«Коли немає тіла – є надія»

Сергій Швець, 47-річний військовий 109-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, пішов захищати Батьківщину в травні 2022 року. Спочатку був водієм, а у 2024-му, разом з побратимами, виконував бойові завдання в Донецькій області.

У березні цього року Сергій зник безвісти. Водночас його дружина, Олена, не вірить відомостям в акті службового розслідування і продовжує шукати свого чоловіка. Про це вона розповіла «Точці Сходу».

«З бліндажа неможливо було вийти — так сильно їх бомбили»

«Повномасштабну війну я з молодшою донькою Настею зустріла вдома, в Марганці, Дніпропетровської області. Сергій був у Маріуполі, у відрядженні, займався монтажем електричних підстанцій. Він дуже хвилювався за нас, а ми — за нього. Старша донька, Катерина, тоді навчалась у Харкові і їй теж треба було дістатися додому, ми хотіли всі бути разом. Але вже у травні 2022 року Сергій отримав повістку і після короткотривалого навчання, почав проходити службу водієм. Майже півтора року він їздив на лінію фронту, перевозив людей, вантажі і дуже важко переживав втрати своїх побратимів». 

«У лютому 2024 року Сергія перевели в бойову бригаду і відправили на Донеччину»

«Там в нього була зовсім інша служба — майже одразу почалися виходи на “нуль”. Ці зміни були стрімкі, пам’ятаю, в якому шоці був чоловік, але він швидко пристосувався, затоваришував з хлопцями, познайомився з командуванням. У 2024 році він двічі отримав поранення. Одне — осколкове в голову, тоді врятував шолом, а друге, в листопаді — ворожий FPV- дрон скинув вибухівку на бліндаж. Сергій заскочив у середину і витяг свого побратима з палаючої споруди, тоді в нього сильно обгоріли руки та обличчя. Під час однієї з реабілітацій він вмовив нас поїхати в Одесу, дуже хотів на море і щоб ми відпочили». 

«Під час війни Сергій став більш серйозним, турботливим та мудрим»

«З фронту він кілька разів приїжджав додому, і я розуміла, що він постійно хоче бути з нами, щоб я і доньки були десь поряд і він відчував нашу присутність. Він завжди веселий, міг знайти спільну мову з людьми і зберіг в собі цю особливість. Він не занурювався в горе, яке несе війна, намагався впоратися з цим постійним стресом через спілкування, наше з ним. Сергій має нагороду — “Хрест Незламності”, який вручається за виняткову мужність та незламність духу. А ще він справедливий та відповідальний, навіть стосовно ворога. Я знаю, що до полонених росіян, якими б нелюдями вони не були, він ставився “по-людські” та “по-чоловічому”».

«Бомбили їх дуже щільно, з усіх видів зброї»

«З лютого-березня 2025 на ділянці фронту, під Олександрополем, в Краматорському районі, де перебував Сергій, росіяни почали масштабні штурми. Він постійно був на позиціях. Виходив на перепочинок на кілька днів і знов повертався. Коли був зв’язок він писав чи телефонував, говорив, що багато вбитих та поранених наших захисників, а відходити немає куди  — це були найкраще укріплені позиції. Розповідав, що людей не вистачає, дрони всюди, навіть за водою вийти неможливо і довезти її неможливо також, а в генераторах закінчується пальне. В середині березня стало ще гірше. 18 березня він сказав, що такої ночі ще не було — хлопці думали, що бліндаж не витримає і вони загинуть». 

«Зранку 19 березня я відправила повідомлення, але Сергій його вже не прочитав»

«Що відбулося в ту ніч я достеменно не знаю. В акті службового розслідування написано, що нібито Сергій загинув, але тіла немає. Я не вірю в це, через те, що в групі, яка об’єднує родичів нашої бригади, багато людей отримали схожі акти, майже одна і така ж сама історія, а потім дехто знайшовся в полоні. Днями у нас буде зустріч, в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, можливо нам вдасться щось з’ясувати. Ми налаштовані шукати своїх рідних незалежно від того, в якому статусі вони перебувають, бо повернути додому треба всіх і загиблих, і живих, і зниклих». 

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

---