Книги про російсько-українську війну: сучасна добірка

Сучасна українська література про війну народжується просто на фронті — серед обстрілів, евакуацій і втрат. У ній майже немає вигаданих героїв.

Від мемуарів війни азовців до історій про дитинство під обстрілами, від спогадів про полон в донецькій «Ізоляції» до внутрішньої свободи попри ув’язнення в катівні.

Ознайомтеся з книгами про російсько-українську війну: мемуари, художні історії та репортажі від українських авторів і військових — у добірці  «Точки Сходу».

«Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь

«Ремарк нас обманув», каже автор книги Артур Дронь. Так він починає свою розповідь про життя українського солдата у перерві між боями. Ніби пояснюючи, що воєнна література минулих століть для українців більше не актуальна. Адже зіштовхнувшись з реальністю цієї російсько-української війни, людям потрібні нові голоси. І Дронь, який став військовим, пішовши на війну зі студентського гуртожитку, ним стає.

Автор продовжує роздумами про Бога на війні. Про те, чи існує він, чоловік обговорює зі своїм побратимом «Туристом» — загиблим у червні 2025 Віталієм Карвацьким. До епізоду його загибелі Дронь повертається тричі, розповідаючи про неї щоразу інакше.

«Звинуватити у війнах Бога — зручно і просто, адже серед нас усіх Він тут один всемогутній. Але не Бог заїжджав танками на Північну Салтівку в Харкові. Не Бог відправив кулю Туристу в груди. Не Бог обстріляв сотні церков на Сході України. Не Бог знищив Бахмут і Маріуполь. Це зробили люди. Їх десь 143 мільйони. росіяни. Це вони зробили вибір знищувати українців»

Далі ж автор занурює нас у розповідь про те, як  військовий на лінії фронту переживає страх, любов і дружбу, про що думає і що врізається у пам’ять. Ці слова він передає через призму власного досвіду та цитати, які резонують, а тому запам’ятовуються.

«Російсько-українська війна», Сергій Плохій

Росія розпочала б повномасштабне вторгнення в Україну попри будь-які договори та угоди. Ця війна була прогнозованою, однак ніхто не виявився готовим до бойових дій у Європі, найбільших за масштабом з часів Другої світової.

У своїй книзі директор Українського наукового інституту Гарвардського університету розбирає всі причини та витоки російсько-української війни. Чому Путін напав саме зараз? Та як українським військовим вдалося не просто відбити масштабний наступ, а й перейти в контратаку? Та які наслідки цієї війни можуть очікувати на Україну, Європу й Росію?

«Знаковим підсумком українського наступу під Харковом стало усвідомлення у світових столицях — від Москви до Вашингтона — того, що українські збройні сили не лише можуть захищати позиції, а й здатні починати масштабні наступальні дії. Відтепер західні прихильники України могли стверджувати, що найкращий спосіб покласти край війні — надати українцям потрібні для перемоги над росіянами засоби»

«Списки», Мирослав Лаюк

Книга репортажів та есеїв Мирослава Лаюка — це перелік втрат українців за час великої війни. Осмислити свої втрати автор пропонує через історії людей: рятівника з Харківщини, який приїхавши на виклик, знайшов убиту КАБом дружину; військового, який втратив кінцівку; жителів Херсонщини, які рятувалися від великої води після підриву Каховської ГЕС.

У книзі зібрані історії з прифронтових містечок, звідки люди мали б давно виїхати, та попри наближення фронту життя там триває. Та розповіді тих, хто наважився евакуюватися.

«”Списки” Мирослава Лаюка — перепис втрат, які тільки чекають на оплакування нами. Разом з тим ця книжка нагадує про відчуття, відтінки й смаки (нехай це фантомний присмак солі «бахмутки» чи біль у втраченій кінцівці), суперечливість, іронію, метафори і зв’язки між досвідами та явищами світової культури. Відтак ця книжка дозволяє відчути себе не самотніми», — ділиться письменниця Софія Андрухович.

«Полон», Валерія «Нава» Суботіна

Валерія Суботіна народилася в Маріуполі, де стала журналісткою, працювала у пресслужбі 1 корпусу «Азов», а згодом стала очільницею пресслужби Донецького прикордонного загону. Того самого, де служив її коханий Андрій Суботін.

Разом із ним вони опиняються на «Азовсталі» під час російської облоги у 2022 році. Тоді Валерія повернулася на службу в «Азов». І там, в оточеному меткомбінаті, вони одружилися. А через три дні Андрій загинув. «Нава» пробула в російській неволі майже рік. Там вона і почала обдумувати майбутню книгу.

Про події у Маріуполі, з яким пов’язане все життя Валерії: від дитячих спогадів до російського полону і знущань окупантів. «Нава» розповідає про побратимів та біль захисників, які втратили своїх побратимів під час теракту в Оленівці.

«Я не думала про героїв попередніх століть і наших предків, адже була зосереджена на історіях своїх побратимів. Деякі з них я не могла описати, бо багато хто досі залишається у російських катівнях»

Ця книга не просто розповідь про російсько-українську війну, яка розгорталася в Маріуполі у 2022 році. Це свідчення жінки, яка брала участь у цих подіях, пережила полон та змогла поділитися власним болем від пережитого.

«“Світлий шлях”: історія одного концтабору», Станіслав Асєєв

Ця історія розгортається на території колишнього культурницького простору «Ізоляція» в окупованому Донецьку — катівні, яку росіяни облаштували з 2014 року. Там утримували та катували українських військових, туди ж доставляли і полонених цивільних.

Одним із них був автор книги Станіслав Асєєв — український журналіст та письменник. Два з половиною роки він провів «Ізоляції», куди потрапив, адже вважав своїм обов’язком залишатися в Донецьку та розповідати правду про його окупацію. Про тортури росіян, які наслідували традиції радянського НКВД, аби знищити людину як фізично, так і психологічно. У книзі автор розповідає про те, як йому вдалося вижити в полоні та зберегти себе. А також ділиться тим, як залишався людиною навіть за таких умов.

«Вільний у полоні», Ігор Козловський

Якось Станіслав Асєєв розповів про спосіб викладання Ігоря Козловського в університеті, де вчився. Історик, релігієзнавець, філософ сучасності, науковець та поет Козловський міг проводити заліки за чайною церемонією чи грою в шахи. А ще Ігор Козловський об’їздив півсвіту, брав участь у релігійних обрядах африканських народів, американських індіанців, аборигенів Австралії, знав Папу Римського Івана Павла ІІ.

У 2014 році був одним з організаторів молитовного майдану в Донецьку. А після захоплення міста, не зміг його залишити, бо доглядав за хворим сином.

Та росіяни не дали цього часу, ув’язнивши Козловського на 700 днів. Він побував в «Ізоляції», пережив російські тортури та знущання. Попри щоденні побиття, історик намагався зберегти себе, навіть читав лекції щурам.

У своїй книзі він ніби веде діалог з читачем: про внутрішню свободу, збереження себе та розуміння любові.

«Абрикоси зацвітають уночі», Оля Русіна

У своїй книзі авторка розповідає про війну очима дитини. Маленький Устим живе у прифронтовому місті на Донеччині, де і розгортаються основні події твору.

Це історія про дитинство, яке б не мало спіткати дітей: обстріли, що породжують страх і біль, а ще стали буденністю, які щодня виривають хлопчика з ліжка. Але також це історія про любов і надію, що і на твоїй вулиці врешті зацвітуть абрикоси.

«Обстріл почався уночі. Коли Устим прокинувся, навколо уже все гриміло. Тато забіг до кімнати, схопив його за руку і смикнув із ліжка так швидко, наче Устим був легеньким іграшковим ведмедем, а не хлопчиком. Ведмідь, який сидів біля його подушки, до речі, там і лишився. Устим не встиг його забрати», — йдеться у книзі.

«Доця», Тамара Горіха Зерня

Весна-літо 2014 року, Донецьк. За деякий час до цього головна героїня Доця переїжджає на схід України, аби виготовляти унікальні мозаїки і люстри. Поступово вона обростає новими знайомствами, які згодом стають її родиною. Від охоронця з кримінальними зв’язками, до травмованого на роботі шахтаря.

А потім росіяни окуповують Донецьк. Всі друзі Доці, як і вона сама, стають до групи опору. Допомагають українським військовим та мирним жителям, тікають від переслідувань і навіть жертвують собою.

Ця книга про український Донецьк, у якій авторка заперечує міф про людей сходу, які не боролися проти окупації, а просто її прийняли. Завдяки детективній частині, відірватися від цієї історії важко, а кожен розділ приправлений гумором авторки.

«Інтернат», Сергій Жадан

«Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі».

Паша не вірить у війну. Вчитель однієї зі шкіл поблизу лінії фронту старається не помічати, як цей вогонь стає ближче і до його дому. Аж до моменту, поки йому доводиться перетнути цю лінію, аби забрати з інтернату свого племінника Сашка. Там давно вже немає світла, люди ховаються по задушливих підвалах і намагаються зрозуміти, куди тікати, адже росіяни стріляють по будинках і вокзалах.

Про те, як війна змінює світогляд людини, як руйнує її особистість, на місці якої з’являється нова — готова захищати те, що їй дороге, — у книзі українського письменника та військового Сергія Жадана.

«Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки», Василь Мулік

Добірку сучасної літератури завершує книга командира вертольота Мі-8 Василя Муліка. Автор, використовуючи художні прийоми, гумор та подекуди іронію, розповідає про армійську авіацію. Мемуари війни автор поєднує з історіями про миротворчі місії в африканських країнах.

«Авіація — це спільнота. Спільнота трошки божевільних, до нестями закоханих у свою справу людей. І немає різниці, ти керуєш гігантським «Боїнгом» чи легкомоторним літачком, крутиш горизонтом на надзвуковому винищувачі чи відриваєш від землі колеса транспортно-бойового вертольота. Суть єдина. Ти — частина касти. Так, авіація — це каста».

---