«Відбувся зашквар». Чому ми зняли з публікації статтю про Марію Славну

Учора «Точка Сходу» опублікувала матеріал про Марію Славну — блогерку зі Слов’янська, яка попри обстріли відкрила у міському парку кафе «Славні традиції».

Для нас це була звичайна історія про людину, яка відкриває бізнес у прифронтовому місті.

Але все пішло не так.

Після публікації в коментарях і в особисті повідомлення почали надходити обурені відгуки від жителів Слов’янська.

Люди писали, що ми «прорекламували» жінку, яка має проросійські погляди, і що це може створити враження, ніби такі погляди в регіоні є нормою. Слов’янці її знають як Марію Ардилан. 

Почали надсилати скриншоти старих публікацій Марії та згадки про її діяльність.

Хто така Марія Славна? 

Дмитро Браславський, військовий зі Слов’янська, ще влітку 2024 року публічно підозрював Марію у проросійських поглядах.

Ми зв’язалися з ним щодо ситуації, у яку потрапили.

Тож він розповів, що знайшов її стару сторінку у «ВКонтакте» з репостами на підтримку «Новоросії» та «ополченців» та ще рік тому звертав увагу, що блогерка під час війни уникала чітких публічних заяв на підтримку України. А в момент трагедії в Охматдиті займалася рекламою та робила дивні коментарі. Також він вважав, що її контент міг допомагати ворогу.

Все це він підтвердив скриншотами з соціальних мереж.

Цю інформацію про неї передав до поліції та СБУ. Зокрема, в цьому йому допоміг народний депутат Ярослав Юрчишин.

«Як наслідок, вона тоді почала українською мовою вести блог. Після оцих скандалів. Ймовірно, хтось їй підказав, що це треба робити. Я зі Слов’янська, мені завжди було важливо викривати проросійських людей, намагався доносити до правоохоронців, але результату зазвичай не було. Тоді й не було, як такого, інституту репутації», — розповідає Дмитро. 

Водночас Марія тоді — не мовчала. Заявила про брехню у поліцію. За її словами Дмитро створив скриншоти у фоторедакторі. 

І через рік після цього ми натрапляємо на її сторінку. Там — жодних скандалів, жодних гучних заяв. Лише усмішки, світлі фото і підписи про те, що життя триває. Марія позиціонує себе як блогерка, яка показує будні прифронтового міста без відчаю — з оптимізмом і вірою в краще. Це привернуло нашу увагу.

Стаття викликала хвилю негативу. Виявилося, що підозри щодо її поглядів існують давно, і вони добре відомі місцевим мешканцям.

Тож ми не можемо ігнорувати такі сигнали, адже довіра до медіа — це насамперед відповідальність перед читачами.

Директорка «Точки Сходу» Анна Овчаренко пояснює:

«Ми миттєво відреагували та зняли публікацію з загального доступу на всіх доступних платформах аби не вводити в оману читачів до з’ясування повних обставин. Ми цінуємо увагу до нашого медіа, а тим паче тих, хто дивиться і слідкує за нами щодня та дякуємо всім, хто швидко відреагував та надав інформацію».

Баланс і неупередженість — не просто слова

Як медіа, ми працюємо за принципами збалансованості: якщо героя у чомусь звинувачують  — ми надаємо йому слово для відповіді.

Ми запропонували Марії прокоментувати ситуацію та відверто відповісти на звинувачення. Її відповідь — російською — була короткою:

«У меня много работы, поэтому пока не будет возможности все это организовать. Можете удалять статью. Благодарю за потраченное время».

Жодного заперечення чи спроби спростувати підозри у підтримці ворога ми не почули.

Чому це важливо

Війна триває. Гинуть українці. І тому немає місця напівтонам, коли йдеться про підтримку ворога або толерування колаборантів. Репутація — це найцінніше, що має людина. Якщо українця публічно звинувачують у проросійських поглядах, природною реакцією було б прагнення спростувати ці слова.

Ми ж, як медіа, визнаємо: цього разу ми не перевірили бекграунд героїні достатньо глибоко перед публікацією. І саме тому ця стаття була знята.

Наші висновки

• Ми чуємо своїх читачів — і реагуємо на їхні сигнали.

• Ми залишаємося відкритими до діалогу та готові надати слово кожному, хто готовий стати героєм наших матеріалів.

Бо журналістика — це не про красиві історії за будь-яку ціну. Це про правду. Навіть якщо вона неприємна.

---