«Чекав, що ЗСУ звільнять мою Луганську область»: історія підлітка, який три роки прожив в окупації на Луганщині

На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну хлопцю було 11,5 років. Він опинився на окупованій росіянами частині Луганщини разом з бабусею, якій невдовзі діагностували рак. Мама хлопця була в Дніпрі, її спроби забрати дитину були невдалими.

Історію виїзду підлітка з окупації та життя дітей на захоплених РФ територіях Луганської області, оприлюднило медіа The Kyiv Independent.

Після окупації, у населеному пункті, де жив хлопець, загарбники одразу ввели рублі, російський зв’язок та школи. Усі дзвінки окупанти прослуховували, тому казати «Україна»,  «Зеленський» чи «Путін» було небезпечно. Там, на захоплених Росією територіях, убили його кращого друга. Голову підлітка пробило осколком і після тижня в реанімації, він помер. 

«Чесно кажучи, я досі не можу змиритися, тому що хотілося його зустріти, написати йому, але виходить так, що його немає», — розповідає хлопець.

Мати хлопця шукала різні шляхи, аби його забрати, однак всі її спроби були невдалі. Хлопець пішов у російську школу, де його змусили вивчити російський гімн. Там окупанти навчали учнів 9, 10 та 11 класів стріляти та кидати ножі.

«Коли [Сили оборони звільнили частини Харківської та Херсонської областей – ред.], я чекав, що вони звільнять мою, Луганську. Часто, коли було чутно вибухи, думав, що наближають ЗСУ. Однак відкриваючи мапу DeepState розумів, що для цього їм треба звільнити 2 тисячі кілометрів. І надія слабшала», — ділиться хлопець.

Тому родина вирішила звернутися до волонтерів, аби виїхати з окупації самотужки. Перша спроба була невдала через хворобу бабусі — їй констатували рак. Жінка померла в окупації. Через декілька днів після її смерті, підлітку вдалося виїхати з окупації.

«Вона була моїм найближчим другом. Моя бабуся померла, брати та сестри в окупації, ми з мамою більше не повноцінна сім’я. Спочатку мені було страшно виїжджати. Однак зараз я більше не боюся подорожувати самостійно», — каже він.

З регіону волонтери відвезли хлопця до Луганська, потім до тимчасово окупованого Маріуполя і Москви. Дорога тривала кілька діб. Телефоном користуватися не можна було, він ховався від камер спостереження. Хлопця вже розшукували опікунські служби Росії та самопроголошеної «ЛНР», адже дізналися, що він залишався сам. Лише на території Польщі його вже змогла зустріти мама.

Зараз хлопець мріє розробляти комп’ютерні ігри, а кошти від них, коли звільнять схід, донатити на відбудову Луганська й Маріуполя.

Читайте також: «Засудили за зраду країні, громадянином якої він не був»: як у полоні утримували колишнього правоохоронця з Луганська

---