Виключно українською: як поетеса з Донецька боронить рідне слово за тисячі кілометрів від дому. Історія Емми Андієвської

Її батька розстріляли, а матері довелося вивести дітей за кордон, аби зберегти їхні життя. Емма Андієвська – художниця і письменниця з Донецька, яка вимушено покинула Україну ще в дитинстві, але ніколи не забувала про своє коріння.

Вона написала понад 40 прозових творів, безліч віршів та понад 10 тисяч малярських робіт. Як вона пережила війну та репресії, втекла до Німеччини і чому пише виключно українською – читайте у рубриці «КультСходу».

Перші кроки до самоідентичності

Народилася майбутня художниця та письменниця у 1931 році в Донецьку. Мати за походженням була з козацького роду, працювала вчителькою біології, батько – хімік-винахідник, якого у 1941 році розстріляли радянські спецслужби. Тоді родина вже жила у Києві. Емма часто страждала на дизентерію, тож лікар порадив «змінити Донбас».

«Тоді переїхати з однієї місцевості до другої було важче, ніж полетіти на Місяць! Але для мами, для справжньої будь-якої мами нема перешкод, і для своєї дитини вона зробить усе. І моя мама зробила так, що батька перевели на якусь дослідну водостанцію десь за півтора кілометра від Вишгорода», – згадувала Андієвська в одному зі своїх інтерв’ю.

На Київщині Емма вперше почула українську мову і одразу полюбила її. Протягом життя вона опанувала ще дев’ять мов, але писала виключно солов’їною. Адже прагне «створити українську державу в слові» й сміливо «крутить дулі» всім, хто хоче їй нав’язати комплекс меншовартості.

Втеча до Німеччини

Під час Другої світової війни, аби зберегти життя своїм дітям, мати Андієвської, Емілія, зважилася втекти за кордон – діставшись Проскурова (сучасний Хмельницький), вони влізли в санітарний потяг з пораненими військовими німцями. Так опинилися у Берліні.

Спершу жили в британському окупаційному районі, приховуючи своє походження: вигадали фальшиве німецьке прізвище та біографію. У періоди скрути та голоду, попри постійні обстріли та бандитизм на вулицях, їм доводилося подекуди долати по п’ятдесят кілометрів пішки, аби сходити на базар та обміняти одяг на їжу. Пізніше свої враження від тих подій Андієвська виклала у своїх книжках, присвячених українцям в еміграції – «Роман про добру людину» і «Роман про людське призначення».

У Німеччині Еммі діагностували туберкульоз хребта. Після операції вона три роки пролежала в гіпсі, а потім ще вісім мусила ходити в медичному корсеті.

Згодом родина оселилася в Мюнхені. Там Андієвська закінчила Український вільний університет, паралельно працювала на радіо «Свобода» і у 1951 році видала першу збірку своїх поезій.

Привіт, Нью-Йорк

Коли Еммі було 26 років родина перебралась до Нью-Йорка. Там письменниця подала документи на американське громадянство і познайомилася з майбутнім чоловіком — Іваном Кошелівцем, теж українським емігрантом.

За рік зʼявилася Нью-Йоркська група – літературна організація, яка об’єднала сімох українських поетів-емігрантів. Вони видавали власний журнал-річник «Нові поезії». Серед авторів, які у ньому публікувалися, була й Емма Андієвська. Однак мисткиня затято заперечує свою приналежність до Нью-Йоркської генерації. Наполягає, щоб її сприймали як окрему мисткиню і називає себе «котом, що ходить сам по собі».

За кілька років після одруження родина повернулася в Німеччину.

Поетеса-новаторка

Через відхиленні від звичних норм римування віршів та велику кількість архаїзмів, багато літературознавців характеризують стиль Андієвської як новаторський: від класичної форми у її віршах залишився тільки каркас – наявність чотирнадцяти рядків, і те не завжди. Часто замість дієслів строки лаконічно прошиті тире – наче запрошують читача самостійно домислити дію.

У творах Андієвської часто простежується певний культурний символізм, завдяки якому звичайні буденні речі перетворюються на уособлення цілого пласта автентики певного народу чи історичної епохи. А ще вона персоніфікує предмети, наділяючи їх людськими рисами.

Близько 40 років Андієвська працювала дикторкою на німецькому «Радіо Свобода» під псевдонімом Галина Гордієнко. Тричі її висували на Шевченківську премію.

Серед її найвідоміших творів — поетичні збірки «Герострати», «Вілли над морем», «Хвилі», «Шухлядні краєвиди», «Роман про добру людину», «Роман про людське призначення».

Картини, як «реабілітація дитинства людства»

Нових форм сюрреалістичні ідеї Андієвської набувають у її картинах. Вона вважає, що у своїх роботах «реабілітовує дитинство людства». Нині на її рахунку понад 10 тисяч полотен. Її виставки проходили в Європі, США, Канаді, а після здобуття незалежності — в Україні.

Вона дарувала свої роботи художнім музеям Донецька, Макіївки та Горлівки, наразі їхня доля невідома.

Зараз Еммі Андієвській 94 роки. Вона продовжує жити у Мюнхені, але саме Україну та українську культуру називає «своїм особистим раєм».

Читайте також: Алхімік світла: як художник з Маріуполя створював магію. Історія Архипа Куїнджі

---