Перший бій на Луганщині: як у 2014-му прикордонники вистояли під штурмом бойовиків
2 червня минає 12 років від початку штурму Луганського прикордонного загону — одного з перших боїв російсько-української війни на Луганщині. Упродовж трьох діб українські прикордонники тримали оборону в повному оточенні.
А ще саме бійці цього загону через вісім років знову опиняться серед перших, хто зустріне повномасштабне вторгнення Росії.
Луганщина на порозі війни
Навесні 2014 року Росія поступово розгойдувала ситуацію на Луганщині за сценарієм гібридної окупації. Спочатку в містах проходили антимайданівські мітинги, але з часом вони переросли в сепаратистські акції, а згодом — у силові захоплення державних установ, йдеться на сайті Віртуального музею російської агресії.
9 березня бойовики захопили будівлю Луганської обласної державної адміністрації, а вже 6 квітня взяли під контроль управління СБУ, отримавши доступ до великого арсеналу зброї. Після так званого «референдуму» 11 травня та проголошення псевдореспубліки «ЛНР» окупація області фактично вийшла на фінішну пряму.
Одним із головних завдань бойовиків стало встановлення контролю над українсько-російським кордоном. Для цього необхідно було нейтралізувати підрозділи Державної прикордонної служби України. Особливе значення мало управління Луганського прикордонного загону в кварталі Мирний — саме звідси координували роботу прикордонників по всій області.
«Присяга одна на все життя»: останнє попередження перед штурмом
Перші спроби тиску розпочалися ще у травні. Бойовики захопили в полон прикордонний патруль із п’яти військових. Начальнику загону полковнику Сергію Дейнеку вдалося домогтися їхнього звільнення через переговори з ватажком бойовиків Валерієм Болотовим. Але це було лише попередження.
21 травня сепаратисти атакували відділ прикордонної служби «Станиця Луганська», 30 травня — відділ «Дякове». А вже наступного дня представники Болотова запропонували Дейнеку перейти на бік бойовиків і очолити так звану «прикордонну митну службу Новоросії».
Відповідь була однозначною.
«Я запитав: що таке “Новоросія”? Чи є у світі держави, які її визнали? Ми вже дали присягу Україні. У військової людини вона одна — на все життя», — згадував пізніше полковник.
Після цієї розмови він наказав підлеглим готуватися до штурму.
Вранці 2 червня прогноз справдився.
Три доби оборони під обстрілами
Близько четвертої ранку управління Луганського прикордонного загону атакували приблизно сто озброєних бойовиків. Вони оточили територію та відкрили вогонь зі стрілецької зброї, кулеметів, великокаліберних систем і гранатометів.
Першу атаку на прикордонний загін військові відбили. Але протягом дня штурм не припинявся.
Бойовики намагалися протаранити ворота сміттєвозом, підпалювали контрольно-пропускний пункт, обстрілювали територію та намагалися прорватися через технічну частину загону.
Серед оборонців був Юрій Гладченко, якому тоді було лише двадцять років.
«Нас постійно підіймали по тривозі, тому я спочатку подумав, що це знову навчання. Але побачив червону ракету — і відразу почався обстріл. Тоді вже стало зрозуміло: це справжній бій», — згадував він в інтерв’ю «Суспільне Донбас».
За словами прикордонника, нападники були добре озброєні. Вони використовували автомати, кулемети та іншу зброю, яку або отримали з Росії, або захопили під час штурму будівлі СБУ.
Під час бою Гладченко отримав важке поранення в живіт від пострілу з гранатомета.
Особливо цинічною була тактика нападників. Вогонь вівся не лише з боку траси та балки, а й із житлових будинків навколо загону. Бойовики займали дахи та горища, ховалися в під’їздах, а іноді навіть вдиралися до квартир на верхніх поверхах, використовуючи цивільних мешканців як живий щит.
Місцева жителька Світлана згадувала, як люди поспіхом залишали свої домівки.
«Я вибігла на вулицю. Люди йшли з вузлами, у які покидали найнеобхідніше. Хтось вів дитину за руку, хтось ніс собаку. Запам’ятала батька, який ніс на руках маленьку дівчинку. А вона тримала кошеня».
Після кількох годин безперервного бою прикордонники через гучномовці увімкнули гімн України. Він лунав над загоном майже до самого вечора, ставши символом незламності оборонців.
Штурм тривав три доби.
З кожною годиною ситуація ставала дедалі складнішою. Боєприпаси закінчувалися, підкріплення не надходило, а загін залишався в оточенні.
«Усі вже розуміли, що підтримки не буде. Тому іншого варіанта, окрім виходу малими групами, не залишалося», — згадує Григорій Заїка.
Вихід з оточення і бій, який не закінчився у 2014-му
3 червня голова Державної прикордонної служби Микола Литвин наказав залишити територію загону. На думку Сергія Дейнека, це рішення врятувало життя багатьом військовим.
У ніч на 4 червня прикордонники почали організований вихід. Невеликими групами по кілька людей вони покидали оточену базу. Частина військових дісталася Луганського аеропорту, інші переодяглися в цивільний одяг, знищили службові документи та розчинилися в місті, щоб пізніше прибути до інших підрозділів.
Допомагали їм і місцеві жителі. Один із патріотично налаштованих луганців надав військовим мікроавтобус та легковий автомобіль, що дозволило подолати найнебезпечнішу частину маршруту.
Історія Луганського прикордонного загону на цьому не завершилася.
24 лютого 2022 року його бійці знову опинилися серед перших, хто зустрів російське вторгнення. Саме прикордонник Денис Ткач, уродженець Луганщини, вважається першим українським військовослужбовцем, який загинув у день початку повномасштабної війни. Побачивши російську диверсійну групу поблизу Зоринівки, він наказав підлеглим відходити, а сам прикривав їх кулеметним вогнем.
У вересні 2022 року Луганський прикордонний загін отримав почесну відзнаку Президента України «За мужність та відвагу». А в січні 2024 року на його базі створили бригаду Гвардії наступу «Помста».
Минуло вже дванадцять років від того бою в кварталі Мирний. Але історія луганських прикордонників залишається нагадуванням про те, що російська агресія проти України почалася не у 2022-му. І про те, що навіть в оточенні, без підкріплення та під шквальним вогнем українські військові обирали не капітуляцію, а боротьбу.
Читайте також: Підрозділ Луганського прикордонного загону «Фенікс» — серед 10 найефективніших дронових підрозділів України