«Пропагандисти тупі та не можуть вигадати щось своє»: Артем Захарченко про радянську символіку в окупації

Росіяни уніфікували пропаганду про «велику перемогу» на захоплених територіях з наративами всередині країни. 

9 травня вони почали святкувати ще у січні. У хід йдуть радянська символіка, фейки про «дбайливих господарів» і суцільний примус. 

Чи можна протистояти російській пропаганді в окупації та як захистити себе від неї в Україні — у проєкті «На часі» розповів керівник громадської організації CAT-UA Артем Захарченко. 

Як Росія вибудовує пропаганду на окупованих територіях

Артем Захарченко керує громадською організацією, яка займається дослідженням та аналізом інформаційного простору. І за його словами, російська пропаганда на тимчасово окупованих територіях України все більше уніфікується з інформаційною політикою в самій Росії. Зокрема, в питанні святкування «дня побєди» та перемоги у Другій світовій війні.

Якщо раніше в Криму, на Донеччині чи Луганщині пропагандисти намагалися маскувати інформацію під «локальний контекст», то нині — це пряме тиражування наративів з Москви.

«Раніше вони намагалися підбирати окремі меседжі, але потім вочевидь вирішили, що достатньо інтегрували ці регіони до себе», — пояснює експерт.

За дослідженнями CAT-UA, з початку повномасштабної війни російська пропаганда щодо «культу війни» та святкування «дня побєди» змінювалася щороку. У 2022–2023 роках окупанти проводили паралелі із «боротьбою з фашизмом», як під час Другої світової війни, так і зараз.

У 2024 році спостерігалася чітка синхронізація з виборчою кампанією Путіна. Тоді активно поширювали меседж «обираємо Путіна — обираємо перемогу».

З 2025 року нова тенденція — ранній старт «побєдобєсія» ще у січні. Вже тоді у школах і бібліотеках окупованих територій відбувалися заходи, які експерт називає ініціацією — своєрідним випробуванням на «гідність».

Проте в березні, з початком перемовин між Росією і США, ця кампанія завмерла. Пропагандисти зробили паузу, аби «не заважати переговорам». Та щойно стало зрозуміло, що «швидкої перемоги» не буде — риторику повернули назад.

Радянське підґрунтя та тупі пропагандисти

На думку Захарченка, російська пропаганда досі тримається на радянських шаблонах, а нових змістів майже не створює. Все зводиться до символіки — «георгіївські стрічки», червоні прапори, міфологія «вєлікой побєди».

«Попри всі міфи про талановитих російських пропагандистів і піарників, вони ж насправді тупі і дуже рідко можуть вигадати щось своє».

І це має накопичувальний ефект: якщо символіка всюди, з часом вона починає впливати на сприйняття людей.

Одним із ключових меседжів російської пропаганди на окупованих територіях є образ так званого «дбайливого господаря» — влади, яка нібито постійно щось відбудовує та покращує життя, зазначає Захарченко. Але попри масштаб зусиль, ефективність такого наративу — під питанням.

«Люди, які добре пам’ятають, яким було їхнє життя за умов контролю України над цією територією, я впевнений, що вони розуміють, коли їм брешуть про відбудову. Вони не повинні на це вестись. А тому, на мою думку, ці пропагандистські зусилля не є надто успішними».

Відтак окупанти вдаються до тиску на людей.

Як Росія маніпулює жителями в окупації

Ключову роль у контролі над населенням відіграє не інформаційний вплив, а прямий тиск. Люди бояться відкрито висловлювати свою думку, не пишуть нічого «зайвого» в соцмережах. Через це зовні складається враження лояльності до окупантів, хоча насправді — це страх.

Окремий фактор — обмежений доступ до Інтернету. У багатьох районах, особливо на півночі Луганської області, зберігається інформаційна ізоляція: слабкий сигнал, обмежений трафік, блокування українських джерел. Тож основний вплив здійснюється через вуличну агітацію, зустрічі в установах, тиск на бюджетників, які змушені публічно підтримувати «СВО».

«Вони дуже активно намагаються створювати відчуття того, що ти в бульбашці, де всі навколо підтримують війну, тому що знайомі можуть поширювати новини з пропагандистських каналів або під примусом брати участь у пропагандистських заходах».

Але найбільша загроза — навіть не в самій пропаганді, а в поступовому витісненні проукраїнського населення. За словами Захарченка, окупаційна влада створює нестерпні умови для людей, а тому вони змушені виїжджати.

«Ми можемо опинитися в ситуації, коли на цих територіях просто не залишиться наших людей. А на їхнє місце завезуть “нових” — з глибинки Росії або серед трудових мігрантів, як це вже відбувається в Маріуполі».

Заміщення населення — головна мета кремлівської інформаційної політики на захоплених територіях України.

Де шукати правду в окупації

Артем Захарченко розповідає, що протидіяти російській пропаганді в окупації важко. Адже доступ до незалежної інформації або сильно ускладнений, або й зовсім перекритий. Ще у 2022 році активісти намагалися поширювати там проукраїнські газети. Але зараз це робити неможливо.

Нині залишаються лише точкові ініціативи, зокрема, альтернативні браузери, через які люди в окупації можуть отримати доступ до незалежних медіа. 

«Також Telegram досі залишається важливим каналом. Його росіяни ще не заблокували, і саме через нього іноді вдається донести потрібну інформацію до людей».

Важливим є звичайне спілкування — родичів, друзів, знайомих, вчителів. Бо діти в окупації продовжують навчатися в українських школах. Відомі випадки, коли вони вступають до вишів на підконтрольній території. Це — ще один шлях передачі правди й збереження зв’язку з Україною.

Протидіяти та фільтрувати

Аналітик впевнений, що недостатньо лише спростовувати фейки. Протидія має бути глибшою й стратегічною, зокрема, на державному рівні.  

«Мало спростовувати російську брехню, потрібно у відповідь на їхній стратегічний наратив про “руській мір” мати свій важливий, привабливий, розвинений стратегічний наратив».

А людям, щоб захистити себе від впливу пропаганди, важливо розвивати критичне мислення. Експерт закликає завжди ставити під сумнів джерело та мотиви інформації. Особливо тієї, яка викликала емоції.

«Коли ви читаєте будь-яку новину, особливо ту, яка викликає сильні емоції — злість, страх, обурення, — запитайте себе: чому ця інформація з’явилася на моєму екрані саме зараз? Хто зробив так, щоб я її побачив?»

Цей підхід до споживання інформації має стати внутрішнім фільтром для кожного, хто хоче зберегти ясність думки в умовах інформаційної війни.

Мешканцям окупованих територій варто шукати баланс — не зводити весь світ до пропагандистського шуму довкола, а звертатися до перевірених джерел, до власної пам’яті.

«Пам’ятайте: багато поколінь жили в умовах радянської пропаганди, але залишалися тверезомислячими. Тоді інформаційна машина працювала значно ефективніше, ніж зараз. Але навіть у тих умовах люди зберігали здоровий глузд. Це означає, що й сьогодні — можливо». 

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

---