YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону

5 хвилин на читання
Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону

Після звільнення з російського полону захисниця Маріуполя Валерія Суботіна зіткнулася з тим, про що не думала в неволі. Депресія, втрата сенсів, нерозуміння того, як жити далі. Порятунком стали побратими — ті, хто пройшов той самий шлях і міг зрозуміти без зайвих слів. 

Саме тоді народилася ідея створити простір, де звільнені з полону могли б зустрічатися, говорити про те, про що важко говорити з іншими, та підтримувати одне одного. Так з’явився YOUkraine.hub — місце, де за два роки роботи допомогли сотням військовослужбовцям, які повернулися з неволі, знову відчути жагу до життя. 

Про те, як створювався хаб, чому взаємопідтримка рятує і що означає керувати таким простором, коли сама проходиш шлях реабілітації – Валерія розповіла «Точці Сходу».

Коли відчуття свободи виявилося складнішим

10 квітня 2023 року Валерію Суботіну звільнили з російського полону. Вона перебувала в неволі майже рік після виходу з Маріуполя у травні 2022-го. Ділиться, те, що здавалося порятунком у полоні — мрія про свободу — після звільнення перетворилося на нове випробування.

«Тоді я вперше, напевно, стикнулася з поняттям справжньої депресії, коли ти просто втрачаєш будь-які сенси. Не було розуміння, що тобі робити далі. До цього ти хотів лише свободи, а тут ти просто не розумієш, як вигрести з цього важкого емоційного і фізичного стану».

Порятунком стали побратими. Вони приїздили по першому дзвінку, неважливо — день це був чи ніч. Проводили з нею час і просто були поруч.

«І тоді, власне, я відчула дуже велику потребу створення якогось простору, де ми зможемо бачитися і говорити про те, про що важко говорити з кимось іншим».

Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
Валерія Суботіна у день обміну 10 квітня 2023 року

Від ідеї до реалізації

Реалізувати задум два роки тому допомогли друзі та директорка благодійного фонду YOUkraine Ганна Мурашенко, з якою Валерія потоваришувала після звільнення з полону. Жінка виділила приміщення, надала кошти і продовжує підтримувати всі ініціативи простору.

«Підтримують взагалі всі співробітники цієї будівельної фірми. Вони зробили в цьому приміщенні ремонт та апгрейд, який нагадує про підтримку звільнених з полону», — каже Валерія.

Директоркою там стала сама Валерія. Окрім неї, в команді є ще один військовослужбовець, який також пройшов полон та юрист, який вирішує всі правові питання звільнених з полону.

«Також у нас існують групи підтримки, в яких працює психолог. Проходять майстер-класи, організовуються зустрічі, де ми, наприклад, переглядаємо фільми або обговорюємо якісь теми. У нас дуже багато напрямків, які ми реалізовуємо. Також у нас є декілька цивільних осіб, які також займаються розвитком хабу, соціальним напрямком та грантовими програмами».

Крім того тут є військовослужбовці соціального напрямку артилерії бригади «Азов». Вони працюють зі звільненими з полону та родинами артилеристів, чиї близькі перебувають в неволі або загинули.

А завдяки гранту від організації Nova Ukraine хаб досі допомагає військовослужбовцям зі стоматологічними послугами, офтальмологією та обстеженнями.

«В нас, по суті, дуже велика спільнота звільнених з полону, саме серед тих, хто був на «Азовсталі». Навіть незважаючи на те, що колись ми не знали одне одного, ми знайомимося, стаємо десь справді рідними людьми, разом ходимо на акції #FreeAzov, разом проводимо час, вже прямо по-справжньому дружимо. І це, напевно, дуже важливо».

  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
    Фото: особистий архів Валерії Суботіної
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
    Фото: особистий архів Валерії Суботіної
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
    Фото: особистий архів Валерії Суботіної
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
    Фото: особистий архів Валерії Суботіної
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону

Найскладніший виклик та історії, які зігрівають

Валерія каже, нині найбільша складність у роботі хабу — психологічне вигорання команди.

«Ті, хто допомагає військовослужбовцям, вони, по суті, і самі є військовослужбовцями, багато з яких втратили домівки, втратили здоров’я, втратили близьких друзів. І тому, звичайно, дуже багато ми пропускаємо через себе».

Але команда тримається на усвідомленні своєї місії — давати підтримку, а не жалість. Валерія наголошує: особливо важливо показувати приклади тих, хто вже знайшов свій шлях після полону.

«Коли звільнені з полону повертаються і бачать тих, хто повернувся раніше, як вони продовжують реалізуватися або у війську, або в цивільному житті після звільнення, ставши ветеранами, це дуже допомагає. Важливо, щоб ті, хто приходить до нас, відчували саме підтримку і гордість».

Щотижня до хабу звертається близько 10 людей. З-поміж багатьох історій Валерія особливо виділяє дві. Перша — про посестру, чия донька тривалий час залишалася в окупації, а друга — про побратима «Нікополя».

«Я дуже чекала на його повернення з полону і проводила в розмовах про нього зі своїми побратимами багато часу. І ось він повернувся, одружився, я була на його весіллі. Це дуже щемка історія. Зараз ми разом продовжуємо реабілітацію: ходимо і на терапію, і на різні майстер-класи».

  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
    Фото: особистий архів Валерії Суботіної
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
    Фото: особистий архів Валерії Суботіної
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
    Фото: особистий архів Валерії Суботіної
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону
  • Зображення посту: YOUkraine.hub: як взаємопідтримка рятує життя після повернення з полону

Особистий шлях

За два роки керування хабом Валерія пройшла складний шлях. Ділиться, були моменти відчаю та сумнівів.

«Я, напевно, пройшла декілька етапів. В мене, кажу чесно, були моменти, коли я вважала, що я не впораюсь, що я не можу, що я не справляюся з цією задачею. Я про це говорила зі своєю подругою, але вона продовжувала в мене вірити. Я їй дуже за це вдячна».

Згодом, каже Валерія, керування хабом стало для неї якорем між цивільним і військовим світом.

«Керування хабом залишається для мене основною точкою, яка тримає мене в цьому цивільному світі, який має бути напряму пов’язаний зі світом військовим. Він не дає мені відірватися повністю. І дає змогу робити основне, чим би я хотіла займатися — це допомагати моїм побратимам та посестрам».

Валерія ділиться: бути керівником для неї — це постійний виклик, адже їй більше притаманна роль друга.

«Але, напевно, цей досвід мені дав можливість десь подорослішати, десь стати більш емоційно стабільною, більш виваженою, більше розуміти, що таке брати на себе велику відповідальність».
Валерія каже, найцінніше для неї в роботі — людська вдячність та посмішки.

«Коли хлопці та дівчата посміхаються і дякують за те, що ми вилікували зуби, за те, що ми зробили операції по відновленню зору — це таке неймовірне відчуття».

Наступного року Валерія планує розширювати роботу хабу.

«Сподіваюсь, що нам вийде отримати ще якісь грантові кошти або допомогу меценатів, тому що зараз дуже не вистачає коштів на лікування хлопців, які повертаються з полону. Бо зараз вони виходять з усе більшими травмами. На жаль, багато є з повністю вирваними і вибитими зубами. Ми просто не можемо покривати багатьом лікування».

Ще одна мрія — відкриття подібних хабів в інших містах України. Валерія переконана: створювати їх можуть і цивільні, але з важливою умовою — мати в команді тих, хто пережив полон, щоб до них дослухатися.

«Треба розуміти, що це дуже специфічна категорія. Треба вчитися спілкуватися з такими людьми, треба розуміти, що їх потрібно не лише слухати, а й чути і сприймати те, що вони говорять».

Тож Валерія закликає суспільство бути уважнішим та більш емпатичним до звільнених з полону.

«Важливо, щоб люди якомога більше намагалися дивитися контенту зі звільненими з полону, слухати їх, говорити з ними тоді, коли вони хочуть висловитися. І не чіпати, коли вони цього не хочуть. Просто розуміти, що потрібно бути людяними — і цього буде достатньо».

Звернутися по допомогу або домовитися про зустріч можна по телефону: +38 (096) 682 41 01 або через сторінку простору в Instagram.



Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.

Підтримайте нашу роботу і допоможіть нам зростати та надавати якісні послуги.

Завантажити ще...
Загальнонаціональна
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
00:00