, газу та світла нині залишаються жителі понад 130 прифронтових населених пунктів Донеччини. 

«На сьогоднішній день, відносно стабільною ситуація з централізованою питною водою спостерігається тільки в більшості громад Краматорського району, які отримують питну воду із Другого Донецького водогону або із власних водозаборів та частково на території Покровського району, відносно віддаленої від лінії фронту (Добропільська, Білозерська, Криворізька, Шахівська громади)», – повідомляють у Донецькому обласному центрі контролю та профілактики хвороб МОЗ України.

Наприклад, жителі Добропілля нині отримують воду двічі на день, вранці та ввечері. Її доставляють у місто з 5 свердловин водозабору «Золотий колодязь» та з двох розтампонованих свердловин селища Ганнівка.

А ось в деокупованій Святогірській громаді, через руйнування комунікацій, спричинених російськими обстрілами, централізоване водопостачання зникло ще навесні 2022 року. Воду жителям привозять у розливні діжки за кошти благодійників. Зокрема, у Святогірську працює організація «Водомир», яка займається очищенням води зі свердловин. Інші благодійники привозять бутильовану воду 2-3 рази на місяць і видають її із запасом у 6-літрових баклажках. 

Централізоване водопостачання у Святогірську нині є тільки у госпіталі для ветеранів війни. Тож для технічних потреб місцевим жителям доводиться набирати воду зі свердловин та індивідуальних колодязів. 

Попри щоденні обстріли та рухливу лінію фронту, фахівці продовжують шукати альтернативні джерела водопостачання. Так, у Краматорську комунальники за підтримки Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні планують відновити водозабір.

«Проєкт передбачає відновлення трьох, а також буріння ще мінімум такої ж кількості свердловин в селищі Біленьке — Краматорському пригороді. Це має посилити резервну систему водопостачання. За прогнозом, це збільшить водопостачання майже в чотири рази», – розповів генеральний директор комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» Ігор Новак. 

Нині ж в області триває підготовка до роботи в літній період – фахівці почали весняну очистку та дезінфекцію об’єктів водопостачання.

Виклики для всієї України 

Загалом, з обмеженим доступом до якісної води наразі стикаються близько 8,5 мільйона українців. Ця криза не лише загрожує здоров’ю населення, але й має серйозні екологічні наслідки, кажуть у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України. 

Так, з початку повномасштабного вторгнення було пошкоджено або зруйновано 744 об’єкти водної інфраструктури. Але найгіршими вважаються наслідки руйнування Каховської гідроелектростанції (ГЕС) у червні 2023 року. Внаслідок цього близько 700 тисяч людей залишилися без доступу до питної води як на окупованих територіях, так і на підконтрольних Україні.

«Тривалий час водним ресурсам не надавали належного значення, їх наявність сприймалася як само собою зрозуміле. На жаль, все змінилося. І тепер мільйони людей позбавлені доступу до цього життєво важливого ресурсу. Зокрема, руйнування Каховської ГЕС призвело до втрати понад 14 млрд літрів питної води. Цього обсягу вистачило б для споживання всім населенням планети протягом двох діб», – повідомив заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Сергій Власенко.

На березі Каховського водосховища розташовувалися численні промислові підприємства, тож значна частина токсичних речовин від їхньої діяльності осідала на дні. Разом із мулом у воду та ґрунти потрапили десятки тисяч тонн важких металів та інших токсичних сполук. «Це “бомба уповільненої дії” з довготривалими наслідками для здоров’я людей та екосистеми»,— акцентують у Міністерстві.

«За інформацією “ЕкоЗагрози” сума збитків, завданих довкіллю України, становить 3,814  трлн.грн. Збитки, завдані водним ресурсам, оцінюють у 104,31 млрд. грн. Задокументовано 7940 порушень природоохоронного законодавства, з них 216 пов’язані з водними ресурсами», – повідомила очільниця підкомітету з питань лісових ресурсів, біорізноманіття, природних ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду Юлія Овчинникова.

Такі дії можуть підпадати під статтю 441 Кримінального кодексу України, яка визначає екоцид як злочин.​ Тож Україна ратифікувала Римський статут і має намір звернутися до Міжнародного кримінального суду для притягнення винних до відповідальності за екологічні злочини, скоєні під час війни, – підсумували у Міністерстві.

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

---