Край вугілля, териконів і скель: знакові символи Донеччини та Луганщини

Донецька стела, Білокузьминівські скелі, готель «Україна», стадіон «Донбас Арена» — ці місця стали не просто символами окремих міст, а уособленням усього регіону. Вони зберігають пам’ять про людей, події, втрати й життя, яке триває попри війну.

Ми зібрали найзнаковіші об’єкти Донеччини та Луганщини — регіонів, що переживають окупацію, руйнування і боротьбу, але не втрачають себе.

Стела «Донецька область»

Розташована на межі Донеччини та Дніпропетровщини стела «Донецька область» до 2014 року була лише географічною позначкою. Після початку російсько-української війни на ній та літерах свої надписи почали залишати волонтери, а військові — ще й прапори бригад.

У 2024 році стелу зафарбували. Однак після цього об’єкт швидко відновив попередній вигляд. Вже за рік українці створюватимуть петиції, аби перенести стелу з написом «Донецька область» у більш безпечне місце. А також  надати об’єкту статус пам’ятки історії та культури національного значення. Зараз демонтаж стели не планується і вона залишається на своєму місці, накрита антидроновою сіткою.

Курахівська ТЕС

Курахове відбудували після Другої світової війни як місто енергетиків. Майже кожен його житель був пов’язаний із ТЕС: працював там сам або мав рідних чи знайомих серед працівників станції.

До початку повномасштабного вторгнення діяли всі сім енергоблоків потужністю по 200 МВт. Після 2022 року російські війська щодня обстрілювали теплоелектростанцію. Щойно з труби здіймався дим — починалися нові атаки. Курахове захопили після важких боїв у січні 2025 року. Станом на листопад у місті залишалося близько тисячі цивільних.

У лютому 2026 року в українських кінотеатрах вийшов фільм про енергетиків Курахівської ТЕС «Останній Прометей Донбасу». У стрічці зафільмували останні місяці роботи на ТЕС за 10 кілометрів від лінії фронту.

Вітряки Краматорська

25 жовтня російські військові знищили ударним БпЛА останній, третій, вітрогенератор в Краматорську. Два інших обстріляли кількома днями раніше.

Краматорську вітрову електростанцію ввели в експлуатацію у 2019 році із встановленою потужністю 4.5 МВт. Усі знищені росіянами вітряні турбіни виготовили у самому місті.

Стадіон «Донбас Арена»

Це домашній стадіон українського футбольного клубу «Шахтар», який став першим в Україні та Східній Європі стадіоном категорії «Еліт». Будівництво завершилося у 2009 році, а вже через кілька років на «Донбас Арені» Україна приймала Євро-2012. Об’єкт вміщав 50 тисяч глядачів. За кілька років стадіон зібрав багато нагород та відзнак, а ще став символом міста.

Після окупації Донецька «Донбас Арена» перетворилася на занедбану територію зі сміттям і зарослими деревами.

Готель «Україна» в Луганську

Єдиний чотиризірковий готель в окупованому Луганську. Його збудували після звільнення міста від німецьких військ у XX столітті. Архітектор Йосип Каракіс створив будівлю в стилі українського архітектурного модерну з елементами бароко.

Тоді готель назвали «Жовтень» оскільки відкриття відбулося напередодні річниці Жовтневого перевороту. Російські окупанти досі використовують цю назву.

«Баранячі лоби» 

Вони є у Канаді, Скандинавському і Кольському півостровах, а ще в Новоайдарі на Луганщині. Це крейдяні скелі заввишки 50 метрів, які мають незвичну форму та стали геологічною пам’яткою природи.

Це вид скель, які утворилися через рух льодовика через що і поширені в різних частинах світу.

Селище Новоайдар знаходиться під окупацією з березня 2022 року.

Крейдяні скелі Білокузьминівки

Крейдяні гори є й на Донеччині, у Костянтинівському районі. Вік цих стовпів —  близько 90 мільйонів років. Формуватися вони почали в крейдяному періоді мезозойської ери. Тоді на території сучасної Донецької області було тепле море, у якому мешкали різні морські жителі. Вони мали мали вапняний скелет, із залишків яких і утворилися скелі.

А висота найвищої скелі — гори Меч — 25 метрів. Саме її вигляд нагадує зруйнований середньовічний замок. Крейдяні скелі є геологічною пам’яткою і охороняються країною з 1972 року.

Символи Донеччини та Луганщини — це не лише архітектурні чи природні пам’ятки, а й об’єкти пам’яті. Вони переживають руйнування, окупацію та обстріли, але залишаються частиною ідентичності регіонів.

---

---