Музей, який створювали всією громадою: як російська війна знищила краєзнавчу спадщину Лимана

Лиманський народний краєзнавчий музей десятиліттями збирав історію міста та навколишніх населених пунктів. Його колекцію започаткував місцевий краєзнавець Яків Кириченко разом із жителями громади. Тут зберігали археологічні знахідки, предмети побуту, документи залізничників, фотографії та свідчення про відомих земляків. У травні 2022 року будівлю музею знищили російські війська.

Яким був музей, що вдалося знайти серед руїн і як громада намагається зберегти пам’ять про минуле Лиманщини – у рубриці «КультСходу».

Музей, який створювали самі жителі

Історія Лиманського народного краєзнавчого музею почалася ще в 1960-х роках. Тоді місцевий краєзнавець Яків Кириченко разом із жителями міста почав збирати предмети, документи, фотографії та інші свідчення минулого Лиманщини.

Спочатку народний музей розміщувався в Палаці культури імені Артема. Яків Кириченко не лише започаткував колекцію, а й опікувався нею.

Саме завдяки такому способу формування зібрання музей і отримав назву народного: його історію створювали не лише фахівці, а й звичайні люди, які приносили речі зі своїх домівок, родинних архівів та особистих колекцій.

У 1995 році на основі зібраних матеріалів заснували краєзнавчий музей. Його розмістили в приміщенні колишньої середньої школи №4.

Експозиція музею займала шість залів. Вони розповідали про різні сторони життя Лиманщини: від природних особливостей та археологічного минулого до розвитку залізниці, побуту місцевих жителів і долі відомих земляків.

Окремо працювала виставкова зала, де щомісяця організовували тематичні виставки та заходи.

Від давньої історії до родинних реліквій

Однією з найцікавіших була археологічна експозиція. Вона знайомила відвідувачів із минулим краю, яке сягає доісторичних часів.

У 1960–1980-х роках на Лиманщині проводили археологічні розкопки донецькі та бахмутські дослідники. Частину знайдених матеріалів вони передали до музейної колекції Якова Кириченка. Згодом для них облаштували окремі стенди та вітрини.

Серед експонатів були крем’яні знаряддя праці різних періодів кам’яної доби, фрагменти кераміки давніх археологічних культур, а також залишки доісторичних тварин. Зокрема, відвідувачі могли побачити зуб мамонта та частину черепа носорога. Їх знайшли в піщаних відкладеннях Сіверського Дінця під час будівництва каналу «Донець — Донбас».

Інша експозиція знайомила з природою Лиманщини. Тут зберігали зразки місцевих рослин, деревини та ґрунтів, опудала тварин і птахів. Вона розповідала про Сіверський Донець, ліси регіону та природні пам’ятки, зокрема заповідник «Крейдова флора». Серед незвичайних експонатів було страусине яйце з ферми поблизу Ямполя.

Водночас музей зберігав не лише давню історію, а й повсякденне життя кількох поколінь лиманців.

В етнографічній експозиції відтворили побут жителів краю середини XIX — середини XX століття. Тут були макет традиційної печі, посуд, одяг, рушники, столярні інструменти, ткацьке обладнання, сільськогосподарський інвентар і музичні інструменти. Серед цікавих предметів — великий фотоапарат початку XX століття, старі документи та паперові гроші різних часів.

Для багатьох відвідувачів ці речі були не просто музейними експонатами. Вони нагадували про дитинство, батьківські оселі та будинки бабусь і дідусів. Саме в цьому полягала особливість народного музею: історію тут можна було не лише прочитати на стенді, а й побачити через предмети, знайомі з родинного життя.

Залізниця — гордість Лимана

Окрему частину експозиції присвятили залізниці. І це невипадково: розвиток міста тісно пов’язаний із залізничним сполученням, а станція Лиман згодом стала одним із великих залізничних вузлів Донеччини.

Залізнична станція Лиман з’явилася у 1911 році. Її будівництвом займався залізничник, підприємець і меценат Леонід Фердинандович Шухтан. Після його смерті станція певний час мала назву Шухтаново, а згодом повернулася до назви Лиман.

У музейній експозиції зберігалися документи, фотографії, старовинні залізничні ліхтарі та великий макет паровоза 1920-х років. Були й особисті речі людей, чиє життя було пов’язане із залізницею.

Серед них — службова сукня та документи Ганни Тараненко, учасниці Другої світової війни та єдиної жінки-машиністки Лиманського відділення залізниці. Також у музеї зберігався службовий кітель К. О. Гасієва, який очолював Лиманське залізничне відділення у 1967–1990 роках.

Експозиція розповідала не лише про технічний розвиток залізниці, а й про людей, які працювали на ній, будували її історію та формували життя міста.

Історія земляків і пам’ять про війни

Ще одна частина музею була присвячена відомим жителям Лиманщини. Тут зберігали фотографії та матеріали про людей, які досягли успіху в різних сферах: залізничників, медиків, працівників сільського господарства, освітян, діячів культури та спорту.

Особливе місце займали матеріали про космонавта Леоніда Кизима — одного з відомих уродженців краю.

Окрема експозиція розповідала про земляків, які брали участь у Другій світовій війні та війні на сході України у 2014–2022 роках. Серед експонатів були документи, фотографії, військове спорядження та особисті речі учасників бойових дій. Зокрема, відвідувачі могли побачити макет партизанської землянки, матеріали про місцевих партизанів і стенд про земляків, які брали участь в АТО та ООС.

Таким чином, музей збирав історію Лиманщини в усіх її вимірах: від доісторичних часів до подій, сучасниками яких були самі відвідувачі.

Тут проводили екскурсії, зустрічі, виставки та освітні заходи. До музею приходили школярі, місцеві жителі й туристи. Для багатьох він був місцем, де можна було краще зрозуміти історію власної родини та міста.

Російська війна знищила музей разом із частиною його колекції

Повномасштабне вторгнення змінило долю закладу. Навесні 2022 року Лиман опинився в зоні активних бойових дій. Евакуювати музейну колекцію не встигли.

У травні 2022 року будівлю музею знищили російські війська. Разом із нею була втрачена значна частина зібрання, яке формували протягом десятиліть.

Це означало втрату не тільки музейних предметів, а й частини історії громади. Адже за кожним експонатом стояла конкретна людина, родина або подія. Старовинний посуд і рушники розповідали про побут попередніх поколінь, залізничні документи — про розвиток міста, а археологічні знахідки — про життя людей і тварин на цій території задовго до появи сучасного Лимана.

Що вдалося знайти серед руїн та як громада збирає історію заново

У червні 2023 року на місці знищеного музею побував журналіст Дмитро Журавльов, який на той час служив у війську на Лиманському напрямку. Разом із побратимом Олексієм Соловкіним він знайшов серед попелу та уламків приблизно десяток кісток і щелеп доісторичних тварин, які могли бути частиною музейної експозиції. Про це повідомляло «Вільне Радіо». 

Серед знахідок були також фрагменти цегли з клеймами, виготовленої понад сто років тому в Бахмуті.

Після знищення музею відділ культури і туризму Лиманської міської ради оголосив збір історичних речей для відновлення музейного фонду.

Місцевих жителів закликали передавати предмети віком понад 40 років: посуд, рушники, праски, годинники, монети, а також військове спорядження та відзнаки різних періодів. Збирати планували речі, які могли б розповісти про історію міста, побут його мешканців і важливі події минулого.

Так громада зробила крок до формування нової музейної колекції. Адже історія Лиманщини не обмежується експонатами, які зберігалися в згорілій будівлі. Вона продовжує жити в родинних архівах, фотографіях, документах та речах, які залишилися у місцевих жителів.

Музей можна знищити, але не пам’ять

Лиманський народний краєзнавчий музей був особливим не лише через свої експонати. Його історія почалася з ініціативи однієї людини, але згодом до збирання та збереження колекції долучилися жителі міста. Кожен предмет був частиною спільної історії, яку громада передавала наступним поколінням.

Російська війна знищила будівлю та значну частину цього зібрання. Проте вона не змогла стерти спогади людей про музей, його експозиції та речі, які вони колись приносили туди зі своїх домівок.

Вцілілі артефакти, ініціатива зі збору нової колекції та розповіді колишніх відвідувачів — усе це частини роботи зі збереження історичної пам’яті Лиманщини.

Читайте також: Близько 10 тисяч втрачених експонатів: як російські окупанти пограбували Херсонський художній музей

---

---