ПТСР — це не лише про військових: як розпізнати розлад і допомогти людині
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) часто асоціюють виключно з військовими. Втім насправді з ним можуть стикатися і цивільні люди, які пережили травматичні події. Як відрізнити звичайну тривогу від ПТСР, у чому проявляється цей розлад та як він впливає на психіку, розповіла психологиня Анастасія Лисенко у новому випуску проєкту «Моменталка».
ПТСР пов’язаний із минулим
За словами психологині, ключова відмінність між звичайною тривогою та посттравматичним стресовим розладом полягає у тому, на що спрямовані переживання людини.
«Ключова різниця, що відрізняє тривогу від ПТСР — це те, що тривога пов’язана з думками про майбутнє. Людина думає: що може трапитися, що мені треба зробити, щоб це попередити, а раптом щось станеться», — пояснює Анастасія Лисенко.
Натомість ПТСР пов’язаний із переживанням минулого досвіду. Людина ніби знову опиняється у травматичній події, навіть якщо небезпеки поруч уже немає.
«ПТСР налаштований на те, що людина відчуває себе у минулому. Це можуть бути флешбеки, уникання, відстороненість, ворожість. Основний критерій — людина ніби застрягає у травматичних подіях, і навіть у часі тут і тепер можуть виникати реакції, наче небезпека триває зараз», — говорить психологиня.
Вона наводить приклад із досвіду військових. Під час бойових дій їхня нервова система працює у режимі постійної небезпеки, і мозок запам’ятовує реагувати максимально швидко, щоб зберегти життя.
За її словами, навіть звичайні звуки можуть викликати асоціації з вибухами на передовій. У такі моменти людина може інстинктивно шукати укриття або намагатися захиститися.
«Коли нервова система перебуває у стані постійної небезпеки, психіка і мозок запам’ятовують реагувати дуже швидко, щоб врятувати життя. І навіть якісь хлопки можуть асоціюватися з вибухом на передовій. Таким чином військовий може реагувати так, ніби йому знову загрожує небезпека, навіть якщо у теперішньому часі її немає», — пояснює Лисенко.
ПТСР може виникати не лише у військових, а й у цивільних людей, які пережили травматичні події. На фізичному та емоційному рівні його прояви можуть бути різними.
Симптоми ПТСР: уникання, ворожість, галюцинації
Психологиня наголошує, що посттравматичний стресовий розлад не варто плутати з панічними атаками.
«Панічна атака і посттравматичний стресовий розлад — це зовсім різні поняття», — підкреслює вона.
Панічна атака зазвичай виникає раптово і триває недовго — кілька хвилин. У цей момент людина може відчувати сильний страх, нестачу повітря, прискорене серцебиття, а іноді й відчуття, ніби вона помирає або втрачає контроль над собою.
«Може здаватися, що людина зараз зійде з розуму, що зупиниться серце або не вистачить повітря. Але це триває відносно недовго», — пояснює психологиня.
Натомість ПТСР є глибшим і тривалішим станом, який має комплекс симптомів і впливає на різні аспекти життя людини.
Одним із найпоширеніших проявів є флешбеки — ситуації, коли людина ніби знову переживає травматичну подію.
«Флешбеки — це коли людина начебто переноситься і може відчувати ті самі відчуття травмуючої події. Це можуть бути звуки, запахи, образи», — говорить Анастасія Лисенко.
У важчих випадках люди можуть навіть бачити образи з минулого або чути звуки, які нагадують про пережитий досвід.
Ще одним поширеним симптомом є уникання. Людина може дистанціюватися від свого оточення, відмовлятися від спілкування з рідними або уникати місць та ситуацій, що нагадують про травму.
Також можливі прояви дратівливості або ворожості. За словами психологині, це не означає, що людина перестає любити своїх близьких.
«Це лише говорить про те, що відбулися певні нейробіологічні зміни», — пояснює вона.
Зокрема, через тривалий стрес у мозку можуть відбуватися фізіологічні зміни. Наприклад, підвищений рівень гормону стресу – кортизолу – впливає на роботу мигдалеподібного тіла (амігдали), яке відповідає за реакцію страху.
«Амігдала може збільшуватися у розмірах через постійне підвищення кортизолу. Саме це може проявлятися у вигляді підвищеної ворожості або запальності», — пояснює психологиня.
Тому, наголошує вона, до людей із такими проявами важливо ставитися з розумінням.
У складних випадках прояви посттравматичного стресового розладу можуть бути настільки інтенсивними, що людина відчуває себе так, ніби знову перебуває у ситуації, де її життю загрожує небезпека. Це вже не флешбеки.
«Це розлад, і в залежності від типу нервової системи та складності пережитих подій, симптоми можуть бути різними. Людина може чути певні звуки — і це вже галюцинації. Вони не обов’язково мають бути лише зоровими», — пояснює психологиня.
За її словами, іноді такі переживання можуть супроводжуватися і зоровими образами. У такі моменти людина буквально відчуває себе так, ніби знову повернулася у той момент, коли її життю загрожувала небезпека.
Бачу прояви ПТСР. Що робити?
Посттравматичний стресовий розлад виникає не у кожної людини, яка пережила травматичну подію. За словами психологині Анастасії Лисенко, остаточний діагноз може встановити лише лікар-психіатр, адже ПТСР є медичним розладом, який потребує професійної оцінки.
«ПТСР може бути не у кожного, хто пережив травматичну подію. І цей діагноз може поставити тільки лікар із медичною освітою — лікар-психіатр», — пояснює вона.
Залежно від складності випадку людині може знадобитися і медикаментозна допомога, і психотерапія. Тому самостійно визначити наявність розладу або займатися самолікуванням фахівці не радять.
Психологиня також пояснила, як діяти, якщо людина випадково стає свідком проявів ПТСР у незнайомця, наприклад, на вулиці.
Насамперед, наголошує вона, потрібно оцінити власну безпеку та безпеку оточення.
«Спочатку треба оцінити ризики для себе. Якщо у цієї людини є зброя або якісь предмети, які можуть загрожувати життю, це перше, що ми повинні зробити — оцінити ризики для себе і для навколишніх», — говорить Лисенко.
Якщо існує загроза, важливо повідомити інших людей і зробити так, щоб у небезпечній зоні залишалося якомога менше людей.
Якщо ж людина з ознаками ПТСР не становить безпосередньої загрози і готова до контакту, варто спробувати допомогти, зберігаючи спокій.
«Дуже важливо розмовляти спокійним голосом і тримати певну динаміку розмови. Ми можемо своїм голосом дати людині відчуття безпеки, щоб повернути її в час тут і тепер», — пояснює психологиня.
Вона радить проговорювати людині, де саме вона перебуває і що відбувається навколо, нагадувати, що зараз вона в безпеці. Також важливо не робити різких рухів і не ховати руки, щоб людина могла їх бачити.
«Треба говорити, де ми перебуваємо, що відбувається, що людина в безпеці. Не можна ховати руки за спину — важливо, щоб вона бачила ваші руки», — зазначає Лисенко.
Якщо людина погоджується на контакт, можна запропонувати сісти разом і зробити кілька спокійних вдихів, щоб поступово заспокоїти нервову систему.
Водночас психологиня наголошує: важливо дотримуватися дистанції і уважно спостерігати за реакцією людини. Якщо вона поводиться агресивно або не дозволяє наближатися, краще не порушувати її особистий простір.
«Якщо людина вороже налаштована і не підпускає до себе, дуже важливо тримати дистанцію і проговорювати свої дії», — каже вона.
У такому разі варто пояснювати кожен свій рух, щоб людина не відчувала втрати контролю над ситуацією.
«Можна сказати: я зараз зроблю один крок вправо, щоб наблизитися до тебе. Ти все будеш бачити. Зараз я це зроблю», — наводить приклад психологиня.
Такі пояснення допомагають людині відчувати контроль над тим, що відбувається навколо. Поступово, якщо контакт встановлюється, можна спробувати повернути її до реальності за допомогою простих технік — дихальних вправ або легких тілесних практик.
Як лікувати ПТСР
Водночас ПТСР піддається лікуванню. За словами Анастасії Лисенко, важливою особливістю людського мозку є нейропластичність — здатність змінюватися та відновлюватися.
Однак успішність лікування значною мірою залежить від самої людини та її готовності звернутися по допомогу.
Сьогодні існує багато різних методів роботи з посттравматичним стресовим розладом. Серед них — медикаментозне лікування, травмофокусована психотерапія та метод EMDR, який вважається одним із ефективних підходів.
«Напрямків у психотерапії досить багато, але дуже важливо, щоб людина була готова до цього», — зазначає психологиня.
За її словами, цивільні люди, зокрема внутрішньо переміщені особи, дедалі частіше звертаються по психологічну допомогу і краще розуміють її важливість.
Натомість серед військових ще зберігається певна стигма щодо звернення до психологів, хоча поступово ситуація змінюється.
Одним із перших кроків у покращенні стану людини з ПТСР може бути відновлення нормального сну.
«У багатьох людей з ПТСР одним із поширених симптомів є порушення сну. Тому важливо спочатку покращити сон, щоб психіка була в ресурсі для подальшої роботи з травматичними подіями», — пояснює Лисенко.
Психологиня підкреслює, що опрацювання травматичного досвіду потребує внутрішніх ресурсів. Без достатнього відпочинку та стабільності психіка може не витримати такого навантаження.
Особливо це стосується військових, які перебувають на ротації. У них часто немає можливості повноцінно працювати з травматичними подіями, адже після короткого відпочинку вони знову повертаються у небезпечне середовище.
«Пропрацьовувати ПТСР потрібно тоді, коли людина вже перебуває у більш-менш безпечних умовах», — підсумовує психологиня.
Читайте також: «Можна 10 років жити за кордоном і не адаптуватися»: як біженцям прийняти новий дім
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.
Підтримайте нашу роботу і допоможіть нам зростати та надавати якісні послуги.
