Завидна сила Завидної. Історія борчині з Нікополя

Вона з легкістю робила «місток», тримаючи на собі вісім людей, обертала залізну рейку із десятьма чоловіками та однією рукою крутила величезні гирі. Водночас сучасники називали її тендітною жінкою.

Як нікополька Агафія Завидна стала найсильнішою жінкою України, через що вона посварилася зі своїм вчителем – знаменитим силачем ХХ століття Іваном Піддубним та чи правда, що усі, зароблені під час гастролей гроші, вона зберігала у «гирях-схованках» – читайте у текстовій версії нашої рубрики  «КультСходу».

Від покоївки до зірки цирку 

Народилася Агафія Завидна у 1884 році у невеличкому селищі Суницьке (нині Нікополь), що на Дніпропетровщині. Вона стала довгоочікуваним первістком у родині: матері на той момент було 37 років, батькові – за 80. Потім у сім’ї Завидних народилися ще дванадцятеро дітей, але вижили лише шестеро. 

Батьки ніжно називали Агафію Гапочкою. У 12 років її взяли покоївкою у нікопольський готель мадам Юшкової. Одного разу юна Завидна почула, як господарі готелю просять вантажників переставити меблі у номерах, не вагаючись Гапочка визвалась виконати це прохання самотужки, чим здивувала усіх присутніх. 

Але здивування тільки починалися. Якось у Нікополь із цирковою виставою приїхав вже відомий на той час силач Іван Піддубний і оселився в готелі, де працювала Завидна. Важкий інвентар артисти трупи, зазвичай, залишали на подвір’ї. Одного разу вони помітили, як одна з покоївок (це була Гапочка) з легкістю, майже жонглюючи, переставляє їхні гирі з місця на місце, і розповіли про це Піддубному. Той, спочатку не повірив, а коли побачив все на власні очі, запропонував Агафії працювати у його цирку і разом гастролювати. Подейкують, що для цього він навіть викупив юну силачку у її батьків.

Сила+краса

З колективом Піддубного Гапочка гастролювала близько шести років. У нього вона навчилася французькій боротьбі і багатьом силовим номерам. 

Вона могла піднімати важкилезні гирі однією рукою або крутити «карусель», тримаючи на плечах залізну рейку із десятьма чоловіками. А ще –  здіймати зубами стілець, на якому сидів помічник, класти на груди ковадло, по якому глядачі били ковальським молотом, робити «місток», утримуючи на животі вісім людей. 

Її вправність та сила викликали чутки та припущення. Одні вважали, що це — результат її надмірного апетиту. Інші розповідали, що насправді Гапочка відзначалася скромністю у харчуванні і мала лише одну слабкість – до вареників з сиром, які вона могла їсти на сніданок, обід і вечерю.

Коли Агафії виповнилося 17 років, її зріст досяг 190 см, а вага – 170 кг. При цьому вона мала 37-й розмір ноги і мала неабияку популярність серед чоловіків, які мліли перед її силою, русявим кучерявим волоссям, блакитними очима і ямочками на щоках. 

Її прихильником був навіть імператор Микола ІІ. Одного разу він  запропонував їй взяти стільки золота, скільки вона захоче. Натомість, замість дорогоцінного металу, Завидна попросила дозвіл вільно виїжджати за кордон.

Сварка з вчителем та самостійні гастролі 

У 1911 році, перебуваючи на піку своєї карʼєри, Агафія ухвалила несподіване рішення  розірвати контракт з Піддубним. Що цьому передувало – достеменно невідомо. Дослідники Нікопольського краєзнавчого музею вважають, що борчині набридло працювати в тіні свого вчителя. Родичі ж Завидної казали про те, що сварка, скоріш за все, сталася через кохання. Щоправда, хто кому відмовив у почуттях, так і залишилося таємницею. Відомо лише, що Піддубний шалено образився на Гапочку. 

А коли емоції вщухли, він приїхав до Нікополя на примирення. Але Завидна на той момент була на гастролях у Прусії. Маючи дозвіл від царя, вона виступала у багатьох країнах Європи, Середньої та Центральної Азії, брала участь у всіх європейських чемпіонатах з французької боротьби і завжди перемагала — передусім чоловіків.

Під забороною виїзду

Цей успіх тривав до 1917 року. Коли почалася Жовтнева революція, радянська влада заборонила Завидній виїжджати за кордон. Натомість Іван Піддубний продовжував виступати на міжнародних аренах. 

Гапочка ж повернулася до Нікополя, до батьківської оселі. І, трохи оговтавшись, знову почала гастролювати. Але тепер – виключно Україною. Її помічником став рідний брат Марко, який був і її адміністратором, і бухгалтером, і імпресаріо.

За переказами сучасників, саме братові Агафія довірила свою найбільшу таємницю – місце, де вона зберігала, зароблені під час закордонних гастролей, гроші та коштовності. Якось при ньому вона зняла з шиї ланцюжок із крихітним золотим ключиком і відчинила замок у старій гирі, яка і була її потаємним сейфом. 

В якості плати за свої виступи від українських глядачів Завидна отримувала харчі: курей, молоко, яйця тощо. Разом із заробленим, вона грузила на віз і циркові гирі, серед яких була та сама – з коштовностями. Під час подорожей, на Завидних часто нападали бандити, але знайти гроші нікому із них так і не вдалося.

Роковий постріл залицяльника Шпоньки 

У 1923 році в одному із селищ неподалік Нікополя на Агафію чекала несподіванка – зустріч із давнім залицяльником, міліціонером на прізвище Шпонька, який давно  «поклав око» на відому силачку. Дізнавшись про те, що вона виступатиме у його селі та про те, що у свої 39 років й досі незаміжня, Шпонька, мабуть, вирішив завоювати борчиню наполегливістю. Після завершення вистави, він чекав на неї за лаштунками, а потім кинувся обіймати, вигукуючи: «Сюрприз!» А оскільки Гапочка не любила настирних чоловіків і подібні сюрпризи, врізала Шпонці по пиці. Той схватився за пістолет і, чи то з образи, чи то з переляку, вистрілив Завидній у груди.

Борчиня не одразу зрозуміла що сталося, на допомогу прибіг її брат – підняв з підлоги та відвіз до лікаря. Пів року Гапочка провела у ліжку – куля зачепила легеню. А потім – поїхала на оздоровлення в Грузію. Там взялася викладати боротьбу в одному із місцевих спортивних клубів і намагалася повернутися до виступів. Але здоров’я вже не дозволяло: окрім, пораненої легені, у неї було роздроблене плече. Зрозумівши, що кар’єра циркової артистки завершена, Завидна знову повернулася до Нікополя, а потім переїхала до Санкт-Петербурга, винайняла квартиру і почала жити самотнім, замкненим життям. Злякавшись, що так і помре наодинці із собою, вона потоваришувала з місцевим священиком, якому віддала частину коштовностей зі своєї схованки-гирі, щоб той гідно поховав її у разі смерті.

Передчасне забуття 

У 1954 році, після чергової операції, у Завидної почалося зараження крові. Невдовзі вона померла, на той момент їй було 50 років. У той же день у Нікополі померла і її менша сестра – у батьківській хаті обвалився димар. Через це родина не змогла вчасно приїхати до Петербурга, щоб поховати ще й Агафію. 

Брат Марко дістався туди лише через кілька днів. Медсестри, які доглядали за Гапочкою, повідомили, що її поховали на території церкви. Щоправда, якої саме ніхто не знав. 

Як і того, де знаходяться коштовності, які Завидна завжди носила на собі: золотий браслет, каблучка з діамантом і золотий ланцюжок з ключиком від знаменитої гирі-сейфа.

Читайте також: Олесь Досвітній: письменник та активіст, якого стратили за агітацію на користь України

---