В’язень сумління, який пережив два роки російського полону: історія науковця з Донеччини Ігоря Козловського

Ігор Козловський — учений, громадський діяч, релігієзнавець, історик та філософ із Донеччини, який був одним із організаторів міжконфесійного молитовного марафону в Донецьку у 2014 році.

Із початком російського вторгнення він продовжував відстоювати демократичні прагнення донеччан, за що у 2016 році його захопили бойовики «ДНР».

Ігор Козловський провів у полоні майже два роки, а після повернення знову занурився у правозахисну, громадську та просвітницьку діяльність. Він є автором понад 50 наукових книг, навчальних посібників та понад 200 статей.

Чому він не виїхав з окупації, як пережив тортури та про тяжіння до релігієзнавства — розповідаємо у рубриці «КультСходу».

Дух козацтва 

Ігор Козловський народився у 1954 році в Макіївці, що на Донеччині. Його пращури були козаками, які свого часу брали активну участь у вирішенні долі України. Саме тому наприкінці 1980-х Козловський також підтримав рух за відродження козацтва.

У 1991 році він узяв участь у заснуванні однієї з перших козацьких організацій в Україні — Кальміуської паланки Українського козацтва, де впродовж шести років обіймав посаду паланкового судді, а подекуди виконував обов’язки наказного отамана.

Потім Козловського призначили заступником головного отамана з питань релігії й духовності. А 2021 році він став отаманом Спілки козацтва Донеччини і через рік долучився до створення Українського реєстрового козацтва.

Теми козацтва та релігії займали значну частину життя Козловського. Він добре розумівся на релігійній ситуації в області, досліджував різноманітні практики, комунікував із представниками різних конфесій. Зокрема, був засновником і духовним лідером Донецької школи релігієзнавства.

Російське вторгнення та полон 

У 2014 році, вже під час російського вторгнення на Донбасі, Ігор Козловський став одним із організаторів міжконфесійного молитовного марафону «За мир, любов та цілісність України» в Донецьку. З міста він не поїхав через старшого сина, який мав інвалідність і потребував догляду.

27 січня 2016 року Козловського захопили бойовики так званої «ДНР», заявивши, що він небезпечний для «молодої республіки».

«Мені на голову наділи мішок і повели кудись. Мене били струмом, душили, підвішували, ламали кістки. І я при цьому нічого не бачив. Лише голоси й біль, що заполонив усе тіло. У якийсь момент зловив себе на думці, що всміхаюся, тому що більше не боюся померти. Це означало, що вони мене вже не дістануть», – згадував Козловський. 

Він провів у полоні 700 днів і на вільну територію України повернувся за обміном 27 грудня 2017 року. 

«Моє серце зараз співає пісню. Воно співає пісню любові. Любові до народу України. Ми перейшли через страждання, через катування, через біль, через хвороби, моральний і психологічний тиск, але ж ми постійно відчували любов нашого народу», – казав Ігор Козловський у перші хвилини після повернення.

Життя після

Після повернення Ігор Козловський оселився у Києві й одразу поринув у наукову, громадську, правозахисну та просвітницьку діяльність. Згодом влаштувався старшим науковим співробітником у Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України.

Водночас стежив за релігійною ситуацією на тимчасово окупованих регіонах України, порушенням прав людини та принципів свободи релігії.

Також захоплювався літературою: на його рахунку понад 50 наукових книг і більш ніж 200 статей у словниках, енциклопедіях, наукових періодичних виданнях, а також поетичні збірки та прозові твори. У його доробку також понад 30 опублікованих праць, присвячених різним напрямам релігійно-філософських вчень.

Одні з найвідоміших: «Історія релігій», «Ассирійська Церква Сходу», «Єзідизм», «Коптська православна церква Олександрії», «Церква Христа в США і в Україні: історія та сучасність».

Повномасштабне вторгнення

З початком великої війни у 2022 році Ігор Козловський почав опікуватися й долею військовополонених. У виступах, інтерв’ю, публічних зустрічах, на круглих столах порушував широке коло проблем, передусім щодо онтологічних, екзистенційних, аксіологічних засад тяглого російсько-українського протистояння, причин і наслідків російських звірств на території України, філософських сенсів української культури і системи цінностей тощо.

«Російська нація ієрархічна ― щось спускається зверху і вони це сприймають, як раби. А ми дійсно горизонтальна нація: наш горизонтальний простір ― це простір любові. Фантастичний волонтерський рух, фронт, черги у військкоматах у перші дні ― це говорить про те, що ми йшли не просто з ненавистю до ворога, а йшли з любов’ю до своєї землі. Ми захищаємо не просто рідних, близьких і далеких людей ― ми захищаємо своє право любити цю землю, вмирати і жити на цій землі», – наголошував Козловський.

У 2022 році правозахисна організація «Центр громадянських свобод», яка документує російські злочини на території України і членом правління якої на той момент був й Ігор Козловський, отримала Нобелівську премію.

Наступного року, 6 вересня, Ігор Козловський помер від серцевого нападу. Тоді науковцю було 69 років.

---

---