Фестиваль думок у Києві: як говорили про окупацію, полон і права людини

У Києві відбувся щорічний «Фестиваль думок» від Благодійного фонду «Схід SOS». У 2025 році головною темою заходу стало «Незручне, невидиме і небезпечне». Протягом дня відвідувачі мали змогу долучитися до дискусій. Під час панелей обговорювали питання, зокрема, про життя людей в окупації, проблему полону та системні порушення прав людини. Про це повідомляє «Точка Сходу».

Люди в окупації: невидимі для держави

Однією з ключових панелей стала дискусія «Невидимі, небезпечні, окуповані. Як змусити державу побачити людей в окупації?».

Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова наголосила, що Україна досі не має цілісної політики щодо своїх громадян на тимчасово окупованих територіях:

«Поки держава не бачить людей в окупації, складно говорити про їх включення в державні політики. Адже це ті самі люди, які виживають у складних умовах, іноді чинять спротив, і саме вони обирають Україну, залишаючись на цих територіях».

Юристка-аналітикиня ГО «Донбас СОС» Тайя Аврам додала, що офіційна позиція України щодо прав людей на окупованих територіях звучить надто тихо:

«Коли Путін заявляє про бажання захопити всю Донецьку область, ми не чуємо у відповідь від держави чіткої реакції: що ці люди — громадяни України, і Росія не має права їх асимілювати чи паспортизувати».

А старший юрист БФ «Схід SOS» Ярослав Таранець звернув увагу на політику російських окупантів щодо українських дітей в окупації:

«На окупованих територіях живе близько 6 мільйонів українців, з них 1,5 мільйона — діти. Росія активно інвестує у молодіжну політику, щоб викорінити українську ідентичність. Якщо у 2014 році її бюджет складав 1 мільярд рублів, то у 2024 — вже 56 мільярдів».

Полон і репресії

Окрема панель була присвячена темі «Полон і репресії: що приховує РФ за зачиненими дверима?».

Оборонець Маріуполя, військовослужбовець «Азову» Геннадій Харченко, який провів понад два роки в російських тюрмах, розповів про тортури й систему ізоляції:

«Нас постійно переводили з однієї колонії до іншої, щоб зруйнувати будь-які контакти між полоненими. Це відпрацьована система, яка працює століттями».

Голова Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко пояснила, що різниці між умовами для цивільних і військових фактично немає:

«Росія утримує цивільних так само, як і військовослужбовців. Їх затримують без пояснень, називають військовополоненими й тримають у колоніях. Це спосіб створити “обмінний фонд”».

Вона нагадала, що лише в Київській області за місяць окупації росіяни затримали понад 250 цивільних.

Пам’ять і простір для діалогу

Окрім дискусій, відвідувачі фестивалю могли відвідати різні локації: «Алею думок» громадських ініціатив, «Затишний куточок» для дітей, лекторій, фотовиставку «Хроніки евакуації» та інсталяцію «Черга життя: голоси», що відтворювала дзвінки людей, які зверталися до «Схід SOS» по допомогу.

Особливим місцем стала «Стіна пам’яті», де всі охочі могли написати імена тих, кого вже немає серед живих, але чия присутність лишається у спільній пам’яті.

Фестиваль став не лише майданчиком для розмови про болючі й замовчувані теми, але й простором солідарності та пам’яті, де голоси людей з окупації, з полону і тих, хто чекає на звільнення, звучали публічно і гідно.

Голоси зі сходу звучать у Києві

Фестиваль «Думок» має свою історію — він народився ще у 2017 році в Сіверськодонецьку й одразу об’єднав близько пів тисячі учасників. Після окупації міста у 2022 році подію довелося рятувати від війни: організатори перенесли її у змішаний формат, частково онлайн і частково офлайн у Дніпрі. Згодом фестиваль знайшов нову домівку у Києві, зберігши головне — відкритість до діалогу й небайдужість до голосів зі сходу України.

У 2025 році до ініціативи долучилося медіа «Точка Сходу», для якого ця співпраця стала продовженням місії — підсилювати тих, хто говорить про досвід війни, життя в окупації та переселення, і робити ці теми видимими для країни. Директорка «Точки Сходу» Анна Овчаренко підкреслює: партнерство з фестивалем — це не лише про інформаційну підтримку, а й про спільну відповідальність за збереження пам’яті та право людей бути почутими.

«Для нас важливо бути поруч із людьми, які переживають війну щодня, навіть якщо їхні історії залишаються непоміченими на загальнонаціональному рівні. Фестиваль — це простір, де такі голоси звучать вголос, і ми відчуваємо свою місію в тому, щоб їх підсилювати. Співпраця з «Фестивалем думок» дає можливість не лише говорити про біль, але й показувати силу та гідність наших громад», — зазначила директорка «Точки Сходу» Анна Овчаренко.

Цьогорічний «Фестиваль думок» вкотре довів: навіть у часи війни є простір для відвертої розмови. Близько пів тисячі учасників і учасниць, зібраних командою БФ «Схід SOS», підіймали теми, які часто залишаються незручними.

Кульмінацією дня став ліричний виступ гурту «Пристані», що подарував відчуття світла й надії. Попереду — ювілейний, десятий фестиваль, до якого команда вже готується, аби зробити його ще більш масштабним і знаковим.

Читайте також: «Схід SOS»: через дрони РФ евакуація з Донеччини стає більш небезпечною

---