Уряд забрав гроші окупованих громад. Навіщо і які можуть бути наслідки?
У держбюджеті на 2026 рік уряд запропонував вилучити залишки місцевих бюджетів тимчасово окупованих громад — щонайменше 14 мільярдів гривень. 3 грудня 2025 року Верховна Рада підтримала це рішення й ухвалила Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
Міністр фінансів Сергій Марченко заявив у парламенті, що ці кошти спрямують на закупівлю житла для людей, які були змушені евакуюватися та отримали статус переселенців.
До голосування точилася суперечка: частина політиків говорила про нібито «неефективне використання» цих грошей, тоді як громади й експерти називали такі заяви маніпуляціями та наголошували, що залишки були юридично заблоковані й не могли витрачатися.
Ми готували матеріал ще до фінального ухвалення бюджету, тож встигли зібрати пояснення експертів — про те, що стоїть за цією ініціативою та чому вона викликала так багато дискусій.
Що говорять в Асоціації міст України
Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан говорить, що ця ініціатива уряду викликала в АМУ різку незгоду. За його словами, публічні заяви деяких депутатів про «величезні залишки» й «неефективність» громад не відповідають реальності.
Він звертає увагу, що після початку повномасштабної війни державні рішення суттєво обмежили витрати громад.
Постанова №590 визначила, за якими напрямками місцеве самоврядування може витрачати гроші. У більшості окупованих громад працюють військові адміністрації, і кожен їхній платіж проходить погодження в обласних військових адміністраціях і структурах уряду. За словами Слобожана, звинувачувати громади у неефективності в такій ситуації — неправильно:
«Начальників військових адміністрацій призначає президент. Вони працюють у вертикалі влади як державні службовці. Тому говорити про неефективність місцевої влади — це маніпуляція».
Слобожан пояснює: частина грошей була запланована на зарплати й інші видатки до окупації. Коли Росія захопила території, ці кошти автоматично «заморозилися». Закон не дозволяв використовувати їх інакше.
У 2023 році уряд ще більше обмежив можливість витрачати залишки місцевих бюджетів у громадах, де працюють військові адміністрації. Через ці правила окуповані громади не могли проводити жодних інфраструктурних проєктів, тому кошти накопичувалися.
Половина грошей — розподілена на житло для маріупольців
За словами Слобожана, приблизно половина всіх залишків — це гроші Маріупольської громади, тобто близько 6 мільярдів гривень. І ці кошти вже мають призначення — уряд визначив їх для будівництва житла для маріупольців за окремою постановою.
Маріуполь почав розробляти проєкти, опрацьовувати техумови й готуватися до старту робіт. Бюджетна система не працює «наперед»: громада платить лише після завершення будівництва.
Тому Слобожан ставить питання: якщо уряд забере гроші, хто профінансує ці проєкти, які вже стартували?
Окрім цього неофіційно обговорюють і можливе скорочення апаратів військових адміністрацій. Якщо в бюджетах з часом не залишиться коштів, керівники не зможуть виплачувати зарплату, і працівники або самі звільняться, або установи доведеться закривати.
Слобожан вважає, що це може стати «великою державною помилкою»:
«Це буде найбільша державна помилка в Україні, тому що наявність навіть релокованої влади свідчить про те, що це території наші і що курс держави залишається незмінним на їх повернення».
Як АМУ намагається зупинити норму в бюджеті
Асоціація міст ще під час консультацій із Мінфіном подала свої заперечення. Разом із нею понад 70 народних депутатів підготували поправки, щоб прибрати норму про вилучення коштів із бюджетів тимчасово окупованих громад. Але ці зміни до фінального тексту бюджету не потрапили — парламент ухвалив документ без них.
За словами виконавчого директора Асоціації Олександра Слобожана, вже понад сто громад звернулися до прем’єра, спікера та бюджетного комітету. Йдеться не лише про тимчасово окуповані громади — листи надсилали й міста та селища з центральних і західних областей.
Попри ухвалене рішення, Слобожан переконаний: уряду однаково доведеться повернути кошти назад на місця.
Позиція економіста: «Рішення запізніле, але потрібне»
Економіст Центру економічної стратегії Богдан Слуцький має інший погляд. Він вважає вилучення коштів правильним та таким, що назріло давно.
За його словами, ці гроші роками лежали на рахунках — ще з 2021 року. За оцінками ЦЕС, загальна сума — 12–14 мільярдів гривень. У Маріуполя — 5,6 млрд грн, у Лисичанська — 1,2 млрд, у Бахмута — близько 800 млн. Це не нові доходи громад, а невикористані залишки.
Слуцький каже, що до останніх змін закон взагалі не дозволяв витрачати ці кошти громадам, бо їхні жителі перебувають у різних місцях, а бюджетний кодекс не мав потрібних механізмів. Уряд дав тимчасовий дозвіл до кінця 2025 року, але це не розв’язує проблему системно.
Економіст підкреслює, що важливо розподіляти ці гроші чесно:
«Якщо це кошти Маріуполя — вони мають піти на підтримку маріупольців. Так само й щодо інших громад».
Він додає: у часи дефіциту бюджету країна не може дозволити, щоб мільярди просто лежали на рахунках і знецінювалися.
Слуцький пояснює, що ініціатива стосується лише залишків. Усі дотації — на зарплати, утримання апарату, комунальні видатки — залишаються. Тому функціонування військових адміністрацій не повинно постраждати.
Чому ці гроші так потрібні державі зараз
1 грудня стартувала програма Мінрозвитку з надання ваучерів на 2 млн грн для ВПО та людей з інвалідністю внаслідок війни. За перший день люди подали понад 10 тисяч заявок. Міжнародні партнери готові профінансувати лише 3700.
Тому міністерство шукає додаткові ресурси й розглядає варіант використати частину залишків місцевих бюджетів для продовження програми.
Ваучер дає змогу:
- купити квартиру чи будинок,
- інвестувати в будівництво,
- внести перший внесок за іпотеку або погасити частину платежу.
Поки що програмою можуть скористатися лише ВПО з окупованих територій, які є учасниками бойових дій або мають інвалідність внаслідок війни. Також потрібна актуальна довідка ВПО та відсутність іншого житла на підконтрольній території.
У перспективі уряд планує підсилити програму потенційними репараціями, які має збирати Міжнародний реєстр збитків.