Виїхали з Донецька і змінили ім’я: історія переселенця, який відмовився від батьківського імені після пережитого насильства
Марко виїхали із Донецька у 2014 році. На підконтрольній Україні території вони зробили те, чого давно хотіли — змінили свої прізвище, ім’я та по-батькові. Зробити це вдалося лише у 2022 році.
Майже 4 роки їхнє нове ПІБ звучить так: Марко І Крапка. Марко — ім’я, Крапка — це прізвище, а одна літера «І» — це по батькові.
Про те, чому переселенець з Донецька вирішили змінити ім’я розповідає «Суспільне Донбас».
Головною причиною зміни імені стало бажання не мати нічого спільного зі своїми батьками. Вони, за словами Марка, створили атмосферу насильства, у якому йому доводилося жити.
«Я зрозуміли, що не хочу мати їхні прізвища тим більше по батькові, яке дісталося від так званого батька. Я будую себе як самостійна людина, умовно — під своїм прапором. Я не розумію цієї концепції жити під іменем, яке тобі дали інші люди. Особливо, коли це люди, які хотіли тебе вбити. А таке було. Не раз», — каже Марко.
З бюрократичними складнощами після зміни імені вони зіштовхнулися не в держустановах, а в цифрових системах. Урядові сайти не приймають по батькові з однієї літери, адже частто поля мають обмеження за кількістю символів. Через це Марко не можуть зареєструватися, чи авторизуватися десь.
Оновити дані довелося і в банківських системах, на що пішло кілька хвилин.
Зміну імені Марка часто пов’язують з його громадською та журналістською діяльністю. Однак вони зауважують, що насправді «історія такої зміни трагічна». Пошуки потрібного прізвища зайняло багато часу. Брати прізвища дальніх родичів не хотілося. Адже Марк не були певні щодо спільних цінностей чи поглядів.
Водночас з іменем було одразу зрозуміло — Марко. Його обрали, адже першою, хто почала вживати це ім’я, була вчителька української мови у львівській школі. Там вони навчалися якийсь час після евакуації з Донецька.
«Це була одна з найприємніших педагогинь та й людей загалом у моєму житті. Минуле ім’я Марк мені дала так звана матір — українофобка. Вона влаштовувала істерики з кожного почутого українського слова. Марко — це інше ім’я, це не Марк», — зазначають активіст.
Після довгих роздумів щодо по-батькові, народилася несподівана ідея: «Марко — і крапка, як остаточне рішення».
Про своє дитинство Марко згадують розповіддю про насилля, яке над ним постійно вчиняли. Про батьків кажуть: мати була домогосподаркою, а батько працював у державній адміністрації.
«Багато хто стереотипно вважає, що до насильства можуть вдаватися тільки очевидно маргінально-антисоціальні батьки. Це поширено, але так є не завжди. Відсутність цих ознак не заважала моїм використовувати постійні крики, образи, приниження та побої як методи «виховання» з раннього дитинства», — нагололошує Марко.
Після свого 18-річчя активіст припинили будь-які контакти з батьками.
Зараз він займається громадською діяльністю. Зокрема, був співорганізатором заходів на підтримку НАБУ і САП, а також виступав за права військових у Харкові. А також активно долучається до зборів ЗСУ. Каже, що йому болить за рідний Донецьк, який перебуває під окупацією. І не виключає, що може долучитися до лав Збройних Сил, не дочекавшись власного 25-річчя.
Читайте також: «Я ніколи не повернуся додому»: художниця з Донецька створила комікс про переселенство
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.
Підтримайте нашу роботу і допоможіть нам зростати та надавати якісні послуги.
