«Не уявляємо, чи зможуть там цивільні пережити зиму»: енергетична криза і гуманітарні виклики Донеччини

Після наймасованішого з початку повномасштабної війни удару по енергетиці ситуація на Донеччині залишається однією з найважчих. Постійні обстріли, знищена генерація, обмеження перетоку електрики та загроза повного знеструмлення формують нову реальність для прифронтових громад.

У новому випуску проєкту «На часі» — оцінки директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка та евакуаційника БФ «Схід СОС» Романа Бугайова щодо головних ризиків зими 2025 року.

Енергетична вразливість Донеччини

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко пояснює: ситуація на сході значно тяжча, ніж у центральних чи західних областях. Постійні атаки ускладнюють роботу енергетиків, а інформації про реальний стан мереж на Донеччині — мінімум.

«Сказати, що цей стан добрий, ну, я б не наважився. Він теж вкрай складний і не менш складний, ніж на Харківщини, наприклад», — каже експерт.

За його словами, уряд намагається забезпечувати електрикою схід у пріоритетному порядку, однак зробити це повною мірою складно через знищені обʼєкти генерації та мережі.

Основні обмеження — технічні. Україна втрачає теплові електростанції на сході, а Запорізька АЕС залишається в окупації. Передавати електроенергію із заходу на схід можливо лише частково.

«Для того, щоби забезпечити споживачів, необхідно в великих обсягах передавати електричну енергію заходу на схід… Але на сьогодні такої можливості немає, тому що ворог працює системно», — пояснює Омельченко.

Росіяни б’ють не лише по станціях, а й по лініях передач. Це створює нерівномірність споживання між регіонами та робить Донеччину найбільш уразливою.

Знищення локальних джерел енергії — зокрема трьох вітряків Краматорської вітростанції — також має наслідки, хоч їхня потужність не була критичною для системи.

Чи є вихід?

Окреме питання — чи має Україна єдину систему резервного енергетичного забезпечення. За словами Омельченка, наразі це залишається сферою відповідальності Міненерго.

«Це має бути план Міненерго. За тою інформацією, що в мене існує, думаю, що певні поставки відбуваються… Ну, безумовно, що не в тих масштабах, які б за всіх задовільнили».

За оцінкою експерта, найбільш ефективним рішенням могла б стати децентралізація генерації — встановлення модульних або пересувних котелень і невеликих газопоршневих станцій.

«Ефективним була б децентралізована генерація. Невеликі електростанції, які приєднані не до оператора системи передач, а безпосередньо до обленерго. Модульні пересувні котельні теж потрібні».

Евакуація триває

Роман Бугайов, член евакуаційної групи БФ «Схід СОС» щодня працює в прифронтових громадах Донеччини та бачить ситуацію зсередини.

Обстріли цивільної інфраструктури — лікарень, транспорту, автівок — тривають постійно. В багатьох громадах уже відключають світло, а опалення ще навіть не запустили.

За його словами, найбільше звернень про евакуацію надходить із Костянтинівської, Дружківської громад, Добропільського району.

Ситуація у прифронтових селах найбільш загрозлива.

«На всій території Донеччини ситуація буде важка. Вже важка ситуація у прифронті, це 15 км від лінії бойового зіткнення. І ми наразі навіть не уявляємо, чи зможуть там цивільні пережити цю зиму», — каже Роман.

Умови евакуації стають небезпечнішими. Обстріли доріг, дронові атаки, знищення логістики — все це ускладнює вивезення людей.

«Умови евакуації складні і ускладнюються. Ускладнюються саме обстрілами, частіше — дроновими. Це обстріли логістики, цивільної інфраструктури, зокрема, є ураження лікарень. Росія нехтує всіма конвенціями і б’є по всіх».

Головні потреби людей

Перед зимою ситуація у громадах погіршується щодня. Проблеми комплексні — від зруйнованого житла до нестачі медичної допомоги. 

«Я гадаю, що це і ремонти житла також, бо коли після прильотів у людей навіть вікон немає». 

За його словами, ситуація ускладнюється й доступом до продуктів, хоча тут частково рятують гуманітарні організації. Водночас, додає він, гуманітарну допомогу в прифронтових районах потрібно надавати точково й у взаємодії з місцевою владою. 

Ще одна гостра потреба — медична, адже лікарні закриваються: команда «Схід СОС» була свідком, як припинила роботу Костянтинівська лікарня, і в інших громадах ситуація також залишається критичною.

Чи вистачає зусиль волонтерів і влади?

За словами Романа, у «некризовий» період допомоги достатньо. Але коли починається хвиля евакуації — ресурси вичерпуються.

«Коли йде хвиля евакуації, коли декілька громад евакуюється, або це дуже активні бойові дії, як у нас от нещодавно була Добропільська громада, то цих сил не вистачає», — пояснює він.

Найбільше бракує скоординованої роботи між усіма організаціями, а також ресурсів: броньованих автівок і засобів РЕБ для захисту гуманітарних команд.

За його словами, проблема ускладнюється тим, що РЕБ належить до засобів подвійного призначення, тож міжнародні донори не фінансують їхнє придбання, що загалом послаблює безпеку під час евакуацій.

Нагадаємо, благодійний фонд «Схід SOS» зібрав уже понад 1 мільйон гривень на системи радіоелектронної боротьби. Ця сума — половина від необхідної.

Потрібен ще 1 мільйон гривень, щоб екіпажі фонду могли безпечно евакуювати людей з-під обстрілів, не ризикуючи життям кожного разу, коли виїжджають за заявками, залишеними в кол-центрі фонду.

Донеччина входить у зиму під тиском російських атак, які цілеспрямовано бʼють по світлу, теплу й — життю. Але попри все, громади тримаються завдяки роботі енергетиків, волонтерів і тим, хто щодня рятує людей з-під обстрілів. Саме ця людська витримка — те, що протистоїть руйнуванням більше, ніж будь-яка інфраструктура.

Повну версію розмови дивіться у відео.

---