«Все, що ваше, те й наше»: чому Росія продовжує красти українські музику та пісні?

Росія продовжує видавати бажане за дійсне і наполягати, що все, що робиться в їхній державі – виключно їхнє надбання. І Україна тут ні до чого. Зокрема, це стосується культурних здобутків.  

Упродовж багатьох століть РФ намагалася привласнювати те, що належить українцям. І ця практика триває й досі.Так росіяни крадуть наших композиторів, музику, пісні та інші здобутки інтелектуальної власності. 

Навіщо вони це роблять і як на це реагує суспільство – читайте у нашому матеріалі.

Українська пісня «на підтримку» «Единой России»?

Одна з останніх крадіжок – пісня української співачки Злати Огнєвіч  «За лісами, за горами». Наприкінці лютого цього року артистка повідомила про те, що росіяни без дозволу переклали та змінили її пісню і виконують її на пропагандистських заходах зі зміненим текстом. Наприклад, рядок «Покотилася зіронька ясная» замінили на «Широка земля наша русская».

«Досі перебуваю у шоці. Бо мені надіслали близько 30 виступів з різних фестивалів, концертів при підтримці “єдіной росії”, які мені боляче було дивитися та слухати», – написала Огнєвіч на своїй сторінці в Instagram. 

Схожа ситуація сталася з іншою українською співачкою Христиною Соловій. У січні 2024 року її пісню «Тримай» росіяни переробили для свого льодового шоу. Також у виставі використали мелодію «Щедрика» Миколи Леонтовича та перекладену народну пісню «Ніч яка місячна».

«Це не перша крадіжка моїх творів. І йдеться не тільки про пісню “Тримай”. І навіть не про те, що це дружина Пєскова (організаторка шоу, фігуристка родом з Дніпра Тетяна Навка – ред.). Йдеться про апропріацію (присвоєння – ред.) культурної спадщини українців», – обурювалася Соловій у соцмережах. 

Згодом росіяни пішли далі і повністю переклали композицію російською мовою: «Слышишь, как страшно мне в плену? Как у твоих ладонях – нет так нигде». Російський репер Паша Ізотов створив свою версію хіта —  оригінальні куплети замінив на реп, а ось приспіви – залишив, спотворивши голос української співачки за допомогою аудіоредактора.

«Трофей» на руїнах «Азовсталі»

Але красти та спотворювати – це одне, інше – цинічно паплюжити українські мотиви на кістках тисяч загиблих людей. Пам’ятаєте, як у 2022 році один з російських державних телеканалів зняв кліп на руїнах заводу «Азовсталь» у Маріуполі?

Мова про пісню «Пливе кача», яку українською мовою написав та виконав російський співак Аким Апачев, який, до речі, родом з Маріуполя. Ось що він про це тоді сказав:

«Це рідкісний випадок використання української мови у російській пропаганді. Пісня написана українською мовою, бо ми забираємо її собі. Це наш трофей».

Насправді ж «Пливе кача по Тиси́ні…» — українська лемківська (за іншими даними, закарпатська) тужлива народна пісня. За свідченнями дослідників, вперше її записав композитор і фольклорист Дезидерій Задор. Це було ще у 1940-х роках у селі Воловець, на Закарпатті. У 2013-2014 рр. ця пісня стала символом Революції гідності.

Переспівуючи український твір-реквієм, росіяни залишили лише фразу «пливе кача». Натомість – додали цинічних та брехливих наративів. Наприклад, про те, що Крим – російський, а на «Азовсталі» «хоронять демонів», маючи на увазі захисників Маріуполя, які героїчно обороняли місто 86 діб. 

«Переспівуючи українську пісню українською ж мовою, росіяни намагаються витіснити з ужитку ту, яка є класичною і замінити на ту, в яку вкладені вже цілком інші смисли», – вважає етимологиня Леся Горошко-Погорецька. 

Рейдерство пісень Скрябіна, Океану Ельзи та Go_A

А ще росіяни дуже полюбляють переспівувати пісні Кузьми Скрябіна. Наприклад, «Мам», яку співак написав у 2012 році. У чорно-білому кліпі окупантів, зображені призовники, їхні матері та військова техніка. 

«Вже холодильників та пральних машин їм мало. Тепер і до пісень долізли своїми смердючими руками», – писав український радіоведучий Слава Дьомін після виходу кліпу в РФ. 

Також російські співаки переробили на свій лад й інші композиції Скрябіна – «Спи собі сама», «Шампанські очі», «Люди, як кораблі». 

Не оминули загарбники і творчість гурту «Океан Ельзи», перетворивши їхні тексти на суцільний суржик. Яскравий приклад – фраза «Вєткі калін пакланілися» у, так би мовити, кавер-версії пісні «Не твоя війна», яку переспівала Ольга Бурло. 

«Навіщо паплюжити українську музику? Чому українську “калину” не переклали у російську “берьозу”?», – обурювалися користувачі соцмереж. 

Позарились у РФ і на пісню гурту Go_A – «SHUM», з якою він представляв Україну на конкурсі «Євробачення» у 2021 році. 

«Приходи скорей, веснянка, да поторопись-ка» – заспівали у Росії, навіть не розуміючи, що «Шум» – давня українська веснянка, яка, на думку фольклористів, походить ще з дохристиянських часів та ритуалів, пов’язаних з весняним пробудженням природи. Фольклористи вивчають її понад 150 років.

Зокрема, про «Шум» писали Михайло Максимович, Борис Грінченко і Михайло Грушевський. 

На думку журналістки, письменниці та громадської діячки Анастасії Мельниченко, Росія навмисно накладає свою мову на ті пісні, які для українців є знаковими і впізнаваними в світі, адже «не може напряму забезпечити нашу суб’єктивність в очах світової спільноти».  

«І через 2 роки іноземець, який не розрізняє наші мови і не має часу вдаватися в деталі, вважатиме ці пісні російськими. А наші оригінальні пісні – наслідуваннями. За 5 років росіяни будуть впевнені, що це їхні пісні, а ми і наша культура – лиш породження великої російської культури. А через 10 років ми й самі не згадаємо», – писала Мельниченко на своїй сторінці у Facebook.

Крадіжки, які накопичувалися роками 

Росіяни крали українську музику ще задовго до існування не просто TikTok, а й Інтернету взагалі.

Почнемо з класики. Друга половина XVIII століття. РФ привласнює собі імена двох відомих на весь світ композиторів – Максима Березовського і Дмитра Бортнянського. Тоді як обидва народилися в Україні: Березовський – у Глухові, що на Сумщині, Бортнянський – на Галичині. Їхньою рідною мовою була українська і середовище, в якому вони зростали у свої перші роки, було також українське. Але, коли майбутні композитори були ще дітьми, Росія «прибрала їх до рук». Сьогодні це називається «відтік мізків». Митрополія з провінцій забирала талановитих людей до себе, концентрувала і творила свою наукову, освітню і культурну спільноту. Теж саме РФ робить і сьогодні, крадучи українських дітей з окупованих територій. 

Сучасники називали Березовського українським Моцартом. Його симфонію до-мажор, яка вважалась утраченою і яку знайшли лише в 2000-х роках, росіяни поспішили назвати першою російською симфонією – хоча вона, звісно ж, українська. 

За такою ж схемою росіяни привласнили й композитора  Дмитра Бортнянського.

 «При цьому церковна музика Бортнянського і Березовського не виконується на службах в Росії. Але натомість вона дуже широко виконується в Україні. Відстояти своїх нині справді важливо і це не якась наша примха, а частина війни за націю», – зауважива в одному зі своїх інтерв’ю професорка мистецтвознавства Любов Кияновська. 

«Запозичені» народні пісні 

Мабуть, всі пам’ятають буцімто російську народну пісню «Вот кто-то с горочки спустился», яка насправді є цілком українським романсом «В саду осіннім айстри білі». Мелодія – ідентична. Але текст інший: у нас – про нещасливе дівоче кохання, у Росії – про колгоспну любов.

За версією росіян, цей романс у 1952 році привіз з Алтайського краю композитор Валентин Лєвашов. Нашу ж версію оприлюднили на 9 років пізніше, але є нюанс. Вперше вона з’явилася в 1961 році. Її опублікував український фольклорист Леопольд Ященко. У своїх примітках він зазначив, що вперше почув цю пісню від студенток київського університету. 

«Я не зміг дізнатися “звідки” дівчата співали. Але це були 1950-ті роки. 1954 рік певно, ну відповідно, якщо пісня вже передавалася у такий спосіб чисто фольклорний, то час її виникнення треба відсувати щонайменше на років 30 – 40 наперед», – пояснював доктор філологічних наук Ярослав Гарасим.

Ще один приклад — пісня «Ой, мороз, мороз». В Росії й досі сперечаються щодо походження цього твору. Одні кажуть, що він належить до народної творчості, інші вважають його авторським.

Хоча чимало дослідників стверджують, що «Ой мороз, мороз» була популярною на Вінниччині ще на початку 1900-х. Відомо, що у 1935 році пісню додали до збірника «Українські народні пісні» упорядкованого Андрієм Хвилею і надрукованого в друкарні Держлітвидаву в Харкові у 1936-му році.

І таких прикладів – безліч. Російські артисти поцупили навіть легендарну «Червону руту» Володимира Івасюка. 54-річний співак Олександр Грін заспівав пісню у власному аранжуванні, але так і не спромігся перекласти саму назву квітки.  

«Використовується дуже дієвий принцип “все, що ваше, те і наше”. Таким чином агресивна імперія хоче поглинути найкращі культурні здобутки України. І українці, справді, впродовж багатьох століть цьому не упиралися. Але зараз часи змінилися і нація може сказати у відповідь свою рішучу відповідь, українці можуть протистояти», – заявив культурний менеджер Тарас Демко в інтерв’ю для для «Суспільне Культура». 

Культурознавці вважають, повномасштабна війна змусила «опритомніти» багатьох людей, які подивилися на «братського народу» «під іншим кутом». І саме зараз українці готові чинити опір і відстоювати будь-які свої кордони.

---