«Я досі не вірю, що це пекло закінчилося»: жінки з Донеччини розповіли про шість років полону

У Києві відбулася зустріч зі звільненими з полону жінками з окупованої Донеччини. Марина Березняцька, Світлана Головань та Юлія Паніна повернулися в Україну під час обміну 14 серпня. У ворожих застінках вони пробули 6 років, повідомляє «Точка Сходу». 

Зустріч з журналістами організувала громадська організація «Нумо, сестри!» — об’єднання цивільних жінок, які також пройшли через російський полон. 

Як потрапили у полон?

Світлану Головань окупанти затримали 29 серпня 2019 року у Новоазовську. Жінка розповідає, що силовики прийшли до неї додому і арештували через родичів в Україні. Весь цей час доньки жінки були разом з чоловіком — він їх вивіз до Маріуполя. А після окупації міста — зять вивіз до Німеччини. Нині вони там і перебувають. Молодша хоче повернутись жити до мами в Україну, старша – бачить своє майбутнє за кордоном.

Найбільше Світлана наразі мріє з ними зустрітись.

Юлію Паніну у травні 2019 року затримали біля дому в Донецьку. Жінка разом з донькою їхали до школи. Юлії перекрили дорогу, показали документи і сказали, що хочуть поспілкуватись.

Жінку відвезли в будівлю МГБ на бесіду, а звідти до «Ізоляції» в Донецьку.

Марину Березняцьку у квітні 2019 року затримало окупаційне міністерство держбезпеки начебто за співпрацю зі Службою Безпеки України. Відвезли до МГБ:

«Були допити. Це було морально складно. На цьому все», — поділилась Марина Березняцька.

Що давало сил у полоні

Жінки розповіли, що найбільше сил у російських застінках давало те, що на кожну чекає родина:

«В мене була віра. Мені потрібно вийти і зустрітись зі своєю сімʼєю, яка мене любить і чекає. Тому заради дітей, я набиралася сил, терпіла і вірила», — сказала Світлана.

«У кожної з нас є діти, які телефонують і кажуть: “Мам, ми тебе чекаємо та любимо. Ти в нас найкраща. Я думаю це найголовніші слова, які дають сил. А ще те, що ти не маєш права здаватись», — розповідає Юлія.

Перші емоції після обміну

Жінки зі сльозами розповіли, що 6 років чекали на обмін. І нарешті 14 серпня 2025 року їх повернули. Але у ворожих катівнях залишаються їх посестри.

Юлія розповідає, що від місця де вони вийшли з автобуса до Чернігова стояли люди з українськими прапорами.

«Я досі не вірю, що це пекло, яке було 6 років закінчилося, — поділилась Світлана.

Марина подякувала всім, хто бере участь в обмінах. 

«Враження після обміну я не можу передати. Ти не розумієш, що це правда. Що починається нове життя».

Проблеми, з якими стикнулись після повернення

Після повернення з полону найбільша проблема з якою стикнулись жінки — відсутність житла. Наразі всі проходять реабілітацію і тимчасово знаходяться у лікарні. Після цього їм нікуди йти.

Також Юлія сказала, що немає роботи. 

На зустрічі благодійні фонди та громадські організації підтримали звільнених — їм придбають одяг, нададуть допомогу з пошуком житлом та медичними послугами.

На пресконференції також були представлені картки з іменами жінок, які у полоні. Громадська організація «Нумо, сестри!» буде займатись тим, щоб повернути всіх додому. І щоб кожна на своїй картці потім написала «Вільна!».

Читайте також: Права жінок у полоні та окупації: українська організація «Нумо, сестри!» подала звернення до ООН

---