«Люди обирали Україну свідомо»: чому держава досі не запропонувала реального рішення по житлу для переселенців

Близько двох мільйонів переселенців живуть в орендованому житлі, а сімейних доходів не вистачає навіть на базові витрати.

Опитування Міжнародної організації з міграції та позиція громадських організацій показують: житлова криза в Україні поглиблюється, а системних рішень майже немає. Детальніше про це — у проєкті «На часі».

Половина переселенців змушена орендувати житло

Повномасштабне вторгнення спричинило в Україні безпрецедентну житлову кризу. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), від початку війни пошкоджено або зруйновано понад 236 тисяч будівель. Це — як цілий Маріуполь, у якому російські війська знищили фактично кожен будинок.

Кількість втрачених або пошкоджених житлових одиниць перевищує 2,5 мільйона — приблизно стільки, скільки налічують усі домівки в Київській області. На цю катастрофу накладається критичний брак муніципального житла, нерегульований ринок оренди та масштабні переміщення людей усередині країни. МОМ щоквартально проводить загальнонаціональні опитування. Останні дані показують: 3,7 мільйона людей мають статус ВПО. І понад 54% із них нині живуть в орендованому житлі.

Менеджерка з комунікацій МОМ Варвара Жлуктенко пояснює:

«Фінансовий тягар оренди для переселенців дуже відчутний. Дві третини з тих, хто винаймає житло, витрачають на це власні заощадження».

Це понад 1,3 мільйона родин, у кого третина сімейного доходу йде на оренду. І це стосується всіх регіонів. У великих містах — Києві, західних та північних регіонах — оренда дорожча, але там вищі й доходи. Проте навіть це не рятує ситуацію. Середній місячний дохід переселенської родини, яка орендує житло, становить лише 16 тисяч гривень.

«Тому питання працевлаштування та збільшення доходів переселенців — ключові. Людям потрібно мати змогу оплачувати житло належної якості», — каже Жлуктенко.

Особливо гостро ситуація стоїть для літніх людей, які не можуть працювати або отримують невеликі пенсії. Вони змушені жити з родичами, друзями або залишатися у місцях компактного проживання.

«Тимчасове» розміщення — на четвертий рік повномасштабної війни

Колективні центри «тимчасового» розміщення існують уже четвертий рік. Найвразливіші люди не можуть їх покинути, зазначає Варвара Жлуктенко. Навіть попри державні плани оптимізації та скорочення колективних центрів, частина людей не має іншого варіанту. МОМ продовжує підтримувати такі центри: надає гранти на ремонти, утеплення, закупівлю обладнання, а також проводить заходи психосоціальної підтримки.

«Ми працюємо над тим, щоб ті, хто змушений залишатися у таких центрах, не почувалися ізольованими і мали базові умови для життя», — зазначає Жлуктенко.

Вона також підкреслює, що заради оплати оренди переселенці змушені різко урізати витрати. Брак грошей інколи штовхає людей до небезпечних рішень. Жлуктенко підтверджує:

«Люди повертаються. Сьогодні близько 4 мільйонів уже повернулися всередині України або з-за кордону. Але багатьом повертатися нікуди».

За оцінками МОМ, 2,5 мільйона переселенців мають житло, яке зараз недоступне — воно або на окупованих територіях, або на лінії фронту, або пошкоджене. МОМ закликає державу зосередитися на підвищенні доходів переселенців та створенні умов для отримання житла. Організація підтримує програми професійного навчання та підписала меморандум із Мінрегіоном і Держмолодьжитлом про створення доступної іпотеки для переселенців. Очікується, що нею зможуть скористатися близько 600 родин.

Але цього явно замало для мільйонів людей, які втратили домівки.

«Люди залишилися сам на сам із житловою проблемою»

Голова Асоціації молодих ВПО України Аркадій Петросян наголошує: державні програми недостатні й часто не працюють. Зокрема, за його словами ваучер, який уряд запустив для переселенців УБД та тих, хто має інвалідність, — реальний лише для 7 тисяч родин.

«Уряд розраховує, що претендувати на сертифікат зможуть лише близько 7 тисяч родин. Це люди з інвалідністю, отриманою внаслідок війни, та учасники бойових дій», — пояснює Петросян.

Також він зазначає, що компенсація оренди провалилася. В окремому регіоні заяву подала… лише одна людина. Причина проста: ринок оренди в Україні — в тіні. Більшість орендодавців не хочуть укладати офіційні договори, подавати свої дані чи платити податки. Тож вони просто ігнорували нову ініціативу, хоча саме вона могла б полегшити життя переселенцям. Петросян вважає, що міністерство мало це передбачити: провести дослідження, зрозуміти, як працює ринок оренди, і лише тоді запускати програму. Але цього не сталося. У результаті переселенці знову залишилися сам на сам із проблемою житла.

Через відсутність регулювання орендодавець може диктувати будь-яку ціну.

«У теорії він може попросити й 100 тисяч гривень за однокімнатну, бо це його приватна власність і ринок не захищає орендаря жодним механізмом», — каже Петросян.

Житлові програми: що працює, а що ні

Щодо можливості придбати власне житло, Петросян відзначив: держава має кілька програм, але вони теж далекі від того, щоб покривати реальні потреби переселенців. Наприклад, за програмою «єОселя» від початку дії було куплено близько 18 тисяч квартир. І це — для всіх категорій: військових, лікарів, вчителів, а не лише для переселенців. На цьому фоні цифра виглядає мізерною, адже в Україні майже 4 мільйони ВПО.

Однією з ключових проблем він називає перший внесок, який для більшості ВПО є непосильним. За його словами, держава має або зменшити цей внесок, або зробити окрему кредитну програму для людей, які втратили житло через війну.

«Це не просто витрати. Це інвестиція в людей. У тих, хто хоче залишатися тут, працювати, створювати бізнес, народжувати дітей. Це інвестиція в майбутнє країни», — наголосив він.

Петросян зауважив: після завершення активної фази війни можливий відтік людей — або за кордон, або в окуповані громади, якщо ті будуть деокуповані. Тому чесна та стабільна державна політика — критично важлива.

«Люди обирали Україну свідомо. Люди мають надію. І з ними треба бути чесними. Не потрібно от про ці 2 мільйони кричати і так далі. Людям потрібно сказати чесно: грошей немає на цьому етапі у нас. Ми працюємо над тим, тим, тим. Є гроші, але для окремих категорій. Є пріоритетність. Пробачте, на всіх не вистачить — будемо по черзі і так далі. Але має бути така комунікація. На сьогодні цієї комунікації немає», — підкреслив він.

ВПО без державної інституції

Ще одна проблема — відсутність органу, який би системно займався внутрішньо переміщеними особами. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій ліквідували, як і Міністерство єдності, яке тимчасово виконувало частину функцій.

«Сьогодні немає жодного профільного міністерства, яке мало б довгострокову стратегію на три, п’ять чи сім років. Немає кому вибудовувати політику, говорити з людьми, пояснювати, куди ми рухаємося», — каже Петросян.

Дані МОМ та позиція громадського сектору показують одне: житлова криза не вирішується. Мільйони людей не можуть дозволити собі ані оренду якісного житла, ані придбання власного. Поки держава не запропонує довгострокову стратегію, переселенці і й надалі житимуть у невизначеності.

Читайте також: Уряд забрав гроші окупованих громад. Навіщо і які можуть бути наслідки?

---