Обіцяти — не означає виконати: як окупанти «відновлюють» підприємства Донбасу

В Росії заявили, що до 2030 року мають намір «ввести в обіг не менш ніж 90% промислових підприємств Донбасу». Тоді як до цього вони ж самі закрили, затопили або розікрали майже всі українські копальні, зупинили та знищили десятки підприємств, і вже 11 років не тільки обіцяють їх відновити, але й збільшити обʼєми виробництва.

За час окупації сходу України, загарбники так і не спромоглися виконати бодай частину своїх обіцянок. Натомість продовжують розповідати про майбутній розквіт промисловості регіону та мільярдні вливання у галузь. 

У чому саме вони запевняли всі ці роки жителів захопленої частини Донеччини та Луганщини і чого не зробили досі – читайте у матеріалі «Точки Сходу». 

Шахти 

«Вугілля вистачить для наших правнуків». Приблизно так російська пропаганда описує стан вугільної промисловості на окупованій частині Донбасу, а Путін продовжує обіцяти шахтарям гідне майбутнє.

 «Ми пам’ятаємо великі заслуги шахтарів-першопрохідників Донбасу і робитимемо все можливе, щоб тут відроджувався вуглевидобуток, металургія, інші галузі», – заявив президент країни-агресорки РФ під час свого виступу на День шахтаря у 2024 році. 

З усіх сил риторику Кремля підтримують й окупаційні адміністрації. На початку квітня 2025 року ватажок «ДНР» Денис Пушилін заявив, що на найбільшій шахті «республіки», «Комсомолець Донбасу», у 2025 році нібито поб’ють рекорд.

«Шахта “Комсомолець Донбасу” має намір побити торішній рекорд і видобувати понад 1,7 млн тонн вугілля. Ми перевірили умови праці наших шахтарів. Тут видобувають вугілля з високим вмістом вуглецю, яке необхідне в енергетиці», – заявив Пушилін.

На перший погляд – «все, як і завжди, йде за планом». Але є одне «але». У 2023 році колишній міністр енергетики  РФ Микола Шульгінов заявляв, що зі 114 шахт Донбасу, в експлуатації залишать лише 15. Інші ж законсервують або ліквідують. 

Фактично так і сталося – у 2024 році Кремль знайшов для копалень, що «вижили», інвесторів. Щоправда, ті протрималися недовго і у квітні цього року відмовилися від подальших розробок на дев’яти з пʼятнадцяти орендованих підприємств буцімто через їхню нерентабельність. Про це з посиланням на джерела повідомило російське агентство РБК.

Цю інформацію підтвердили і в українському Центрі протидії дезінформації. 

«Окупаційна влада вважає, що розробку технічного проєкту з ліквідації та функціонування об’єктів до їх консервації або ліквідації мають оплачувати інвестори. Інвестори ж вважають, що цим має зайнятися влада, адже йдеться про чималі витрати – до 3 млрд рублів (понад 32 млн доларів США) на рік», – йдеться у повідомленні.

Водночас у своєму банкрутстві росіяни звинувачують Україну, мовляв, ватажкам квазіреспублік дісталися «помираючі» шахти, які «запустила» українська влада. І прикриваючись цим вони розграбували та свідомо зруйнували більшу частину копалень. 

«Здебільшого всі шахти, які працювали при Україні, були або нерентабельні, або працювали в нуль, і вони отримували дотації. Після 2014 року такі шахти, звісно, залишилися без дотацій. Нерентабельні просто зупинилися і були розграбовані. Закрилися, тому що просто не стало тих грошей, коштом яких вони раніше функціонували», – розповідав журналіст, автор книги «Як Україна втрачала Донбас» Денис Казанський для «Донбас Реалії».

До 2014 року в Україні працювали 150 шахт, з яких понад 90% знаходилися на території Донецької та Луганської областей. Після російського вторгнення більшість з них залишилися в окупації. Зокрема, серед найбільших на Донеччині — шахти ім. Засядька та ім. Скочинського, «Макіїввугілля», «Торезантрацит», а також на Луганщині – «Свердловантрацит», «Краснодонвугілля» та «Ровенькиантрацит». 

«На Донецький кам’яновугільний басейн – Донецьку і Луганську область припадало близько 92,4% запасів вугілля України, решту забезпечують Львівсько-Волинський та Дніпровський», – повідомляли в Міністерстві економіки України. 

Металургійні та інші підприємства 

До початку російської агресії на Донбасі працювали чотири комбінати чорної металургії з повним циклом виробництва: Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча, «Азовсталь», Макіївський меткомбінат ім. Кірова та Алчевський меткомбінат, а також два великих металургійних заводи – Донецький (ДМЗ) та Єнакіївський (ЄМЗ). 

У 2014-му всі, крім маріупольських підприємств, потрапили під окупацію. Представники «ДНР» їх  «націоналізували» та передали під управління зареєстрованій в невизнаній Південній Осетії компанії «Внешторгсервис». На її балас також перейшли «Донецьксталь», Єнакіївський коксохімпром та Ясиновський коксохімічний завод. 

Втім «нові власники» так і не змогли забезпечити роботу викрадених в України промислових гігантів. Підприємства працювали лише частково, з часом на них почали затримувати зарплати. Через це робітники неодноразово виходили на забастовки. 

Працівники вісьмох промислових підприємств Луганщини не отримують зароблені гроші вже 9  років. Про це повідомили в обласній ОВА. 

«Окупанти винні зарплату з жовтня 2015 року до грудня 2024-го. Без фінансування залишили спеціалістів підприємств: “Луганські поліметали”, “Гіпромашвуглезбагаченн”, “Луганськвуглеремонт”, “Вторпромторг”, “Хімічне казенне об’єднання”, “Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат”, “Юність” та “Центральне конструкторське бюро машинобудування “Донець”», – йдеться у повідомленні.

Водночас робітників багатьох підприємств примусово забирають у російську армію. Так, ще у вересні 2022 року Головне управління розвідки України повідомляло про зупинку Єнакіївського металургійного заводу через «мобілізацію» чоловіків. А тодішній голова Луганської ОВА Сергій Гайдай розповідав про аналогічну ситуацію на Алчевському металургійному комбінаті. 

Маріупольські гіганти 

Після початку повномасштабного вторгнення,  Україна втратила ще два металургійні гіганти. Меткомбінат «Азовсталь», який під час облоги Маріуполя навесні 2022 року став фортецею міста, росіяни буквально перетворили у попіл. Значних руйнувань зазнав і комбінат ім. Ілліча. 

Майже одразу після захоплення міста, окупанти заявили про плани часткового відновлення «Азовсталі» та створення на його території індустріального парку, але вже за кілька місяців відмовилися від своїх намірів, пояснюючи це тим, що  «відновити комбінат нереально та нерентабельно».

Пізніше, у травні 2023 року, ексрадник міського голови Маріуполя, а нині – керівник центру вивчення окупації Петро Андрющенко повідомляв, що російські окупанти розміновують «Азовсталь» та облаштовують там військову базу. 

Натомість у липні того ж року ватажок Пушилін зробив іншу заяву – про запуск виробництва трамваїв на території комбінату. Але щось знову пішло не так.  

За три роки обіцянок загарбники не відновили й потужності меткомбінату ім. Ілліча. Нині на підприємстві працюють близько 1 500 людей, тоді як до війни ця цифра була в 100 разів більша. А сам комбінат зараз контролюють люди самопроголошеного голови Чечні Рамзана Кадирова. Про це писало видання «The Wall Street Journal».

При цьому, за словами Андрющенка, на комбінаті ім. Ілліча росіяни також розгорнули масштабну військову базу. 

«Це не просто хаб, а справжній “російський “Рамштайн”” на окупованих територіях. Це величезна військова база, яка систематично розширюється. Зокрема, там є і ремонтна база, куди звозять всю побиту техніку. Ближче за Ростов-на-Дону такої точки для росіян не існує»,– зазначав під час одного зі своїх інтерв’ю Андрющенко.

Завуальована брехня

Та попри реальний стан промисловості, окупанти продовжують плодити міфи. На початку лютого 2025  року директор «фонду розвитку промисловості» «ДНР» Сергій Власов заявив, що зараз на території Донеччини не працюють лише 40% підприємств. Але це без врахування Бахмута, Соледара, Торецька та інших захоплених міст. Останнє місто, яке вона врахували при визначенні відсотків «вбитої» промисловості, за словами Власова, — це Авдіївка. 

І вже на початку квітня голова «ДНР» Пушилін заявив, що в модернізацію промислових підприємств Донбасу до 2034 року буцімто планують інвестувати понад 150 млрд рублів. 

А заступник міністра промисловості РФ Іван Куліков додав, що  «головна мета Росії – до 2030 року більш ніж вдвічі збільшити обсяги промислового виробництва в Донбасі та Новоросії». 

«Нам потрібно ввести в обіг не менше 90% промислових підприємств, які історично функціонували на цих територіях», – заявив Куліков. 

Цікаво, чому ж вони не зробили це за 11 років свого «господарювання»? Адже за цей час на окупованих територіях не відкрилося практично нічого нового. Наприклад, у «ДНР» майже щороку кажуть про відкриття заводу «Стирол» у Горлівці, який так і не запрацював. У травні 2023 року в «ЛНР» повідомили про запуск заводу «Азот» у Сіверськодонецьку. Але у листопаді виявилося, що окупаційна влада поки що створює лише умови для цього. 

У 2024-му Пушилін анонсував наміри відкрити у Маріуполі завод, який працюватиме в авіаційній галузі, а до того – що зруйнований в результаті бойових дій машинобудівний завод «Азовмаш», обладнання якого, за словами окупантів, вдалося зберегти на 80%, працюватиме на російський оборонний комплекс. 

«Планується передача найбільших промислових активів – ПАТ “Азовмаш” і ПАТ “Азовелектросталь” – в управління держкорпорації “Ростех” з метою відновлення їх виробничої діяльності», – заявляв у жовтні 2024 року в.о. міністра промисловості та торгівлі  «ДНР»  Євген Пономаренко. 

Натомість до дій поки що не дійшло. Бо за традицією загарбників, обіцяти — не значить виконати. 

---