«Коли зовсім погано, кажемо один одному: давай поїдемо на рибку». Як нині працює океанаріум у Краматорську

У центрі Краматорська, місті, що живе під постійною загрозою обстрілів, працює єдиний у Донецькій області океанаріум — «Дивовижні рибки». Його власники Роман Дубінін та Ірина Артьомова відкрили заклад ще до великої війни, а тепер утримують власним коштом, щоб кожен міг прийти сюди безкоштовно, подивитися на сотні риб і хоча б на кілька хвилин забути про тривоги.

Для них цей океанаріум — не бізнес, а справа життя й спосіб не втратити спокій у місті, де щодня чутно вибухи.

«Дивовижні рибки» серед війни

З вулиці заходжу, коли надворі сіре небо, мокрий асфальт і холодний вітер. У приміщенні тепло й волого, що одразу запотіли окуляри. У напівтемряві переливаються підсвічені акваріуми — кожен зі своїм підводним світом.

На вході зустрічає адміністраторка, у залі грає тиха музика, чути рівне дзюрчання фільтрів та спів папужок. За кілька хвилин приїжджають власники — Ірина та Роман. Ми сідаємо за стіл посеред зали, між акваріумами на сотні літрів, і починаємо розмову.

Хобі, що стало справою життя

Роман захопився акваріумами ще з дитинства, років з 10-ти:

«У мене вдома завжди були акваріуми — і в тата, і в дяді. Потім побачив океанаріуми в Києві, Львові, в Італії, у Єгипті. І захотів зробити щось подібне».

У 2020 році подружжя відкрило океанаріум у Краматорську. Аналогів у регіоні не було. Вони вкладали власні гроші — близько 30 тисяч доларів — і роками збирали колекцію.

«Ми купували по одній рибці. Замовляли в інтернеті, чекали тижнями. Кожну адаптовували до нашої води, щоб не стресувала».

Зараз в океанаріумі близько 300 видів риб, червоновухі черепахи, десяток папуг. До 2022 року сюди приходили на екскурсії за квитками по 50 гривень.

Відвідування безкоштовне. Працюють кілька адміністраторів, приміщення — власне, не орендоване. Температуру підтримують стабільно — рибам потрібно однакове середовище.

У 2022 році

З початком повномасштабного вторгнення океанаріум закрили.

«У перші дні Роман пішов до тероборони. Я залишилася з донькою. Працювала тут, в океанаріумі перший час, доглядала риб. Ми не знали, що буде далі, тому, коли стало зовсім небезпечно виїхали з донькою до Львова»,—розповідає Ірина.

Пів року вони жили на заході України, але серце тягло додому. Повернувшись, Ірина побачила океанаріум, який пережив і обстріли, і відключення світла.

«Ми почали потихеньку відкриватися, — каже вона. — Спочатку лише на кілька годин, за попереднім записом. Люди дуже чекали цього. Вони приходили, щоб просто посидіти, подивитися на рибок, заспокоїтись. Потім уже відновили роботу повністю. Зараз працюємо щодня — з 11:00 до 19:00».

«Люди приносять своїх риб і черепах — тікають від фронту»

За роки великого вторгнення пережили чимало. У 2023 році Роман згадує одну з найтяжчих ночей:

«Якщо відключення світла або обстріли, ми одразу дивимось у камеру: якщо працює — значить, усе нормально. Але от коли був прильот неподалік, камери не працювали, і це вже було вночі. Виявилося, не було світла. Тоді загинуло 16 піраній. Ми приїхали вранці, намагалися підключити генератор — той, що купили завдяки донатам людей у 2023-му».

Ірина розповідає, що після кожного загострення на фронті зростає кількість тварин, яких приносять мешканці.

«Зараз люди знову виїжджають. Приносять своїх риб, бо не можуть забрати. Усі наші черепахи — принесені. Нам навіть пропонували кроликів, шиншил, ящірок, але ми можемо прийняти лише риб і пташок».

Вони могли б продати рибок, зачинити океанаріум і виїхати подалі від війни, але навіть думати про це не хочуть — занадто багато сил, любові й років вкладено в цю справу. Це не просто бізнес, а частина їхнього життя.

Тож океанаріум живе завдяки донатам від відвідувачів. Ті, хто може, лишають кілька гривень у скриньці на корм чи електроенергію.

Також родина має бізнес — магазини спортивного харчування та обладнання.

Два «сценарії»

Ірина й Роман в думках постійно тримають два сценарії — світлий і темний. Перший — той, у який хочеться вірити. Після перемоги, коли навколо стане тихо, вони мріють перетворити океанаріум на центр реабілітації. Тут, серед акваріумів і співу птахів, могли б відновлювати сили військові, діти, переселенці — усі, кого війна виснажила морально.

«Хотілося б, щоб тут працював психолог, щоб люди могли проходити терапію поруч із рибами, — каже Ірина. — Це було б місце спокою й відновлення, де можна просто подихати й згадати, що життя — це не лише тривоги».

Другий сценарій — болісний. Якщо фронт підійде ближче, доведеться виїжджати. Евакуювати океанаріум — майже непосильне завдання.

«Риб сотні, і кожна потребує свого середовища, — пояснює Ірина. — Їх не можна просто виловити й вивезти. Треба окрема температура, кисень, десятки ємностей. Усе це складно і фізично, і фінансово».

Поки що вони залишаються. Кажуть, доки у місті є світло, вода, поліція, доки працює інфраструктура — будуть і «Дивовижні рибки».

«Ми один одного намагаємося підтримати. А коли розуміємо, що зовсім погано, кажемо один одному “Давай поїдемо на рибку”. Роман займається акваріумами, я допомагаю, знімаю відео для соціальних мереж або можу просто посидіти, відпочити», — каже Ірина.

Подружжя не впевнене, що буде далі, але вірить, що «Дивовижні рибки» залишаться — як символ життя серед війни.

Читайте незалежне медіа Сходу України та Надазов’я «ТОЧКА СХОДУ».

---