«Основне наше завдання — знищувати росіян», — командир одного з підрозділів Білоруського добровольчого корпусу «Амір»

Наприкінці 2022 року в Україні з’явився новий військовий підрозділ — Білоруський добровольчий корпус. Він був заснований на базі батальйону «Терор» полку імені Кастуся Каліновського, який від початку повномасштабної війни захищав українські землі.

Сьогодні білоруські добровольці воюють майже на всіх ділянках фронту — від Сходу до Курської області, виконуючи найскладніші завдання там, де потрібно стабілізувати ситуацію.

Про створення корпусу, участь у найважливіших операціях та мотивацію бійців «Точці Сходу» розповів командир одного з підрозділів Білоруського добровольчого корпусу на позивний «Амір».

Від батальйону до корпусу

Історія Білоруського добровольчого корпусу почалася після звільнення Херсона восени 2022 року. Тодішній батальйон «Терор», який героїчно захищав південь України, опинився на роздоріжжі.

«Після Херсонського контрнаступу і звільнення Херсона постало питання — що нам робити далі, на якому напрямку продовжувати нашу боротьбу. У той час у нас були певні непорозуміння з керівництвом полку Кастуся Каліновського. Але оскільки ми добре зарекомендували себе у попередніх боях, нас запросили до нового “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України», — розповідає «Амір».

Саме тоді і постала ідея створення окремої структури. До батальйону «Терор», названого на честь полеглого білоруського добровольця Змітра «Терора» Апанасовіча, долучилися інші підрозділи, які складалися переважно з білорусів. Щоб об’єднати всіх під однією назвою, і був створений Білоруський добровольчий корпус.

«Основне наше завдання — знищувати росіян, що прийшли на українську землю, допомагати українцям у їх визвольній боротьбі, відбивати агресію Російської Федерації».

Операції, що увійшли в історію

Білоруські добровольці стали першопрохідцями в багатьох операціях, які згодом переросли у масштабні наступи українських сил.

«Найбільш медійною була Дніпровська десантна операція — ми першими висадилися на протилежному березі Дніпра біля Нової Каховки. Наскільки я знаю, до нас цього ніхто не робив. Це була така перша операція ГУР, щоб перевірити, чи можливо взагалі щось подібне зробити».

Ця розвідувальна операція стала поштовхом для майбутніх десантних дій, які завершилися знаменитими боями за плацдарм у Кринках, що на Херсонщині.

Крім цього, Білоруські добровольці одними з перших почали проводити рейди на територію Росії.

«Ми переходили українсько-російський кордон і на деякий час захоплювали ті чи інші ділянки РФ. Досить важливою була операція в районі російського населеного пункту Грайворон. Ми захопили прикордонний пункт, просунулися далі, частково зайняли його і тримали оборону деякий час».

Перевіряли тактику російської армії, відпрацьовували методи, які потім використовувалися у масштабніших наступах. Зокрема й на Курщині.

Перший бій

Найяскравіший спогад «Аміра» – його перший бій у 2022 році.

«Я тільки приїхав з навчального центру. Ми їдемо з побратимами на наш пункт дислокації в Миколаєві, думаючи, що ще півмісяця-місяць точно будемо готуватися, тренуватися. І тут мені телефонує побратим: “Ми завтра йдемо на штурм. Підеш з нами?”. Звичайно я погодився і став готуватися до виїзду».

Цей бій, згадує «Амір», став для нього справжнім випробуванням.

«Це був штурм, як у грі Call of Duty. Там було все — і річку перепливали на човнах, і лісом йшли, і полем. А в цей час вороги по нас стріляли з мінометів, танк по нас працював».

Під час того штурму командування вчасно зрозуміло, що розвідувальні дані були неточними — противників виявилося набагато більше, а вогневої підтримки не вистачало. Тож штурм вчасно скасували, підрозділ відійшов майже без втрат.

Що тримає у бою

Попри страх, напруженість і важкі бої, бійці продовжують тримати фронт. І все це, наголошує «Амір», через вмотивованість захисників.

«Ми приїхали сюди з конкретною метою — захистити Україну, тим самим допомогти Білорусі стати вільною з часом. Ми ще цієї мети не досягли, тому треба рухатися вперед».

Особливо болючою для нього є пам’ять про побратимів, які поклали життя на війні.

«Поки ми боролися, ми втратили багато своїх побратимів — звичайних, добрих хлопців, з якими ділили важкі моменти. Ми повинні вшанувати їхню пам’ять, завершивши розпочате, бо це наш борг перед ними».

«Пожежна команда» фронту

Сьогодні бійці спецпідрозділу виконують роль, як каже «Амір», «пожежної команди». Туди, де найгостріша ситуація на фронті, де є прориви російських військ, направляють саме їх.

«Ми стабілізуємо ситуацію на фронті, приїжджаємо і допомагаємо лінійним підрозділам стабілізувати становище, провести контрнаступальні дії», — пояснює «Амір».

Бійці корпусу брали участь в операціях під час боїв під Вовчанськом, Куп’янськом, Покровськом, Сумами, долучилися до Запорізького контрнаступу біля Оріхова.

«Весь фронт, весь Донбас, Харківську, Запорізьку область ми об’їздили — були майже всюди».

Від танкових атак до «надмалих груп»

За понад три роки повномасштабної війни, розповідає «Амір», російська тактика кардинально змінилася.

«Зараз повністю відсутні крупні механізовані штурми з боку ворога. Противник уже не використовує свою техніку та великі кількості особового складу для наступальних дій».

Причина — постійне використання FPV-дронів та розвідувальних безпілотників типу Mavic. І це, пояснює командир, створило високу обізнаність ситуації на фронті.

«Якщо ворог використовує крупні механізовані з’єднання, ми це заздалегідь помічаємо і можемо протидіяти, використовуючи наші вогневі засоби».

Натомість росіяни перейшли на тактику малих та «надмалих» штурмових груп.

«Дуже часто це один чи два солдати ворога, які скритними маршрутами намагаються навіть не штурмувати наші позиції, а їх обійти».

Така тактика росіян полягає у створенні загроз з флангів та тилу, організації засідок на шляхах постачання.

«І якщо ворожій армії вдається послабити передові позиції, тоді вони намагаються їх штурмувати».

Здивування «братським» опором

Ставлення російських військових до білоруських добровольців — суміш здивування та нерозуміння. Тож бійці корпусу намагаються не афішувати свою національність з міркувань безпеки.

«Коли вдається розмовляти з полоненими росіянами, вони дивуються, що білоруси воюють проти “братів-росіян”. Вони живуть у такій інформаційній бульбашці і думають, що Білорусь їх підтримує, що там панують слов’яни, що єдина Русь і вся ця мішура».

Та насправді, за словами «Аміра», переважна більшість білорусів підтримує Україну, попри офіційну позицію влади.

«Я впевнений, що відсотків 80 і навіть більше людей у Білорусі підтримують Україну. У 2022 році це був великий стрес для нашого суспільства, коли з території Білорусі почалася російська агресія».

Саме тому всередині країни розпочалися протистояння. Доказом цього стали ініціативи на кшталт «Білоруський Гаюн», який збирав відомості про пересування ворожих військ по території Білорусі, а також діяльність «рейкових партизанів» — залізничних диверсантів, які зупиняли ешелони з російськими військами шляхом пошкодження залізничних колій та систем автоматизації.

«Частина людей приєдналася до українського війська з ідеологічних міркувань, розуміючи, що білоруська національна ідея та українська національна ідея зараз мають дуже багато спільного. У цей час вони йдуть поруч одна з одною, як і протягом більшості нашої історії — ще з часів Великого Князівства Литовського. Є й такі, хто хотів якихось пригод, боротьби за щось велике, за щось правильне».

Водночас існує невелика частина білорусів, яка піддається виключно телевізійній пропаганді.

«Звичайно це люди, у яких немає жодного іншого джерела інформації, крім телевізора. “Лукашенківська” пропаганда грає в унісон з російською — там завжди подається, що на території України бандери та нацисти».

«Амір» наголошує, важливо завжди фільтрувати інформацію та звертатися до декількох джерел. Це допоможе визначилися зі своєю позицією.

«Треба зрозуміти, що в цій боротьбі неможливо стояти осторонь. Треба ухвалити рішення — на чиєму боці ти хочеш бути. Ти хочеш бути на боці Росії, диктатури, агресії, чи ти хочеш бути на боці європейських країн, демократії, де тебе поважають як людину, а не сприймають як ресурс».

Мрії про вільну Білорусь

Для «Аміра» вільна Білорусь — це передусім демократична європейська країна.

«Нам потрібно спрямувати вектор розвитку Білорусі до Європи та справжньої демократії. Диктатор Лукашенко править уже 30 років — це абсолютно ненормально. У 90-х роках наша країна перебувала в набагато вигіднішому становищі, ніж багато країн-сусідів. А зараз, порівнюючи економіку та права людини, наприклад в тій самій Польщі й Білорусі, ми бачимо: ці три десятиліття — просто втрачений час».

Однією з головних причин такого застою стала тісна дружба з Росією, яка, тягне Білорусь назад, замість того щоб підтримувати її розвиток.

«Росія, маючи таку величезну територію, такі великі ресурси, могла б давно вже побудувати другий Дубай. А у них 80% території не газифіковано, і тільки 30% населення знає, що таке туалет у квартирі чи будинку. Звідти висновок — нічого доброго Росія не може принести не те, що Білорусі, навіть самій собі не може допомогти. Поразка Росії у війні з Україною наблизить етап, коли моя рідна Білорусь стане демократичною європейською країною».

Саме тоді, каже «Амір» він, як і його побратими, зможуть повернутися додому.

«Я можу повернутися хоч завтра, але нічого, окрім тюрми та знущань там не побачу. Але якщо складеться ситуація, що ми матимемо можливість ситуацію в Білорусі змінити, я хотів би повернутися і жити на своїй землі».

Відкриті двері для нових бійців

Аби наблизити цей момент й перемогти росіян, «Амір» запрошує приєднатися до Білоруського добровольчого корпусу.

«Нам потрібні передусім ті, хто готовий зі зброєю в руках боротися проти ворога. Але якщо ви добрий механік чи програміст, який може прошивати дрони — такі люди також дуже потрібні. Без міцного тилу на фронті довго не протягнеш».

Долучитися до лав корпусу можуть добровольці віком від 18 до 60 років із задовільним станом здоров’я.

«Ніхто не відправить бійця без підготовки. У нас є базова загальновійськова підготовка. Всі наші інструктори — хлопці з бойовим досвідом — білоруси та українці. Після загальної підготовки ви проходите фахову підготовку залежно від обраного підрозділу — розвідка, мінометна справа, дронники, штурмовики. А потім під керівництвом досвідчених воїнів приступаєте до виконання бойових завдань».

Долучитися до Білоруського добровольчого корпусу можна, написавши у чат-бот або на пошту [email protected].

---