«Коли зовсім погано, кажемо один одному: давай поїдемо на рибку». Як нині працює океанаріум у Краматорську

У центрі Краматорська, місті, що живе під постійною загрозою обстрілів, працює єдиний у Донецькій області океанаріум — «Дивовижні рибки». Його власники Роман Дубінін та Ірина Артьомова відкрили заклад ще до великої війни, а тепер утримують власним коштом, щоб кожен міг прийти сюди безкоштовно, подивитися на сотні риб і хоча б на кілька хвилин забути про тривоги.

Для них цей океанаріум — не бізнес, а справа життя й спосіб не втратити спокій у місті, де щодня чутно вибухи.

«Дивовижні рибки» серед війни

З вулиці заходжу, коли надворі сіре небо, мокрий асфальт і холодний вітер. У приміщенні тепло й волого, що одразу запотіли окуляри. У напівтемряві переливаються підсвічені акваріуми — кожен зі своїм підводним світом.

На вході зустрічає адміністраторка, у залі грає тиха музика, чути рівне дзюрчання фільтрів та спів папужок. За кілька хвилин приїжджають власники — Ірина та Роман. Ми сідаємо за стіл посеред зали, між акваріумами на сотні літрів, і починаємо розмову.

Хобі, що стало справою життя

Роман захопився акваріумами ще з дитинства, років з 10-ти:

«У мене вдома завжди були акваріуми — і в тата, і в дяді. Потім побачив океанаріуми в Києві, Львові, в Італії, у Єгипті. І захотів зробити щось подібне».

У 2020 році подружжя відкрило океанаріум у Краматорську. Аналогів у регіоні не було. Вони вкладали власні гроші — близько 30 тисяч доларів — і роками збирали колекцію.

«Ми купували по одній рибці. Замовляли в інтернеті, чекали тижнями. Кожну адаптовували до нашої води, щоб не стресувала».

Зараз в океанаріумі близько 300 видів риб, червоновухі черепахи, десяток папуг. До 2022 року сюди приходили на екскурсії за квитками по 50 гривень.

Відвідування безкоштовне. Працюють кілька адміністраторів, приміщення — власне, не орендоване. Температуру підтримують стабільно — рибам потрібно однакове середовище.

У 2022 році

З початком повномасштабного вторгнення океанаріум закрили.

«У перші дні Роман пішов до тероборони. Я залишилася з донькою. Працювала тут, в океанаріумі перший час, доглядала риб. Ми не знали, що буде далі, тому, коли стало зовсім небезпечно виїхали з донькою до Львова»,—розповідає Ірина.

Пів року вони жили на заході України, але серце тягло додому. Повернувшись, Ірина побачила океанаріум, який пережив і обстріли, і відключення світла.

«Ми почали потихеньку відкриватися, — каже вона. — Спочатку лише на кілька годин, за попереднім записом. Люди дуже чекали цього. Вони приходили, щоб просто посидіти, подивитися на рибок, заспокоїтись. Потім уже відновили роботу повністю. Зараз працюємо щодня — з 11:00 до 19:00».

«Люди приносять своїх риб і черепах — тікають від фронту»

За роки великого вторгнення пережили чимало. У 2023 році Роман згадує одну з найтяжчих ночей:

«Якщо відключення світла або обстріли, ми одразу дивимось у камеру: якщо працює — значить, усе нормально. Але от коли був прильот неподалік, камери не працювали, і це вже було вночі. Виявилося, не було світла. Тоді загинуло 16 піраній. Ми приїхали вранці, намагалися підключити генератор — той, що купили завдяки донатам людей у 2023-му».

Ірина розповідає, що після кожного загострення на фронті зростає кількість тварин, яких приносять мешканці.

«Зараз люди знову виїжджають. Приносять своїх риб, бо не можуть забрати. Усі наші черепахи — принесені. Нам навіть пропонували кроликів, шиншил, ящірок, але ми можемо прийняти лише риб і пташок».

Вони могли б продати рибок, зачинити океанаріум і виїхати подалі від війни, але навіть думати про це не хочуть — занадто багато сил, любові й років вкладено в цю справу. Це не просто бізнес, а частина їхнього життя.

Тож океанаріум живе завдяки донатам від відвідувачів. Ті, хто може, лишають кілька гривень у скриньці на корм чи електроенергію.

Також родина має бізнес — магазини спортивного харчування та обладнання.

Два «сценарії»

Ірина й Роман в думках постійно тримають два сценарії — світлий і темний. Перший — той, у який хочеться вірити. Після перемоги, коли навколо стане тихо, вони мріють перетворити океанаріум на центр реабілітації. Тут, серед акваріумів і співу птахів, могли б відновлювати сили військові, діти, переселенці — усі, кого війна виснажила морально.

«Хотілося б, щоб тут працював психолог, щоб люди могли проходити терапію поруч із рибами, — каже Ірина. — Це було б місце спокою й відновлення, де можна просто подихати й згадати, що життя — це не лише тривоги».

Другий сценарій — болісний. Якщо фронт підійде ближче, доведеться виїжджати. Евакуювати океанаріум — майже непосильне завдання.

«Риб сотні, і кожна потребує свого середовища, — пояснює Ірина. — Їх не можна просто виловити й вивезти. Треба окрема температура, кисень, десятки ємностей. Усе це складно і фізично, і фінансово».

Поки що вони залишаються. Кажуть, доки у місті є світло, вода, поліція, доки працює інфраструктура — будуть і «Дивовижні рибки».

«Ми один одного намагаємося підтримати. А коли розуміємо, що зовсім погано, кажемо один одному “Давай поїдемо на рибку”. Роман займається акваріумами, я допомагаю, знімаю відео для соціальних мереж або можу просто посидіти, відпочити», — каже Ірина.

Подружжя не впевнене, що буде далі, але вірить, що «Дивовижні рибки» залишаться — як символ життя серед війни.

«Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності»

Читайте незалежне медіа Сходу України та Надазов’я «ТОЧКА СХОДУ».

---