Алла Горська. Її вбила радянська система, її твори нищить Росія, але українці – пам’ятають

28 листопада 1970 року радянські спецслужби вбили художницю-шістдесятницю Аллу Горську. Вона була дисиденткою та правозахисницею, чия творчість і громадянський спротив зробили її одним із найяскравіших символів опору радянському режиму.

Її життя, вбивство радянськими спецслужбами і знищені Росією твори на Донеччині — історія, яка продовжує боліти й сьогодні.

Шлях у мистецтві та спротив

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в Ялті у родині, тісно пов’язаній із кіноіндустрією. Її батько, Олександр Горський, керував кіностудіями Ялти, Ленінграда, Алма-Ати, а згодом десять років очолював Київську студію, вісім — Одеську.

Дитинство Алли припало на одну з найтрагічніших подій ХХ століття — блокада Ленінграда, яку вона пережила разом із матір’ю.

Згодом Алла переїхала у Київ, де здобула освіту.

Саме в інституті Алла зустріла свого майбутнього чоловіка, художника Віктора Зарецького. Разом вони працювали, подорожували й створили чимало спільних монументальних творів.

Алла Горська тісно товаришувала з тими, хто згодом стане символами українського відродження: Василем Стусом, Євгеном Сверстюком, Іваном і Леонідом Світличними, Іриною Жиленко, Михайлиною Коцюбинською, В’ячеславом Чорноволом.

У 1960-х роках вона стала однією з ключових фігур Клубу творчої молоді, створеного разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним та іншими. Це було середовище свободи, дискусій, самвидаву, мистецьких вечорів.

У квітні 1968 року Алла Горська підписала відомий «Лист-протест 139-ти» проти політичних репресій. За це її виключили зі Спілки художників.

Тоді стеження, виклики, тиск стали її повсякденністю.

Вбивство, яке вчинила система

28 листопада 1970 року Алла Горська вирушила до Василькова, щоб забрати швейну машинку у свого свекра — Івана Зарецького. Додому вона не повернулася. Її чоловік Віктор Зарецький поїхав до батьківської оселі, але знайшов її зачиненою. Міліція відмовилася відчиняти будинок.

Наступного дня, 29 листопада, на коліях біля станції Фастів-2 знайшли тіло Івана Зарецького. Лише 2 грудня міліція зайшла до будинку і у погребі виявила тіло Алли Горської. Вона була вбита ударом сокири ззаду по голові.

Офіційна версія слідства звучала абсурдно: «свекор убив невістку через особисту неприязнь, а потім наклав на себе руки». Аргументи родини й друзів про те, що це неможливо, — ігнорували.

Справу швидко закрили.

Похорону на Байковому кладовищі влада не дозволила — Аллу поховали у Берківцях.

7 грудня 1970 року похорон перетворився на акт громадянського спротиву. Виступили Сверстюк, Стус, Іван Гель, Олесь Сергієнко. Незабаром їх також заарештували.

Те, про що близьке оточення здогадувалося тоді, визнали офіційно вже за незалежності:

Аллу Горську вбили радянські спецслужби.

За її підпис під протестом, допомогу політв’язням, непримиренність, — і за її участь у викритті поховань жертв НКВС у Биківні.

Роботи Алли Горської на Донеччині

Пов’язаність Алли Горської із Донбасом почалася завдяки чоловікові, Віктору Зарецькому, який був родом з цього регіону. Однією з перших спільних подорожей подружжя стала поїздка саме у Донецьк. Там також вони створили декілька мозаїк.

А у 1967 році група художників — Алла Горська, Віктор Зарецький, Галина Зубченко, Борис Плаксій, Григорій Пришедько, Василь Прахнін та Надія Світлична — приїхали до Маріуполя. Менш ніж за два місяці вони створили дві унікальні мозаїки для ресторану «Україна»: «Дерево життя» та «Боривітер».

Маріупольські дослідники монументального мистецтва називали ці роботи найціннішими в місті.

Після початку повномасштабного вторгнення російська армія знищила мозаїки Горської в Маріуполі, разом з іншими унікальними творами українських монументалістів. Нескінченні бомбардування стерли їх так само безжально, як колись радянська система намагалася стерти саму художницю.

Пам’ять, яка сильніша за смерть

У 1996 році її син, Олексій Зарецький, видав книгу «Червона тінь калини» — першу системну працю про матір. Він усе життя збирав матеріали, листи, спогади. Перед смертю у 2018 році встиг завершити останню книгу — «Алла Горська. Мисткиня у просторі тоталітаризму».

Її видала вже його донька, Олена Зарецька, яка продовжує його справу.

Читайте також: Загадковий поет зі Слов’янська: що відомо про Михайла Петренка

---