«Це не їхня робота». Чому лікарі змушені координувати допомогу цивільним звільненим з полону
У Києві презентували дослідження «Після незаконного позбавлення свободи: від виживання до відновлення», підготовлене ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля». Автори проаналізували чинне законодавство, міжнародні зобов’язання України та реальні потреби звільнених з незаконного ув’язнення — і дійшли висновку: нинішня система допомоги потребує перезавантаження.
Переглянути відео з презентації можна на каналі Media Center Ukraine.
Історія цивільного полоненого Юрія Шаповалова
Пів року тому цивільний полонений Юрій Шаповалов повернувся в Україну з російської неволі. Він провів чотири роки в окупації у Донецьку та сім років і сім місяців у полоні.
Він був лікарем-невропатологом. Його затримали 11 січня 2018 року, звинувативши у нібито передачі даних про військові об’єкти та співпраці з українськими спецслужбами через дописи у Twitter. Згодом окупанти засудили чоловіка до 13 років ув’язнення за обвинуваченням у «шпигунстві».
14 серпня 2025 року Юрія звільнили під час обміну. Він розповів, що повернувся в Україну без документів. Також тут у нього немає рідних.
За його словами, перші тижні після звільнення були насичені візитами чиновників і представників різних служб.
«До нас у лікарню приходили посадовці високого рівня — пані Верещук, представники обласних адміністрацій, соціальних служб, пенсійного фонду, фонду зайнятості. Але відчувалася нескоординованість: часто дублювалися функції. Приходили представники і Київської міської, і Київської обласної адміністрації, і Донецької — всі з однотипними запитаннями», — згадує він.
Він наголошує: первинна підтримка була.
«Я не можу сказати, що нас кинули на призволяще. З першого дня ми були забезпечені речами першої необхідності, одягом, смартфонами», — розповів він.
Але на цьому етапі не вистачало конкретної людини, до якої можна було звернутися зі своїми проблемами. Функцію супроводу фактично поклали на лікарів хірургічного відділення, де перебували звільнені.
«Це спеціалісти високої кваліфікації у своїй сфері. Але це не ті люди, які мали займатися всіма цими питаннями. Це нераціонально», — додає він.
Після трьох тижнів обстежень звільнених відпустили — хто в гуртожитки, хто до знайомих.
Найбільші труднощі виникли з відновленням документів про освіту та стаж. Відновити диплом вдалося лише після отримання копій з окупованої території. Але для повернення до практики потрібне ще свідоцтво про інтернатуру — і тут процес знову зайшов у глухий кут.
«Я знову перебуваю в дещо розгубленому стані», — зізнається він.
Саме про такі ситуації йдеться у дослідженні «Після незаконного позбавлення свободи: від виживання до відновлення», яке презентувала ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля».
«Реабілітація — частина права на захист»
Голова організації «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець наголосив: дослідження з урахуванням міжнародно-правових стандартів і запитів самих постраждалих.
За його словами, Україна вже має міжнародні зобов’язання, які визначають, якою має бути система підтримки людей після незаконного ув’язнення. Водночас ключовим є голос самих звільнених.
«Ми розглядали питання реабілітації і реінтеграції не як якусь пільгу чи додаткове заохочення, а як частину системи забезпечення ефективного засобу правового захисту людей. Тобто як базу для всіх, хто звільняється, яку не треба заслужити», — підкреслив Котелянець.
У межах роботи організація провела опитування, напівструктуровані інтерв’ю, експертні дискусії. До обговорення долучилися 43 неурядові організації та близько 50 учасників, серед яких — багато звільнених. Окрім цього, проаналізували близько 550 звернень до служби правничої допомоги.
Закони є, системи — немає
Нині діє Закон України №2010 про встановлення факту незаконного ув’язнення, який гарантує право на безоплатну реабілітаційну допомогу. Також працює постанова №296 (з березня 2024 року), а з 1 січня — постанова №1775 про першочергові заходи допомоги та виплату 50 тисяч гривень після звільнення.
Втім, як зазначив Котелянець, ці механізми не складаються в єдину систему.
Одна з ключових проблем — прив’язка допомоги до встановлення факту незаконного ув’язнення через спеціальну комісію. За словами правозахисника, більшість людей, які перебували інкомунікадо, не можуть швидко пройти цю процедуру, а іноді вона триває шість–сім місяців.
«Люди змушені доводити державі, що вони мають право на допомогу, замість того щоб одразу її отримати», — наголосив він.
Щодо постанови №1775, Котелянець відзначив роль Офіс Омбудсмана України у її просуванні. Водночас, за його словами, виплата 50 тисяч гривень не замінює системного підходу.
«Ми не розуміємо, звідки взялася ця сума, і розуміємо, що вона не покриє потреб. Держава не пропонує маршрут і комплексний підхід», — зазначив він.
Правозахисники нагадують: за задокументованими кейсами близько 90% незаконно ув’язнених зазнають катувань. Тому реабілітація має враховувати норми Конвенції ООН проти катувань, включно з правом на повне відшкодування та відновлення.
Потреба у кейс-менеджері та «єдиному вікні»
Окремий блок дослідження — це безпосередні свідчення звільнених.
«Одразу після повернення людям необхідний супровід кейс-менеджера. Людина, яка допоможе зорієнтуватися: як працює система, як користуватися послугами, які є права і можливості», — розповів Котелянець.
Звільнені говорять про потребу в дорожній карті щонайменше на рік-два — з чітким розумінням, яку допомогу і коли вони можуть отримати. Після первинної стабілізації постає питання документування злочинів, збору доказів, отримання статусу — і саме тут люди часто стикаються з ретравматизацією.
«В кожному новому кабінеті треба знову розповідати свою історію. Це ретравматизація», — зазначають учасники дослідження.
Тому автори пропонують створити рамкову програму, яка забезпечить безперервний людиноцентричний і міжсекторальний маршрут — від екстреної психологічної допомоги до соціалізації.
Йдеться також про міжвідомчу координацію та принцип «єдиного вікна», коли людина не змушена самостійно збирати довідки і виконувати роль координатора між установами.
Фонд підтримки і рамкова програма
Автори дослідження пропонують затвердити на рівні Кабміну окрему рамкову програму реабілітації та реінтеграції, яка врахує унікальний досвід людей, що пережили катування.
Серед ідей — створення фонду підтримки жертв незаконних ув’язнень і катувань із залученням держави та міжнародних донорів. З цим погодився і звільнений полонений Юрій Шаповалов.
«Необхідна цілісна система з конкретними етапами, початком і критеріями завершення. І необхідна фігура кейс-менеджера, яка б усе це приводила в життя», — підсумував Шаповалов.
Він також згадав тих, хто досі залишається в колоніях на окупованих територіях.
«Я вірю, що вони повернуться. І сподіваюся, що їм уже буде легше долати всі ці перешкоди», — сказав він.
Читайте також: Цивільні полонені в Україні: як отримати статус, допомогу та відстрочку від мобілізації
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.
Підтримайте нашу роботу і допоможіть нам зростати та надавати якісні послуги.
