Як не зруйнувати демократію, намагаючись провести вибори: Павло Романюк про зміну влади під час війни

Питання виборів президента України продовжують активно обговорювати у публічному просторі. Чи можливі вони під час війни, що насправді готує держава і чому головний ризик — не відсутність дати, а втрата довіри?

Про це у проєкті «На часі» говорили з радником з правових питань Громадянської мережі «Опора» Павлом Романюком.

Чи готується Україна до виборів просто зараз

Тема президентських виборів пожвавилася ще перед новорічними святами й не зникає з порядку денного. У суспільства з’являється відчуття, ніби процес уже запущений.

Але тут важливо чітко розрізняти дві різні речі, зазначає Павло Романюк.

Перше — це підготовка до виборів як політичної події. За чинним законодавством вона зараз неможлива. В Україні діє воєнний стан, а Конституція і виборче право прямо забороняють проведення будь-яких виборів — і загальнодержавних, і місцевих.

Друге — це підготовка правової та інституційної основи для перших повоєнних виборів. Ось цей процес справді триває. Але мова не про дати чи старт кампанії. Йдеться про усвідомлення масштабних викликів, які принесла війна.

«Це зруйнована інфраструктура, мільйони виборців за кордоном, внутрішнє переміщення, військовослужбовці, безпекові та інші ризики. Без спеціального правового регулювання такі вибори просто неможливо провести легітимно та демократично», — зазначає Павло.

Тому наприкінці 2025 року зібрали парламентську робочу групу з підготовки виборів після завершення воєнного стану та/або в особливий період.

У «Опорі» наголошують: позиція організації послідовна і збігається з підходом Центральної виборчої комісії, закріпленим у постанові ЦВК від 7 січня 2026 року. Йдеться саме про організацію повоєнних виборів, а не про голосування під час війни. При цьому пропозиції ЦВК — це лише рамка для подальшої дискусії, яку ще має доопрацювати парламент.

Чому вибори під час війни — це інша правова реальність

Вибори у воєнний час — це не просто вибори з обмеженнями. Під час такого процесу базові демократичні стандарти перестають працювати разом як система, наголошує Павло Романюк.

У мирних умовах вибори тримаються на таких принципах: вільному волевиявленні, конкуренції, рівності, прозорості. Під час війни все впирається в безпеку — і вона стає абсолютним пріоритетом. Це визнають і президент, і народні депутати.

А під час воєнного стану свобода пересування виборців обмежується. Повноцінне спостереження стає неможливим. Звужується простір для політичної конкуренції й агітації. Зростає вплив адміністративного ресурсу і ризик закритих рішень без належного обґрунтування.

«В експертних обговореннях вихідною точкою є не питання, як провести вибори під час війни, а питання, як не зруйнувати демократію, намагаючись їх провести».

Павло Романюк підкреслює: вибори, які формально відбулися, але не сприймаються суспільством як справедливі та рівні, не створюють легітимної влади. Навпаки — вони запускають довготривалу кризу довіри всередині країни й за її межами.

Зруйновані дільниці і нерівний доступ

Понад 500 виборчих дільниць знищені повністю, ще більше тисячі пошкоджені, тисячі залишаються на тимчасово окупованих територіях. За таких умов говорити про рівний доступ до виборчого права складно.

Рівне виборче право — це реальна можливість проголосувати без перешкод. Сьогодні ж частина територій фізично непридатна для голосування, мільйони людей перебувають за кордоном або постійно переміщуються. Саме тому експерти наполягають на змістовній оцінці готовності територій до виборів — з чіткими критеріями безпеки, інфраструктури та доступності.

Одна з проблем чинного проєкту ЦВК у тому, що він лише окреслює таку оцінку рамково: не визначено, хто саме ухвалює рішення про неможливість голосування, за якими критеріями, як це можна оскаржити і що робити з виборцями, які випадають із процесу.

Без відповідей на ці питання рівність легко перетворюється на вибіркову участь: голосують ті, хто може, а не всі, хто має право.

За словами Павла, точної відповіді, скільки часу знадобиться для організації повоєнних виборів, не дасть жоден експерт.

Наразі існує політичний консенсус, сформований наприкінці 2023 року в межах «Діалогів Жана Моне»: мінімум шість місяців після завершення воєнного стану.

«Тут варто відразу сказати, що чим довше триває збройна агресія Росії проти України, тим цей час збільшується. Адже збільшуються руйнування виборчої інфраструктури, збільшуються масштаби переміщення як всередині, так і зовні країни. Тобто наслідки агресії, вони є пропорційними тому часу, скільки вона триває».

Прифронтові міста: безпека понад усе

Для прифронтових і деокупованих територій ключове питання — фізична безпека. Навіть після війни близькість до колишньої лінії бойових дій, заміновані території та зруйнована інфраструктура можуть робити традиційне голосування небезпечним.

Саме тому в законопроєкті ЦВК з’являються механізми зупинення голосування, його відновлення після усунення ризиків або підрахунку лише тих голосів, які встигли подати до зупинки. Це реалістично, але дуже чутливо.

Дільниці можуть розміщуватися ближче до укриттів, працювати з перервами через повітряні тривоги, використовувати тимчасові приміщення. Але головний принцип незмінний: жодна виборча процедура не варта ризику для життя. Держава має бути готовою чесно визнати неможливість голосування на окремих територіях, а не імітувати її.

Чи можна обмежити право голосу чоловікам за кордоном

Ідеї обмежити голосування для чоловіків, які виїхали за кордон, періодично з’являються в публічних дискусіях. Але тут усе теж впирається в Конституцію.

Активне виборче право мають усі громадяни України, які досягли 18 років і не визнані судом недієздатними.

«Навіть якщо щодо них був би обвинувальний вирок суду чи була б складена постанова про вчинення адміністративного правопорушення, то це не позбавляє їх активного виборчого права».

Закордонний виборчий округ — одна з найскладніших тем. Повноцінного реєстру українців за кордоном немає, а держави перебування часто не володіють повною інформацією.

До повномасштабного вторгнення за кордоном було близько пів мільйона українців на консульському обліку. Сьогодні їх там у рази більше — за різними оцінками від 5 до 11 мільйонів. Консульська мережа фізично не здатна забезпечити такий самий доступ, як всередині країни.

Досвід 2019 року з багатокілометровими чергами нікуди не зник. Без збільшення кількості дільниць і нових рішень ситуація залишиться такою ж. Пропозиції ЦВК — активна реєстрація виборців за кордоном, створення додаткових дільниць, гнучкіші процедури зміни місця голосування — експерти оцінюють як рух у правильному напрямку.

Вибори як тест на довіру

Проведення виборів під час воєнного стану, за словами Павла Романюка, неминуче призвело б до хаосу і делегітимації влади. Вибори можуть об’єднати країну лише тоді, коли дають людям відчуття справедливості, а не формальної участі.

Для цього потрібні три умови:

1. чіткі й наперед визначені правила;
2. максимально можливий рівний доступ для військових, ВПО і українців за кордоном;
3. довіра через прозорість процесу.

Головний висновок простий: вибори після війни — це не лише про дату в календарі. Це про архітектуру довіри. Якщо її збудувати, вибори стануть фундаментом демократичного відновлення. Якщо ні — вони можуть відкрити нову лінію конфлікту всередині країни.

Читайте також: «Надто великий подарунок»: чому вимога віддати Донеччину Росії не може бути умовою миру

---