Літопис опору Луганщини: історія письменниці з Сіверськодонецька Світлани Талан

Вона писала про Луганщину задовго до того, як її історії стали хронікою війни. А після 2014-го — і особливо після 2022 року — її тексти перетворилися на свідчення того, що пережили люди по обидва боки лінії фронту. Світлана Талан — письменниця із Сіверськодонецька, яка говорить про війну через людські долі. Її книги забороняють в окупації, але саме це, каже вона, означає: правда в них звучить достатньо голосно.

Про її шлях, творчість і досвід війни — у рубриці «КультСходу».

Талант, розвинений на Луганщині

Майбутня письменниця народилася на Сумщині в родині сільських учителів. Там вона закінчила педагогічний інститут, а ще раніше — з 15 років писала для районної газети як позаштатна кореспондентка.

Пізніше працювала вихователькою в дитячому садку, згодом — учителькою початкових класів.

У 1979 році Талан переїхала на Луганщину. Спочатку оселилася у Сватовому, а через десять років — у Сіверськодонецьку. Саме там і розпочався її творчий шлях — щоправда, не одразу, а лише у 2008 році.

Спочатку свої роботи Талан ховала від сторонніх очей.

«Про це я нікому не говорила, навіть своїм батькам. Знали лише мій чоловік та син. Але так вийшло, що три роки я писала в шухляду, бо для мене це було зовсім нове. В мене не було спеціальної освіти. І я не знала, як знайти видавця. Аж поки я написала роман у жанрі реальні історії і відправила на “Коронацію слова” у 2010 році. А у 2011 році я стала лауреатом цього конкурсу», – згадувала письменниця.

Наступного року книга вийшла друком під назвою «Коли ти поруч» тиражем понад 70 тисяч примірників. На той час це була вагома цифра, адже в середньому на одного письменника в Україні припадало приблизно 2 500 проданих книжок. Саме ця книга стала її відправною точкою в жанрі «реальні історії».

Найкращою ж своєю роботою письменниця вважає інший роман про Голодомор на Луганщині — «Розколоте небо». До речі, цю книжку Міністерство освіти навіть рекомендувало до вивчення в закладах освіти.

«Я місяць їздила селами, розмовляла з очевидцями, вивчала архіви, аби написати цю книгу. Тобто це не лише роман, а це й наукова робота. Зі мною тоді усюди був й мій чоловік, ми фактично об’їздили всю область, аби зібрати необхідний матеріал», – розповідала Талан.

Головна героїня книжок Світлани Талан — жінка-українка: сильна духом, зворушлива, ніжна й чуттєва. Вона іноді помиляється, але її завжди веде кохання — до чоловіка, дітей і Батьківщини.

Один із найвідоміших романів письменниці — «Оголений нерв», у якому вона описала події 2014 року в Сіверськодонецьку: підготовку до псевдореферендуму, окупацію та звільнення міста. Ця книга увійшла до десятки творів, написаних бездоганною українською мовою.

Творчість під звуки гармат

Після деокупації міста Талан займалася громадською та волонтерською діяльністю: їздила до військових, збирала для них книжки, проводила зустрічі з читачами на Луганщині. У 2014–2017 роках вела рубрику в журналі «Бористен», де писала про життя Донбасу по обидва боки лінії розмежування.

Виїхати із Сіверськодонецька письменниця наважилася лише після повномасштабного вторгнення у 2022 році.

«Я не збиралася залишати Сіверськодонецьк, адже вірила і вірю у нашу перемогу. Трималася під обстрілами до останнього. Та коли окупанти вже впритул наблизилися до околиць міста, син змусив мене поїхати. Він боявся за моє життя, адже на російських блокпостах на півночі області вже висіли списки “неблагонадійних”, рекомендованих для затримання та доставки до комендатури. Серед них була і я», – згадувала письменниця.

Із Сіверськодонецька родина виїжджала практично без речей — удома залишилися навіть робочий ноутбук і родинні фотографії.

Після евакуації письменниця переїхала на Львівщину, де тяжко хворіла — перенесла дві операції на хребті й тривалий час фактично була прикута до ліжка. Одужати та вийти з депресії їй допомогла творчість.

Нині Світлана Талан живе в Києві, де продовжує писати книжки — зокрема про людей, спогади та біль 2022 року, коли росіяни забрали в містян їхній дім.

«Випадковостей не буває. У книзі я зібрала 33 історії — саме стільки років я прожила в місті».

У 2023 році шість її книжок окупанти внесли до списку «екстремістської літератури». І це, вважає письменниця, свідчить про те, що вона на правильному шляху.

«Я вважаю, що страждання та перемоги українського народу, втілені у творах мистецтва, донесуть до світової спільноти правду про війну не гірше за ЗМІ чи документальні фільми. Вони мають на меті достукатися до розуму, а мистецькі твори – до серця. Тому мистецтво, в моєму випадку література, – це не просто творча сублімація пережитого досвіду, а мій внесок у боротьбу країни за майбутнє», – вважає письменниця.

Читайте також: В’язень сумління, який пережив два роки російського полону: історія науковця з Донеччини Ігоря Козловського

---

---