Повернення в окупацію: де правда, а де – вигадка

Триста тисяч українських переселенців та біженців намагалися проїхати в окупацію за останній рік. З них майже половині це вдалося, – кажуть чиновники. Щоправда, скільки людей потім повернулися назад – ніхто не каже. І ця ситуація «грає на руку» росіянам. Адже на тлі занепокоєння української влади, вони посилили пропагандистську кампанію. З одного боку, шантажують людей вцілілим майном, а з іншого – «блокують» їхній шлях додому. То що насправді штовхає людей повертатися на захоплені території, чому загарбники пропускають туди далеко не всіх і що у цій ситуації може зробити український уряд – читайте у нашому матеріалі.   

Куди «зникають» ВПО? 

За даними Мінсоцполітики, з березня по вересень 2024 року в Україні знялися з обліку майже 300 тисяч переселенців. Наразі їх налічується близько 4,6 мільйона. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець каже, люди або виїжджають за кордон, або повертаються додому – на прифронтові та тимчасово окуповані території. 

«Станом на зараз ситуація погіршується — люди повертаються на ТОТ України та у прифронтові міста через їх­ній со­ці­аль­но-еко­но­міч­ний стан», — вважає Омбудсман.

Про відтік українців на захоплені регіони говорили під час засідання Секції з питань тимчасово окупованих та деокупованих територій Асоціації міст України.

«Переважно, це відбувається через російську пропаганду та відсутність власного житла. Люди не мають, де жити, та не можуть відновити ті умови, що були у них до початку повномасштабного вторгнення, через це вони змушені повертатися в окупацію», — розповів голова Секції АМУ, мер Маріуполя Вадим Бойченко.

Про те, що Україна провалила політику у сфері підтримки внутрішньо переміщених осіб нещодавно заявила народна депутатка Олена Шуляк. 

«Допомогти мали б дві державні програми – “єВідновлення” та “єОселя”. Ба більше, вони навіть синхронізовані: сертифікат можна використовувати як перший внесок за іпотекою. Звучить потужно, але це тільки на папері», – заявила Шуляк. 

На сьогодні програмою «єВідновлення» в Україні скористалися понад 73 тисячі українських сімей, згенеровано понад 10 тисяч житлових сертифікатів, з яких 4,5 тисячі вже використані. 

«Але єВідновлення на 2025 рік не передбачає державного фінансування, тільки відносно невеликі кошти від міжнародних донорів. Та й навіть якби вони були, виплат за житло на ТОТ за програмою “єВідновлення”, попри успішний Мелітопольський експеримент, немає. Коли будуть? Ніхто не знає», – зауважила Олена Шуляк.

130 тисяч виїхавших – звідки цифра?

Дані озвучив інший народний депутат, голова робочої групи з питань житла парламентської Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради із захисту прав ВПО Максим Ткаченко. За його словами, цього року в зону ведення бойових дій чи на тимчасово окуповану територію вимушено виїхали 130 тисяч переселенців. При цьому, велика хвиля повернень припала на період з листопада 2023-го по листопад 2024-го, — додав радник легітимного мера Маріуполя Петро Андрющенко. 

«Приблизно 200 000 українців не в’їхали на окуповані території, але намагались. Їм росіяни заборонили в’їзд. Проте, якщо так складати, то загальна кількість українців, які намагались повернутись на окуповану територію, буде сягати понад 300 тисяч осіб лише за цей рік», — зауважив Андрющенко.

А скільки повернулися назад?

Насправді точних даних про те, скільки людей  виїхали з окупації назад, на вільну територію України чи за кордон, немає. Адже багато хто їде додому лише для того, щоб побачитися із рідними або переоформити вціліле майно. Бо якщо цього не зробити, росіяни лякають визнати його «безхазяйним», а потім – «націоналізувати». 

«Квартиру можуть відібрати не лише за відсутності власника, а й за несплату комунальних послуг або  якщо вона “становить загрозу національній безпеці Російської Федерації”. Саме так прописано, наприклад, у рішенні окупаційної адміністрації Донецької області. Тобто, по суті, житло можуть просто забрати», – розповідає керівник ГО «Східна правозахисна група» Павло Лисянський.

Виходить, що росіяни шантажують людей нерухомістю — єдиним, що залишилося у багатьох переселенців.

Так, за три роки «адміністрації» окупованих територій виявили понад 13 тисяч «безгосподарних» об’єктів нерухомості, половину з яких — за неповний 2024 рік. 

Поїхати, щоб повернутися 

Квартира жительки Старобільська, що на Луганщині, Катерини (ім’я змінено з міркувань безпеки) також опинилася у переліку «безхазяйних». Про це вона дізналася від сусідів. На те, щоб переоформити все за російським законодавством, у дівчини було лише 30 днів – саме такий термін дають окупанти власникам житла. 

«Мій шлях виглядав так: Варшава – Мінськ – “Шереметьєво”. Про те, як я проходила “фільтрацію” – це окрема історія. Але, зрештою, мене пропустили. Далі приватними перевізниками я доїхала до свого міста. І залишилася там на кілька місяців. Спочатку потрібно було отримати російський паспорт. Інакше квартиру не переоформити. Розумієте, у Старобільську в мене залишилася літня бабуся і я не хотіла, щоб її вигнали на вулицю. Тому я вимушена була так вчинити», – ділиться Катерина. 

Коли справи із документами були вирішені, дівчина знову виїхала зі Старобільська. Але, враховуючи, що у неї вже був російський паспорт – у Європу заїжджала через білоруський кордон.  За кілька днів їй подзвонили з прихованого номера. Представилися працівниками ФСБ і запитали, навіщо і як надовго вона покинула територію Росії. 

Це свідчить про те, що тільки-но українці отримують російське громадянство – вони автоматично опиняються «під прицілом» спецслужб. До того ж на сьогодні достеменно невідомо, скільки з тих, хто  повернувся в окупацію, мають намір залишитись там назавжди. 

«Обіцянки-цяцянки» в окупації 

На тлі занепокоєння української влади проблемою відтоку переселенців, росіяни скористалися ситуацією і посилили пропагандистську кампанію – власникам пошкодженого в результаті бойових дій житла пропонують збільшену компенсацію – замість 35 тис. рублів за 1 м2, 45 тисяч. Заявки обіцяють розглянути протягом 20 робочих днів. 

На практиці ж все виглядає дещо інакше, – каже маріуполька Марія (ім’я було змінено на прохання героїні). Дівчина переїхала у Росію ще до початку російського вторгнення у 2014 році. У Маріуполі у неї залишилися батьки. Під час бомбардування міста у 2022-му вони ховалися у підвалі багатоповерхівки, яка знаходилася у Центральному районі міста. З захопленого Маріуполя подружжя виходило пішки в середині квітня того ж року. У селищі Нікольське потрапили у фільтраційний табір, а потім росіяни посадили їх у свій евакуаційний автобус. 

«Якщо чесно, батьки не заперечували. В Україні у них не залишилося родичів і єдине, що вони хотіли після пережитого – побачити мене», – зізнається Марія. 

За кілька місяців родині повідомили: їхній будинок у Маріуполі планують знести. Наслухавшись обіцянок від окупантів про компенсацію, Марія приїхала в рідне місто.

«Це був десь червень 2022 року. Біля “соцустанов” – довжелезні черги. Я вистояла, але мені спочатку відмовили. Мовляв, пізно звернулися. Лише з третьої спроби, після численних скандалів, вони прийняли мою заявку. Чекати довелося 2 роки. Сума, яку мені виплатили, становила навіть не 35 тис. рублів за 1 м2, як вони обіцяли, а майже вдвічі менше. Тобто, за квартиру у 45 м2 я отримала 850 тис. рублів, це приблизно 8 тис. доларів. Знайомі, які у мене залишилися у Маріуполі (здебільшого, це літні люди) розповідають: зараз отримати компенсацію, це, як пройти 7 кіл пекла», – розповіла Марія. 

«Сказ» Зеленського або чим марить Кремль

Жителі України масово переїжджають у нові регіони Росії — «ЛДНР», Запорізьку та Херсонську області, — відзвітував постійний представник Росії при ООН Василь Небензя на засіданні Ради безпеки. При чому акцент зробив не стільки на виїзді людей з України, скільки на міграції з-за кордону. 

«У Зеленского и его клики вызывает бешенство, что уехавшие на Запад украинцы, столкнувшись с бытовыми проблемами, унижениями и дискриминацией по языковому признаку, не только перебираются в Россию, но и в массовом порядке переезжают в регионы, вошедшие в состав нашей страны по итогам референдумов», — заявив Небензя.

І додав: з лютого 2022 року по лютий 2023-го в Росію нібито прибули 5,3 мільйона українських біженців. 

Ласкаво НЕ просимо додому 

Але як? Адже в окуповані Росією населені пункти громадяни України нині можуть потрапити лише через московський  аеропорт «Шереметьєво». Але більшість людей росіяни не пропускають додому, оголошуючи їх небезпечними.

Іван (імʼя було змінене на прохання героя) родом з Луганщини, але багато років прожив у Маріуполі. Його рідну Кадіївку (колишній Стаханов) росіяни окупували у 2014 році. Там у чоловіка залишилася літня мати. Іван не бачив її вже понад 10 років. У травні 2022-го, через Крим та Росію, Іван виїхав до Німеччини. А влітку 2024-го вирушив у зворотному напрямку, щоб провідати матір. 

«У неї був інсульт і я не знаю, як довго вона ще протримається. Тож вирішив ризикнути. За пів року почав “чистити телефон”, хоча у ньому, по суті, нічого компрометуючого не було. Дістався “Шереметьєво”. Мене одразу провели у спеціальну кімнату. Забрали телефон, документи і дали заповнити анкету – треба було вказати дані про рідних, зв’язки з українськими силовиками тощо. Потім — взяли відбитки пальців та відвели на допит. Питали здебільшого про те, як я ставлюся до “СВО”, навіщо їду в Росію і як довго планую там залишатися. Поводилися грубо і зухвало, м’яко кажучи», — розповідає Іван.

Потім чоловіка знову відправили у спеціальну кімнату. Там, разом з іншими українцями, він провів майже добу. Після чого у нього взяли ДНК і видали папір, в якому було написано: «Представляете угрозу для безопасности Российской Федерации. Запрет въезжать на территорию государства — 20 лет. Персона нон грата». 

І таких історій – тисячі. Деяким біженцям росіяни видають заборону відʼїжджати на 50 років або навіть довічно. Тож про яке «масове» повернення жителів окупованих територій може йти мова? Питання — відкрите. 

Замість корінних жителів — «свої»

Натомість росіяни заселять у захоплені українські міста жителів РФ. Для них будують житло під іпотеку, обіцяють великі зарплати, пільги, соціальні гарантії, перспективи розвитку та виплати (а саме 5 млн рублів) у разі смерті.

«Ми переїхали із Санкт-Петербурга. Я з мамою приїхала в квітні, а чоловік – рік тому через роботу. І от ми вирішили придбати тут житло, бо 2% іпотека дуже доступна. Квартира гарна за плануванням, велика двокімнатна, 64 квадратних метри, з двома лоджіями, великою кухнею та роздільним санвузлом. Це нас повністю влаштовує», – розповіла в одному із пропагандистських сюжетів росіянка, чия родина оцінила пропозиції Кремля і приїхала до окупованого Маріуполя.

Особливо Кремль спонукає їхати на захоплені землі представників певних професій, зокрема, чиновників, вчителів, лікарів. І, звісно, військових. А ось до місцевих жителів – ставлення геть інше, – кажуть у Центрі національного спротиву. 

«Етнічні українці, які проживають на ТОТ сьогодні, насправді і є більш дискриміновані, значно. Росіяни мають перевагу в усьому: і в доступі до кращих вакансій, і в доступі до кращих варіантів проживання. Навіть в деяких регіонах ліки, які є в меншому доступі, в першу чергу надають саме росіянам, працівникам їхніх адміністрацій тим, хто переїхали або в відрядженнях», – розповідає речник Центру національного спротиву Остап.

Виходить, окупанти штучно намагаються змінити етнічний склад жителів захоплених територій України, створюючи «коло лояльного населення» з одного боку, а з іншого – шантажем змушують українців отримувати російське громадянство та повертатися в окупацію, аби не втратити вціліле майно. 

Що у цьому випадку має/може зробити українська влада? Можливо, змінити/вдосконалити політику щодо підтримки переселенців на вільній території країни і ефективніше протидіяти російській пропаганді, аби люди не опинялися перед складним вибором — де саме їм жити. 

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення України». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

---