«Не можна інтегруватися на 100%»: як жінки з Донеччини зберігають ідентичність і змінюють громади

Коли почалась повномасштабна війна, Лілія Кісліцина з Краматорська опинилася у Львові. Відтоді вона не була вдома — і точно знає, що відчувають жінки, які змушені будувати життя заново в нових умовах.

Саме тому вона запустила масштабну ініціативу — «Амбасадорки мирних змін».

Цей проєкт дає голос жінкам, які втратили дім, але мають силу будувати спільноти навіть у чужих містах.

З Краматорська до Львова

До початку повномасштабного вторгнення Лілія Кісліцина жила й працювала у Краматорську. Вона мала власний бізнес, була депутаткою міської ради та активно займалася громадською діяльністю. У 2016 році Лілія заснувала громадську організацію SMARTA, яка займається захистом прав жінок. 

24 лютого 2022 року перебувала у Києві — приїхала на робочу зустріч. Планувала повертатися додому, але обстріли й стрімке загострення бойових дій змусили змінити маршрут. Замість Донеччини — довелося шукати безпечне місце на заході України. Так Лілія опинилася у Львові.

У новому місті не зволікала — разом із колегою з іншої громадської організації заснувала шелтер для матерів з дітьми, які тимчасово зупинялися у Львові на шляху за кордон. Паралельно було прийнято рішення про релокацію ГО SMARTA. Її перереєстрували у Львові й продовжили діяльність — уже в нових умовах.

Першим фокусом стала гуманітарна допомога: команда формувала й надсилала на Донеччину набори з продуктами, засобами гігієни, генераторами та технікою. У цьому допомагали партнери з інших українських та міжнародних організацій.

Проте ключова місія SMARTA — захист прав жінок — залишалася незмінною. В умовах війни активістки почали розробляти нові ініціативи, які б не лише підтримували жінок, а й давали їм силу та голос. Так у 2025 році стартував масштабний проєкт «Амбасадорки мирних змін».

Амбасадорки, які змінюють громади

SMARTA реалізує проєкт «Амбасадорки мирних змін» — він про підтримку та розвиток лідерського потенціалу жінок-переселенок з Донеччини. У фокусі — 75 жінок, які прагнуть інтегруватися в нові громади, не втрачаючи своєї ідентичності. 

«Нам не можна інтегруватися стовідсотково. Ми маємо зберігати нашу пам’ять, нашу Донеччину. Скільки ми будемо про неї говорити, скільки будемо адвокатувати — стільки вона буде жити», — наголошує Лілія Кісліцина.

Проєкт реалізується у п’яти регіонах України: Львівська, Дніпропетровська, Закарпатська, Чернігівська та Полтавська області. У кожному з них проводяться п’ятиденні студії громадського лідерства і миробудування. Учасниці проходять інтенсивне навчання з прав людини, гендерної рівності, безпеки, історії фемінізму, проєктного менеджменту.

«Український феміністичний рух живе вже понад 140 років, і дуже важливо, щоб жінки про це знали. Ми говоримо про дискримінацію, про жіноче здоров’я, залучаємо гінеколога, психолога, ендокринолога. Бо тільки здорова жінка може мати сили для боротьби», — зазначає Лілія.

Навчання — це тільки початок. Після завершення студій учасниці готують власні проєктні заявки. З них експертна комісія обирає найперспективніші для фінансування та менторського супроводу.

«Ми шукаємо активних жінок. Вони пишуть мотиваційні листи, розповідають про своє бачення, а потім — розробляють проєкти, які важливі саме для тієї громади, де зараз живуть».

Донецька вишивка — зв’язок між поколіннями

Перший конкурсний відбір у межах проєкту «Амбасадорки мирних змін» охопив жінок-переселенок із Донецької області в Олександрівській громаді та з Дніпропетровщини — у Шахтарській. Саме тут уже реалізовані перші ініціативи.

В Олександрівці Ганна Загребельна, переселенка з Краматорська, створила проєкт, присвячений збереженню донецької вишивки. Жінки збиралися разом, щоб не просто навчитися техніці вишивання, а зшити свою пам’ять у нитках — повернути культурну спадщину, яку війна намагалася відібрати.

«Для мене це був перший досвід у громадській діяльності. Я написала свій перший проєкт, або, краще сказати, ініціативу — “Відчуй своє: шовком крізь серце”. Подала її на конкурс, і вона отримала фінансування. Ми охопили 15 жінок-переселенок, створили для них простір і навчали техніці донецької вишивки. Буквально вчора відбулася фінальна подія — виставка робіт», — розповідає Ганна.

До ініціативи долучилися три майстрині, які навчали вишивати хрестиком, напівхрестиком і гладдю. Учасниці були з різним досвідом, але зі спільним прагненням — віднайти зв’язок зі своїм корінням. Вони вишивали на білих футболках червоні маки — символ пам’яті та жіночої сили.

«Квітка маку — це символ пам’яті. Колись дівчата, які втратили на війні чоловіків, вишивали маки на сорочках, вшановуючи пам’ять і водночас — обіцяючи собі жити далі, продовжувати рід. Тому ми обрали саме цей орнамент», — каже авторка проєкту.

Ганна зізнається: відчуття, що вона завжди вміла вишивати, не полишає її. Можливо, ці знання залишилися з дитинства, зі школи. Але нині вона свідомо хоче передавати їх далі.

«Бо вишивка — це наша історія. Це діалог між минулим і теперішнім поколіннями. Багато дівчат розповідали, що вдома берегли вишиванки, які створили ще їхні бабусі. Та, на жаль, через війну ці речі було втрачено. Тепер ми маємо все відродити — власноруч, нитка за ниткою».

А у Шахтарській громаді переселенки створили простір для підтримки «Жіноче коло безпеки». Це безпечне й дружнє середовище, де жінки, які були змушені покинути свої домівки через війну, можуть відновити внутрішній ресурс, знайомитися, об’єднуватися, навчатися й розвиватися.

Однією з перших подій у просторі став артзахід — майстер-клас зі створення «картини-афірмації», під час якого жінки малювали надихальні образи на холсті, наповнюючи їх власними сенсами, емоціями й надіями на майбутнє.

Наразі друга хвиля студій триває для переселенок з Закарпаття та Київщини, а третя відбудеться у Полтавській і Чернігівській областях наприкінці липня. Триває набір учасниць.

Формування мережі і фінал — у 2026-му

Ідея проєкту — не тільки дати знання, але й об’єднати активних переселенок у міжрегіональну мережу «Амбасадорки мирних змін». Це буде спільнота, яка обмінюватиметься досвідом, підтримуватиме одна одну та просуватиме цінності миру і демократії.

Фіналом стане Форум «Стійкість жінок ВПО та шлях до мирних змін», який пройде у 2026 році. Саме там буде підсумовано результати, презентовано історії успіху, а також створено спільне бачення подальших кроків.

«Дуже хочеться зустрітися на Донеччині», — каже Лілія Кісліцина. І це бажання об’єднує сотні жінок, які навіть далеко від дому щодня виборюють свій простір і своє майбутнє.

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

Допоможіть нам бути кориснішими — пройдіть опитування.

---