«Ти знову народився»: Назар Далецький розповів про шок після повернення з полону
Звільнений із полону військовий Назар Далецький розповів, як дізнався, що під час його перебування в неволі рідні були змушені його поховати. Про це йдеться у відео ТСН.
Про те, що його вважають загиблим, Наразу повідомили під час обміну – на кордоні з Білоруссю.
«Мене відкликали в бік, подивились спочатку, чи це дійсно я по фотографії і сказали: “Вітаємо, ти знову народився. Ми тебе поховали ще в 2023 році. Для мене це був шок спочатку», — пригадує він.
У полоні з ним спілкувався лише один товариш, який і пообіцяв повідомити родині про його виживання. Згодом підтвердження надійшли ще від двох людей. Але родині захисника про ці факти не сказали. У Координаційному штабі збирали докази.
Нині тіло того, кого поховали замість нього, було ексгумоване, а Назар отримав фото та відео з поховання — на його прохання.
Зараз головне для чоловіка — відновити документи через суд, аби бути офіційно визнаним живим і отримати паспорт, ідентифікаційний код та банківські рахунки. Нині цей процес досі триває.
Назар перебуває на реабілітації через травми: болять ноги, коліна, плечі та ребра. Він ще не бачився з мамою через її хворобу та довгу дорогу, але його вже відвідали сестри.
Назар Далецький потрапив у полон 15 травня 2022 року біля села Комишуваха на Запоріжжі. Спершу його утримували в СІЗО Луганська, далі — у виправних колоніях Судольська та Маріїнська (РФ, Кемеровська область), а потім перевезли в Арзамас Нижегородської області, звідки відбувся обмін.
5 лютого 2026 року чоловіка повернули в Україну після трьох років та дев’яти місяців у російському полоні. Із вересня 2022 року його вважали загиблим, а у 2023 році ДНК-експертиза підтвердила його смерть, і чоловіка офіційно поховали.
Після повернення з’явилися повідомлення про можливу вимогу державі від родини повернути близько 15 мільйонів гривень одноразової допомоги, яку виплатили у зв’язку із загибеллю військового. У Міноборони запевнили, що усі кошти родина отримала законно.
Читайте також: «За майже 4 роки полону ми отримали від брата всього кілька звісток»