День пам’яті цивільних жертв війни: дружина загиблого від обстрілу ТЦ створила петицію

На сайті президента України з’явилася петиція з вимогою встановити Національний день пам’яті цивільних жертв війни Росії проти України та створити державні механізми вшанування, документування і підтримки родин загиблих мирних мешканців. Про це повідомляє «Точка Сходу».

Петиція зібрала понад 1800 голосів з необхідних 25 тисяч. Збір підписів триває.

Історія Сабіни Грицай та її коханого

Авторка петиції — Сабіна Грицай, дружина Євгенія Грицая, який загинув 27 червня 2022 року під час російського ракетного удару по торговельному центру «Амстор» у Кременчуці.

Євгеній працював у магазині побутової техніки Comfy. У день трагедії він мав вихідний, але вийшов на зміну за наказом керівництва. Саме магазин Comfy став епіцентром вибуху ракети Х-22, яку випустила російська армія.

Після удару рідні намагалися додзвонитися до Євгенія. Спочатку телефон був у мережі, згодом зв’язок зник. Пізніше тіло чоловіка ідентифікували серед загиблих. Розбір завалів тривав шість днів. Загалом, за офіційними даними, унаслідок удару загинули 22 людини, ще одна померла в лікарні.

«Це одноденні новини, а ми з цим живемо»

В інтерв’ю «Точці Сходу» Сабіна Грицай розповідає, що петиція — не перша її спроба достукатися до держави.

«Я намагалася створювати петиції раніше, зокрема про меморіал на місці «Амстору». Але їх не пропускала модерація. Я писала листи в різні органи влади — у Києві, Полтаві, Кременчуці — і досі пишу», — каже вона.

За словами Сабіни, кримінальну справу відкрили лише за фактом злочину Росії. Відповідальність за рішення працювати під час тривоги так і не настала.

Після трагедії жінка почала спілкуватися з іншими родинами загиблих цивільних — у Запоріжжі, Вінниці, Ірпені. Саме тоді вона зрозуміла, що проблема значно ширша.

«Це одноденні новини, про які всі швидко забувають. А ми живемо з цим усе своє життя. Мало кого хвилює, як ми з цього вибираємося і як рухаємося далі», — говорить Сабіна.

Без статусу, без підтримки

Окремо в петиції йдеться про відсутність системної державної допомоги родинам загиблих цивільних. Люди не мають чіткого статусу, не отримують належної соціальної, психологічної чи юридичної підтримки. Усе часто залежить лише від рішень місцевої влади.

«Після втрати родинам просто нікуди звернутися. На державному рівні нам нічим не допомагають», — каже авторка петиції.

Вона наголошує, що не протиставляє цивільних і військових.

«Я з великою повагою ставлюся до військових і не знецінюю їхню жертву. Але цивільні теж загинули через війну. І вони теж заслуговують на пам’ять», — пояснює Сабіна.

Ключова вимога петиції — запровадити окремий Національний день пам’яті цивільних жертв війни, не прив’язаний до інших дат.

«Це має бути наш день. День усіх людей, яких Росія вбиває з 2014 року на території України. Звичайних людей».

Вона переконана: чекати до завершення війни не можна, адже цивільні гинуть щодня.

Цифри, за якими — люди

За даними ООН, станом на листопад 2025 року від початку повномасштабного вторгнення в Україні загинули щонайменше 14 534 цивільних, серед них 745 дітей. Поранення отримали понад 38 тисяч людей.

Для Сабіни Грицай ці цифри — не статистика.

«Після смерті мого чоловіка в серці залишилася чорна діра. І, на жаль, її нічим неможливо закрити», — каже вона.

Саме ця боротьба, за її словами, дає їй сили рухатися далі і намагатися зробити так, щоб жертви цивільних більше не залишалися невидимими.

Читайте також: У Покровську росіяни, ймовірно, розстріляли 7 цивільних — серед загиблих ціла родина

---