Винахідник, який випередив братів Люм’єрів: історія українця Йосипа Тимченка

За два роки до винаходу братів Люм’єрів в Одесі вже показували кіно. І все завдяки українському механіку-самоуку з Харківщини Йосипу Тимченку.

Він змайстрував апарат, який став прообразом кінокамери. Але цей винахід не єдиний у його доробку.

Тимченко створював сейсмографи, телескопи, медичні інструменти, пристрої для пароплавів і автоматизував грязелікарні.

Про життя та науковий внесок винахідника читайте у нашій рубриці  «КультСходу».

Від звичайного кріпака до майстра механіки

Народився Йосип Тимченко у 1852 році в селі Окіп на Харківщині у багатодітній родині кріпаків. Спочатку навчався в церковноприходській школі, а коли йому виповнилося 14 років батько віддав його в учні до оптика Олександра Едельберга, який працював у механічних майстернях Харківського університету. Так за сім років хлопчина став справжнім майстром точної механіки.

У 21-річному віці Тимченко разом із друзями захопився ідеями етнолога та антрополога Миклухо-Маклая і намагався вирушити до Океанії, щоб заснувати там поселення. Але поїздка зірвалась – один із товаришів втік з усіма грошима. Тож без копійки, разом із дружиною Анастасією, Йосип залишився в Одесі. У злиднях в родині народився перший син, але помер немовлям, через недоїдання.

Невдовзі Йосип влаштувався в Товариство Пароплавства та Торгівлі, де створив свій перший пристрій — для перевірки парових котлів. Працював у власній майстерні, яку облаштував за власні кошти в будинку, де проживав разом із сім’єю.

Будівництво майстерні та створення кінескопа

А у 1880 році Тимченко очолив механічну майстерню Одеського університету. Там він винаходив унікальні наукові прилади: сейсмографи, батометри, телескопічні системи, інструменти для мікрохірургії.

Від приватних замовлень також не було відбою, тож винахідник почав отримувати солідну зарплату. Частину грошей Тимченко інвестував у будівництво більшої майстерні, на що додатково взяв чималий кредит у 15 тис. карбованців.

У 1890 році винахідник береться за свій наймасштабніший проєкт — автоматизацію грязьової лікарні Куяльницького курорту. Він сам спроєктував систему подачі і підігріву лікувальних грязей. Згодом брав участь у розробці моделі першої у світі телефонної станції разом з одеситом Михайлом Фрейденбергом.

І найголовніше — у 1893 році, разом із фізиком Миколою Любимовим, Тимченко створює «равлика» – механізм, який став основою для нового апарату «кінескопу». За допомогою нього в Одесі зняли два короткі фільми: «Вершник» і «Метальник списа». Показ відбувся публічно, на великому екрані — за два роки до відкриття братів Люм’єрів. Тоді у газетах про цю подію писали «художня виставка живих фотографій, що рухається за допомоги електричної машини».

Тим не менш, Тимченко так і не запатентував свій винахід. По-перше, тому що в Російській імперії в принципі ігнорували патентне право, особливо, коли мова йшла про українських винахідників, а по-друге, в Йосипа не було достатньо коштів для серійного виробництва кінескопів і він не вважав його своїм головним досягненням.

Втрата майстерні та звільнення

Водночас Тимченко продовжував створювати унікальні пристрої для науки. Однак у 1909 році університет забрав майстерню, вважаючи, що вона потрібніша для обладнання протичумної лабораторії. Тож винахіднику довелося перевезти своє обладнання в рідне село на Харківщині.

До Одеси Йосип повернувся через три роки – його запросили на роботу до Астрономічної обсерваторії.

Під час Першої світової війни Тимченку повертають майстерню, адже він сконструював верстат для виготовлення патронів, який прискорював роботу втричі.

Зароблені гроші Тимченко витрачав на матеріали і оплату праці робітників, а щоб вижити мав брати приватні замовлення.

Але у 1920 році, після приходу більшовиків, Одеський університет розформували, а Йосипа, після 40 років роботи, звільнили та вигнали з власного дому, назвавши «буржуєм». Більшість його винаходів були втрачені.

Помер Йосип Тимченко у злиднях 20 травня 1924 року. Тоді йому було 72 роки.

Читайте також: Виключно українською: як поетеса з Донецька боронить рідне слово за тисячі кілометрів від дому. Історія Емми Андієвської

---