Не визнають нейтральності: як Росія стежить за цивільними в окупації

Росіяни на тимчасово окупованих територіях України прикриваються «боротьбою з диверсіями», щоб контролювати і залякувати місцевих жителів. Після 2022 року вони посилили тиск на людей. Окупанти жорстко стежать за інформацією, регулярно перевіряють документи і заходять у домівки.

Як російська влада переслідує українців в окупації і на які перші ознаки стеження варто звернути увагу звичайним людям, «Точка Сходу» дізналася у фахівців Центру національного спротиву.

Як Росія перетворила контрдиверсію на систему контролю

З початку окупації українських територій Росія почала будувати систему контролю над місцевими жителями.

У світі контрдиверсійні заходи спрямовані на боротьбу з диверсійними групами біля лінії бойових дій і на захист військових об’єктів та інфраструктури. Росія діє інакше. Вона використовує такі заходи для тиску на цивільних. Фактично окупанти зробили з них інструмент репресій і придушення спротиву.

Після 2022 року ці заходи стали масовими й постійними. Перевірки з боку окупаційних «правоохоронців», які раніше проводили час від часу, стали регулярними. Також зросла кількість доносів і посилився цифровий контроль за людьми.

«Характер дій змістився від вибіркового реагування до превентивного тотального нагляду за цивільними», — додають в Центрі національного спротиву.

Як окупанти реалізовують «контрдиверсійні заходи» 

У Центрі нацспротиву наголошують, що для стеження та контролю над цивільними в окупації Росія створила багаторівневу систему. Ключову роль в ній відіграє ФСБ. Саме ця спецслужба координує діяльність на захоплених територіях. Зокрема, веде допити, формує «справи» та ухвалює рішення про затримання.

Також в цій системі працює військова контррозвідка, як в прифронтових, так і тилових районах. До силових перевірок, патрулювань та затримань причетні Росгвардія та окупаційна «поліція».

Збір та передача інформації — це задачі окупаційних адміністрацій та мереж місцевих інформаторів.

«Через побутове та робоче оточення окупаційні структури отримують відомості про настрої, розмови, зв’язки та поведінку людини. Часто саме донос стає відправною точкою тиску».

На практиці ця система найсильніше впливає на повсякденне життя цивільних.

Навіть нейтральна позиція викликає підозру

Контрдиверсія майже ніколи не починається з арешту. Спочатку спецслужби збирають інформацію. У Центрі нацспротиву додають, що цей процес зазвичай поступовий та непомітний. Все починається з доносу, випадкової перевірки, спостереження або згадки під час «профілактичної» бесіди з іншими людьми. Дані про людину поступово накопичують та зводять в досьє. Водночас інформацію про того чи іншого мешканця можуть збирати і без приводів.

Окупанти стежать за людьми по-різному. Вони спостерігають за людиною, перевіряють документи і телефон, проводять так звані «профілактичні бесіди». Також вони переглядають камери відеоспостереження і перевіряють соціальні зв’язки через доноси від оточення.

До категорії потенційної «загрози» потрапляють не лише проукраїнськи налаштовані мешканці, а й ті, хто поводиться відсторонено або має «мовчазну» поведінку. Зокрема, уникає контактів з окупантами, не проявляє лояльності до адміністрації або ж має активні соціальні зв’язки.Будь-яка незгода або автономна поведінка розглядається, як загроза.

Навіть нейтральна або аполітична позиція може викликати підозру. Адже окупаційна система не визнає нейтральності.

«Відсутність публічної лояльності розцінюється як прихована загроза, оскільки контрдиверсійна логіка базується на повному контролі».

Увагу можуть також привертати: відсутність офіційної роботи, зміни у звичному способі життя, часті переміщення. У Центрі нацспротиву кажуть, що часто в окупантів викликає підозру не окрема дія, а їх сукупність та регулярність.

Під постійним наглядом: чому в окупації не існує «безпечної» поведінки

Унікальної моделі поведінки для мешканців окупованих територій, яка б гарантувала їхню безпеку, немає. «Випадкові» перевірки документів та телефонів окупанти проводять системно. Вони використовують цей інструмент і як спосіб психологічного впливу. Часті перевірки певної людини може свідчити про те, що окупаційні структури мають підвищений інтерес.

Крім того, росіяни застосовують цифровий контроль, щоб знаходити нелояльних людей. Вони перевіряють телефони, месенджери і контакти. Цифрові сліди стають приводом для нових перевірок і затримань.

Так, одним з інструментів контролю і стеження став російський додаток «Мах». Мета — створити закритий інформаційний простір, де спецслужби можуть відстежувати комунікації мешканців. Водночас роботу популярних світових месенджерів РФ блокує.

Під час українських державних свят окупанти зазвичай посилюють контроль. Вони чекають на символічні прояви нелояльності або спонтанний спротив. Тому збільшують кількість перевірок і спостереження.

Якщо людина помічає часті перевірки або неформальні запитання, це тривожний знак. Насторожує і підвищена увага до родичів чи сусідів. Також може змінюватися тон спілкування з боку окупаційних структур. Усе це може свідчити про початок стеження.

До самого арешту може пройти короткий період. Водночас за людиною можуть встановити тривале приховане спостереження протягом тижнів або місяців із подальшим різким силовим втручанням.

Крім того, російські спецслужби чинять психологічний тиск на людей в окупації. Окупанти залякують, натякають на відповідальність близьких, викликають «на розмову», можуть сказати певні факти про приватні деталі життя. Таким чином вони формують відчуття постійного контролю та невизначеної загрози.

«Повністю безпечної моделі поведінки не існує. Контрдиверсійна система побудована так, що ризик потенційно присутній для кожного мешканця ТОТ, незалежно від його позиції чи дій».

У ЦНС наголошують, що безпека людини на тимчасово окупованих територіях — це стратегія, а не випадковість. Адже російські структури діють проти цивільних без дотримань прав.

---