«І просто закурив»: як Олександр Швачка пережив важке поранення в боях на Київщині

Олександр Швачка – ветеран 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 2022 році під час оборони Києва він втратив ногу. 

Проте, після реабілітації Олександр не лише став амбасадором адаптивного спорту, а й активно допомагає іншим ветеранам повернутися до повноцінного життя.

З IT- сфери на передову

Олександр розповідає, що його перша служба розпочалася у січні 2015 року. До цього він працював в IT. Але вирішив стати військовим.

Виконував завдання на Донецькому напрямку, в районі Волновахи та Новотроїцького. Після демобілізації Олександр повернувся до цивільного життя, але залишався в оперативному резерві першої черги, згодом потрапивши до 95-ї бригади.

Ветеран зізнається, готувався до повномасштабного вторгнення ще з листопада 2021 року.

«По-перше, “чуйка”, по-друге, там розвідка Сполучених Штатів, Великої Британії, Німеччини, там всі про це казали», – пояснює він.

Коли ж почали викликати до військкоматів навіть тих, хто служив ще за часів Радянського Союзу, Олександр зрозумів, що «щось точно буде».

24 лютого 2022 року він уже зранку прибув до територіального центру комплектування. Почав обдзвонювати всіх своїх побратимів, з якими я служив раніше, ще в 2015 році. Ввечері того ж дня вони разом вже були у підрозділі в Житомирі.

Бої за Київщину

Підрозділ прагнув потрапити на оборону Київщини.

«Ми дуже сильно просили командування, а щоб нас відправили саме на Київщину, тому що Київ уже був в такому напівкільці. А так, як у нас команда була з більшості ветеранів-киян, то це ще й додаткова мотивація».

Олександр з побратимами отримали команду висунутися в сіру зону, що знаходилася на промзоні Макарова. Саме там 13 березня 2022 року Олександр отримав важке поранення.

По їхніх позиціях росіяни стріляли з танка. У ході бою вони втратили гранатометника.

«Я зрозумів, що нам, відстрілюватись нікому з важкого озброєння. Взяв РПГ і здійснив один постріл уже просто на звук, тому що стояла велика хмара пилу». 

Другий постріл він не встиг зробити.

«Приліт танкового снаряда і мені відрізає кінцівку. Я відчуваю, що я падаю, ставлю гранатомет так під паркан. І просто закурив», – згадує Олександр.

Тоді він залишився на місці, взяв гранату – на випадок, якщо росіяни підійдуть ближче. У цей момент ситуацію врятували побратими, які відкрили вогонь з мінометів – влучно.

Тоді побратим з позивним «Якут» побачив Олександра, наклав турнікет, відібрав гранату і дав ще одну сигарету. Потім почалась евакуація.

Адаптивний спорт

Після поранення життя Олександра кардинально змінилося. Він почав займатися адаптивним спортом: веслування на тренажері, жим лежачи, біг на протезі.

«На етапі ще реабілітації з хлопцями відчув, що спорт допомагає не тільки фізично, але й ментально. Працюючи над своїм тілом, ти допомагаєш своєму духу».

Олександр долучився до змагань і його «затягнуло в такий азарт», адже з кожним разом він бачив результат покращення.

Згодом він став залучати до спорту ветеранів з протезних центрів та шпиталів. А також розповідати їм про свій шлях.

Для цього Олександр заснував «Альянс ветеранів» – громадську організацію та окремо міжнародний благодійний фонд. До нього можуть звернутися ветерани, яким потрібна юридична допомога, допомога у працевлаштуванні або консультація щодо програм адаптації та спортивних занять.  

«Я почав їздити до медичних закладів, як людина, яка вже відновилася, стала на протез. Хлопцям було цікаво послухати мене: а що гарантує держава, що їх чекає в майбутньому, з якими перешкодами їм треба буде стикатись».

А для самого Олександра прикладом став Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників бойових дій, ветеран Вадим Свириденко, який у 2015 році втратив чотири кінцівки.

Світовий рекорд та місія

Олександр разом з іншими українськими ветеранами у 2023 році встановив світовий рекорд.

Тоді вони командою у вісім чоловіків, з яких сім з ампутацією нижніх кінцівок, а один з тяжким ураженням верхньої, поїхали на фестиваль Arnold Strongman Classic в Іспанію.

«Там ми тягнули чотири вантажівки загальною масою 36 тонн на 20 метрів за 30,69 секунди. Ми таким чином встановили світовий рекорд».

Також були й інші змагання та виступи за кордоном, що додає мотивації займатися спортом, каже ветеран.

Також зараз Олександр є співтелеведучим ранкової програми на телебаченні.

Він прагне надихати інших ветеранів, не опускати рук, та працювати з суспільством, говорячи про нагальні проблеми та протидіючи російській дезінформації.

«Моя місія зараз – це мотивація інших рухатись вперед. Я вважаю, що я своїм прикладом можу надихати інших ветеранів, не опускати рук, рухатись далі і працювати з нашим суспільством».

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

---