«Місяць за місяцем у ньому згасає надія»

Євген Крикливий, військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, потрапив у російський полон у грудні 2022 року.

Це сталося  під Червонопопівкою на Луганщині після танкового наступу російських військ. Разом з Євгеном загарбники захопили ще дванадцять його побратимів.

За цей час від Євгена було лише кілька відео та поодинокі звістки через звільнених військовополонених.

Його дружина, Світлана, продовжує говорити про чоловіка публічно, звертається до державних структур, виходить на акції підтримки полонених і просить суспільство не відвертатися від цієї теми.

«Деякі автівки, які виїжджали з Мотижина, росіяни розстрілювали»

«На початку повномасштабного вторгнення ми з Євгеном виїхали з Києва до Мотижина і це було не найкраще наше рішення. Пройшло кілька днів і в місто зайшли росіяни. Зв’язку та світла не було, і це було незвично і страшно — не розумієш, що відбувається за воротами будинку. Ми пробули там 11 днів і вирішили виїжджати в Білоцерківський район. Деякі автівки з інших колон росіяни розстріляли, але ми ризикнули і нам пощастило. До Києва ми повернулись тільки в травні, а вже влітку чоловіка мобілізували і, після навчання, в жовтні, його відправили в Донецьку область».

«Разом з Євгеном у полон потрапили ще 12 захисників»

«У листопаді 2022 року Євген майже не виходив з позицій. Іноді про нього писали побратими, а коли телефонував він, я передавала родичам, що з їхніми рідними також все добре. 1 грудня ми говорили буквально хвилину, а на наступний день його побратим повідомив мені, що Євген потрапив у полон. Це сталося під Червонопопівкою, в Луганській області, але на відео, яке розповсюдили росіяни, я його спочатку не впізнала. Згодом стало відомо, що був танковий наступ росіян, який чоловікова група відбити не змогла, бо в них була тільки стрілецька зброя і гранати».

«З полону від нього надійшло кілька відео»

«Перше в 2023-му році, друге — в 2024-му. Я точно знаю, що до нього дійшов один мій лист зі світлиною, і він його береже наче скарб. Звільнені, які перебували з чоловіком у полоні говорять, що він важко переживає час за гратами — місяць за місяцем згасає надія. Його підтримкою стали хлопці, які були з ним на позиціях і довго перебували в одній колонії, в різних камерах. Але сама можливість бачити своїх — давала сили. Протягом минулого, 2025 року, про нього не було жодної інформації».

«Євген дуже компанійський та запальний»

«Завжди — душа компанії, мабуть тому, що дуже позитивний. З ним весело і цікаво, він гарно співає, вигадує якісь розваги (Посміхається). Як і у всіх, у нас було багато планів на життя — ми вже були готові і до одруження, і до батьківства. Для мене головне — довіра, а з ним ця довіра є абсолютною, він мій найкращий друг, з яким я можу поділитися будь-чим і покластися на нього».

«Щоб Євгена включили до обміну, треба постійно говорити про нього»

«Чому його не звільняють — я не знаю. Чи я недостатньо подаю запитів? Чи це свідоме рішення російської сторони? Я ставлю собі багато питань. Потрібно повертати всіх, але ті, хто перебуває в полоні з 2022 року — їм найважче, вони просто можуть вже не витримати. Акції на підтримку полонених, на мою думку, це привернення уваги суспільства та медіа, в тому числі  закордонних. Росіянам, ми вже зрозуміли, їхні військові не потрібні і треба шукати варіанти, як на них можна вплинути і що саме запропонувати. Наші хлопці —  не товар, але мова йде про порятунок життів і треба постійно шукати важелі впливу».

«Кількість людей, які підтримують акції зменшується»

«Можливо, суспільство зневірилось, можливо, люди втомилися. Але нам, родинам, вкрай потрібна підтримка! Ми відчуваємо все! І як говорять звільнені, вони також відчували там, що на них чекають, за них борються не тільки рідні, але й звичайні перехожі, незнайомі. І я хочу попросити людей, будь ласка, приходьте на акції. Для нас це дуже важливо, бо ваша присутність дає нам сили не здаватися!».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---

---