«Можна жити щасливо»: як ветеран Сергій Яцюк допомагає побратимам адаптуватися до мирного життя

Сергій Яцюк — військовий медик, що пройшов Вугледар і Куп’янськ. Він втратив брата на війні, а зараз  через пригодницьку терапію допомагає повернути життєвий сенс іншим ветеранам. 

Сергій пішов до війська у березні 2022-го. Спершу — у територіальну оборону Дніпра, потім — у сили спеціальних операцій. Його шлях пролягав від блокпостів на околицях рідного міста до бойових позицій на різних напрямках. Оскільки має медичну освіту, одразу став до служби як бойовий медик. Із часом став ротним, а згодом — батальйонним начмедом.

В армії він мав позивний «Фінік».

«Коли я прийшов до тероборони, мене запитали, як тебе називати. Я розповів, що маю освіту фінансиста, і мене назвали «Фініком», — згадує Сергій.

У мирному житті він працював аудитором, але війна змінила і професійні орієнтири, і життєві цінності.

Втрата, яка обірвала службу

У грудні 2023 року життя Сергія знову перевернулося — на фронті загинув його старший брат, який мобілізувався пізніше за нього. Служив під Авдіївкою на Донеччині та потрапив під обстріл. 

«Мені зателефонували й сказали, що брат загинув під Авдіївкою. У нього на грудях був медальйон, де були вказані мої контакти. Тому подзвонили мені», — ділиться ветеран.

Тоді йому дали відпустку, щоб організувати похорон. А згодом Сергій вирішив повернутися до цивільного життя, щоб бути поруч з батьком і бабусею, які важко перенесли втрату.

Командування погодилося на демобілізацію. Так завершилась його військова служба — з болем, але й з відчуттям відповідальності перед тими, хто залишився.

Тому повернення додому стало новим випробуванням – чоловік шукав сенс у цивільному житті.

«Адаптуватися після того, що я бачив, було дуже важко. Те, що в цивільному житті, здавалося дивним, далеким. Я довго не міг знайти себе», — згадує Сергій.

Карпати як точка відліку

Усе змінив ветеранський ретрит у Карпатах. «Компас Героя» – безкоштовна програма психологічної та соціальної адаптації для ветеранів від організації DTCare. Її створили на американському досвіді та принципах пригодницької терапії. 

Формат базується на міжнародній програмі Т4 (Trust, Try, Transformation, Thrive). Це серія активностей — рафтинг, піші мандрівки, командна робота — після яких учасники разом з фасилітаторами аналізують власні дії, емоції, реакції. Життя розглядається як пригода, що має фази довіри, ризику, трансформації та зростання.

«Коли ми на фронті, це дуже високий рівень адреналіну і різних емоцій. Коли повертаємося до цивільного життя, все змінюється. І саме пригода під час цього ретриту допомагає безпечно підвищити рівень адреналіну, зрозуміти себе та проаналізувати свої реакції».

Сергій став фасилітатором таких ретритів. Він працює з ветеранами, допомагає їм адаптуватися після служби, зокрема й тим, хто пройшов полон або втратив побратимів. Їхні історії тригерять, нагадують про власний досвід та втрату. Але ветеран взяв собі за мету стати прикладом для інших та бути корисним.

Допомагати, бо знаєш, як це

Саме тому він вирішив працювати з ветеранами, а не з цивільними. Його місія — допомогти побратимам пройти шлях адаптації, знайти себе після служби й повірити, що повноцінне життя можливе. Це не просто робота — це особистий вибір і внутрішній обов’язок, каже Сергій.

«Мені хочеться займатися саме цим — працювати з ветеранами, допомагати хлопцям і дівчатам, тому що ми на одній хвилі. Мені подобається з ними працювати і допомагати їм так само, як і я сам, адаптуватися до цивільного життя».

Програма, в якій він працює, передбачає не тільки ретрит, а й десятижневу онлайн-підтримку. Фасилітатори продовжують супровід, допомагають із правовими питаннями, медичною чи психологічною підтримкою. Це комплексна робота — з кожним ветераном.

«Мені важлива моя робота. Я хочу на своєму прикладі показати,що можна жити щасливо, навіть після всіх потрясінь, які вони вже отримали».

Сергій каже, що для багатьох учасників такі ретрити — перший крок до себе. І, можливо, перше місце, де вони можуть сказати: «Я хочу знову жити».

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

---