ВПО та вибори: які виклики має держава через мільйони переселенців

Масове переміщення людей, спричинене війною, поставило Україну перед безпрецедентним викликом — як забезпечити виборче право мільйонів громадян, які живуть не за місцем реєстрації.

Чинне виборче законодавство частково адаптоване до таких умов, однак не розраховане на тривалу й масштабну внутрішню міграцію.

Про основні проблеми, законодавчі ініціативи та ризики для держави розповів аналітик Громадянської мережі «ОПОРА» Дмитро Баштовий.

Масштаб переміщення і обмеження чинного законодавства

За словами Дмитра Баштового, внутрішнє переміщення в Україні давно вийшло за рамки тих моделей, на які орієнтувалося виборче законодавство.

«У нас зараз внутрішньо переміщених осіб стало тільки офіційно набагато більше з 2014 року. Близько 4 млн зареєстровано, але це лише офіційні цифри. Реальні міграції, спричинені безпековими, енергетичними та іншими чинниками, значно масштабніші», — зазначає він.

Саме цей масштаб і створює головну проблему: чинне виборче законодавство не розраховане на ситуацію масового й тривалого переміщення людей. Наразі для ВПО доступні два механізми реалізації виборчого права — тимчасова зміна місця голосування та зміна виборчої адреси. Однак цих інструментів, за словами експерта, недостатньо без більш гнучких і технологічних рішень.

Що пропонують змінити

Питання виборчих прав ВПО стало одним із ключових у роботі парламентських робочих груп, які готують законодавство для післявоєнних виборів або виборів в умовах особливого стану. Для цього створили окрему підгрупу, яка, за словами Баштового, працює найактивніше.

Основний напрям запропонованих змін — лібералізація процедур. Зокрема, пропонується відмовитися від вимоги підтверджуючих документів для зміни місця голосування чи виборчої адреси.

«Виборцю буде достатньо самостійно визначити, де він хоче проголосувати, якщо він робить це не за місцем реєстрації», — пояснює аналітик.

Також пропонується суттєво розширити строки для реалізації цих процедур. Якщо нині зміна виборчої адреси можлива лише на початку виборчого процесу, то нові ініціативи передбачають можливість зробити це не пізніше ніж за 30 днів до дня голосування. Для тимчасової зміни місця голосування — не пізніше ніж за 15 днів.

У разі президентських виборів це означатиме подовження строків майже на два місяці, що, за словами Баштового, значно полегшить доступ людей до реалізації свого права.

Виборча адреса і тимчасове голосування: у чому різниця

Дмитро Баштовий окремо наголошує на різниці між цими двома механізмами, які часто плутають.

Тимчасова зміна місця голосування — це одноразове рішення для участі в конкретних виборах, наприклад, президентських. Вона не змінює виборчу адресу виборця.

Натомість зміна виборчої адреси — це постійне рішення, яке фактично відносить людину до нової територіальної громади та дає змогу голосувати, зокрема, і на місцевих виборах. Таку адресу можна змінювати неодноразово у разі повторних переїздів.

Додаткові виборчі дільниці: можливість і відмова від ідеї «дільниць для ВПО»

Серед обговорюваних нововведень — створення додаткових виборчих дільниць у разі різкого зростання кількості виборців на окремих дільницях.

Якщо дільниця, розрахована на 2,5 тисячі виборців, додатково отримує близько тисячі людей, може бути утворена нова дільниця для збільшення пропускної спроможності й уникнення черг.

Водночас Центральна виборча комісія відмовилася від ідеї створювати окремі дільниці безпосередньо в місцях компактного проживання ВПО.

«Ми виявили близько 1070 таких місць, але там проживає лише 61 тисяча виборців. З огляду на розпорошеність і наявність поруч звичайних дільниць, вирішили, що виборці можуть голосувати там», — пояснює Баштовий.

Ще один важливий напрям — розширення способів подання заяв. Окрім особистого звернення до органів ведення Державного реєстру виборців або подання через уповноважену особу, пропонується використати портал «Дія».

Наразі тривають консультації між ЦВК, Мінцифрою та Державним реєстром виборців щодо технічної реалізації цього механізму.

Доступна комунікація держави – буде?

На думку Дмитра Баштового, навіть за наявності законодавчих змін держава зіткнеться з низкою серйозних викликів. Перший із них — масштабна комунікаційна кампанія.

Держава й громадські організації мають доступно пояснити виборцям, як працюють нові механізми, і супроводжувати людей у процесі.

Другий виклик — оперативне реагування на проблеми після завершення строків зміни місця голосування: утворення нових дільниць, перенесення виборців, інформування та формування ДВК.

Усе це створює додаткове навантаження на органи адміністрування, особливо в умовах зруйнованої інфраструктури. Законодавчі пропозиції передбачають навіть можливість розміщення дільниць у тимчасових спорудах, але на практиці такі механізми ще не тестувалися.

Реєстри і питання окупованих територій

Окремий виклик — синхронізація баз даних ВПО та Державного реєстру виборців. Це технічне, але критично важливе питання для планування виборчої інфраструктури.

Водночас сама довідка ВПО не прив’язує людину до одного міста з погляду реалізації виборчого права. Якщо людина офіційно зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, наприклад у Києві, але на момент виборів фактично перебуватиме у Львові, вона має можливість змінити виборчу адресу або місце голосування і проголосувати саме там, де перебуває.

«Якщо людина навіть тимчасово змінить виборчу адресу, а потім виявиться, що все ж таки хоче голосувати в іншому місці, вона може зробити це неодноразово — звісно, в межах тих строків, про які ми говорили», — пояснює аналітик.

Окремо він звертає увагу на новий для українського законодавства підхід — спробу запровадити автоматичну зміну виборчої адреси. Йдеться про централізований механізм, коли держава без окремої заяви від виборця змінює його виборчу адресу. Наразі така ідея пропонується для тих ВПО, чия виборча адреса належить до тимчасово окупованих територій.

«Уявімо, людина з тимчасово окупованої території є внутрішньо переміщеною особою, офіційно зареєстрованою, наприклад, у Києві. За цією пропозицією Центральна виборча комісія автоматично відносить її виборчу адресу до того міста, де вона зареєстрована за довідкою ВПО», — каже Баштовий.

Він підкреслює, що це лише законодавча пропозиція, і наразі немає гарантій, що вона буде ухвалена. Крім того, навіть у разі її реалізації автоматична зміна адреси стосуватиметься виключно виборців із тимчасово окупованих територій. Важливо й те, що такий механізм не позбавляє людину права згодом самостійно змінити виборчу адресу відповідно до своїх реальних обставин.

«Це не означає, що якщо людині автоматично змінять виборчу адресу, умовно, з Бахмута на Київ, вона потім нічого не зможе з цим зробити. Якщо вона офіційно зареєстрована в Києві, але хоче голосувати в іншому місці, вона так само матиме таке право», — наголошує експерт.

Законодавчий процес триває

Наразі всі експертні групи мають до 30 січня подати свої напрацювання. Після цього пропозиції зведуть у єдиний законодавчий документ, який розглядатиме Верховна Рада.

Процес, за словами Баштового, є відкритим і відбувається із залученням громадськості та експертного середовища. До обговорень залучені представники Мінцифри, Міністерства соціальної політики, а також громадські організації — усі ті стейкхолдери, які володіють повною інформацією щодо проблематики ВПО і виборчого процесу.

Остаточне рішення, наголошує експерт, залишатиметься за парламентом.

Паралельно Громадянська мережа «ОПОРА» планує провести соціологічне дослідження, щоб оцінити рівень обізнаності виборців, наявні бар’єри та рівень довіри до процедур ведення й оновлення даних у Державному реєстрі виборців.

За словами Дмитра Баштового, навіть найкращі технічні рішення не спрацюють без розуміння і рівня довіри людей до процесу. Саме тому таке дослідження має допомогти державі не лише з технічними рішеннями, а й із комунікаційною стратегією.

«Нам потрібно донести до ширшого кола людей, як ці процедури працюють, де можуть виникати проблеми і як на них швидко реагувати. Бо ключовий виклик, якого нам треба уникнути, — це втрата довіри до виборчого процесу», — підсумовує він.

Читайте також: Як не зруйнувати демократію, намагаючись провести вибори: Павло Романюк про зміну влади під час війни

---