Любов Якимчук: поетеса з Луганщини, вірші якої переклали понад 20 мовами

Вона продовжує розповідати світу про український схід та травму його окупації, про війну і боротьбу свого народу. Любов Якимчук — письменниця, журналістка, сценаристка та авторка поетичної збірки «Абрикоси Донбасу», яка увійшла в ТОП-10 найкращих книжок України про війну за версією українського «Forbes» і яку згодом озвучила легендарна французька актриса Катрін Деньов. 

Найцікавіші факти з життя відомої уродженки Луганщини читайте у текстовій версії рубрики «КультСходу».

«Місто, в якому ти виростаєш, — це нуль на твоїй вісі координат»

Народилася Любов Якимчук 19 листопада 1985 року в містечку Первомайськ, нині – Сокологірськ, що на Луганщині. А виросла – в селищі Золоте-5. Саме з ним потім себе і асоціювала. А ще із, притаманними регіону, степами та териконам, шахтами, підземними річками та озерами. Свій край Якимчук завжди пов’язувала лише з Україною. 

«Мене ображали компліменти про мою українську у відповідь на те, що я з Луганщини. Для мене завжди було очевидно, що наш схід — це Україна. А для багатьох це було чимось несподіваним. Саме тому я завжди обов’язково підкреслювала своє походження», – згадувала Любов в інтерв’ю для «The Ukrainians». 

Тато працював на шахті, мати – у дитячому садочку та на вуглезбагачувальній фабриці. Писати вірші Якимчук почала з 9 років. Перші два були російською, потім – лише українською. 

«Наше місто – Первомайськ – російськомовне. Писала російською. І тато сказав: “Щось воно дуже складно виходить. Напевно, це не твої вірші”. Відтоді, коли пишу російською, мені здається, що це не мої вірші».

Навчання та перша збірка 

Навчалася майбутня письменниця в обласному ліцеї при Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Саме там вона відкрила для себе українську літературу: захопилася експериментами Михайля Семенка та верлібрами свого земляка Василя Голобородька. 

«Футуризм – це та частина літератури, в якої я дуже багато вчуся. Я вчуся у Михайля Семенка. Більше не в текстів, а в біографії . У кожного автора є, напевно, свій “метр”. У мене є дві людини, на які я постійно озираюсь, із якими раджуся. Це Михайль Семенко і Василь Голобородько», – розповідала Якимчук «Дзеркалу Тижня».

Після ліцею Любов вступила на факультет української філології у Луганську, а потім поїхала до Києва, де закінчила магістерську програму «Теорія, історія літератури і компаративістика» Національного університету «Києво-Могилянська академія».

З 2003-го по 2008-й була членкинею луганського поетичного угруповання «СТАН», яке допомагало донбаським літераторам бути почутими в інших регіонах України. 

Її дебютна поетична збірка «як МОДА» вийшла у 2009 році. З нею письменниця перемогла в літературному конкурсі молодих поетів та здобула премію імені Богдана-Ігоря Антонича, а згодом – й премію імені Василя Симоненка.

Водночас Любов працювала журналісткою: у 2008 – 2010 роках вела програми на Українському радіо, з 2011-го писала для газети «День», а з 2014-го — для «Української правди». Паралельно працювала редакторкою газети «Культура і життя». Незабаром статті Якимчук почали публікувати чеські та польські видання.

 «Там, де не ростуть абрикоси, починається Росія»

 У 2015-му, через рік після початку російської окупації сходу України, вийшла друга збірка поезій Якимчук – «Абрикоси Донбасу». За версією українського «Forbes» вона увійшла до рейтингу 10 найкращих українських книг про війну і була перекладена сімома мовами.  

«Коли писала поему “Абрикоси Донбасу”, мала на меті створити наратив, який би попри все показував, що навіть окупований схід — це Україна. Я знайшла дієвий спосіб зробити це — розповісти про дикі абрикосові посадки, які зникають, коли перетнути кордон із Росією. Це природний кордон, який маркує українські території на сході», – пояснювала авторка.

У 2022 році Якимчук виступила на 64-й церемонії вручення премії Grammy з віршем «Молитва» з цієї книжки. А вже наступного року «Абрикоси Донбасу» зазвучали французькою голосом легендарної акторки Катрін Деньов. На той момент Якимчук вже співпрацювала із французьким видавництвом, керівництво якого згодом запропонувало зробити з «Абрикос Донбасу» аудіокнижку. 

«Я одразу подумала: “От би це була Катрін Деньов”. Тому що вона відома як велика подруга України. Але ну, де я і де вона. Це нереально. Коли я ще була в Парижі мені подзвонила директорка видавництва і сказала, що Катрін Денев погодилася. Це було мов у казці!», – згадувала Якимчук під час інтерв’ю для телеканалу «ДІМ».

«Ми маємо виглядати переможцями і в культурній сфері також»

А ще Любов Якимчук пише сценарії – вона є авторкою текстів до п’єс «Стіна» та «Кіт Шредінгера», а також співавторкою сценарію до документального фільму «Будинок “Слово”» та художнього фільму «Будинок “Слово”. Нескінчений роман».

У 2018 році, за свою роботу над осмисленням російського вторгнення, вона отримала Національну премію «За подвижництво у державотворенні» ім. Якова Гальчевського. 

Нині поетеса продовжує брати участь в українських та міжнародних фестивалях, під час яких розвінчує міфи російської пропаганди, популяризує українську мову та культуру, і розповідає про те, що любить найбільше – рідний край та запах стиглих абрикосів Донбасу.

«Світ захоплюється сміливістю українців. Один автор на ночі поезії в Зальцбургу сказав мені: “Ви б’єтеся як леви”. Я чую, що наша війна сприймається як війна за спільні з європейцями цінності. Також є великий інтерес до української культури, який нам слід використовувати для того, щоб про неї дізналися більше й захоплювались нею не менше, ніж українською армією».

---