29 місяців полону: історія захисника Маріуполя Романа Тутова

Оборонець Маріуполя Роман Тутов перебуває у російському полоні 29 місяців. Під час інтерв’ю для «Точки Сходу» його дружина Тетяна розповіла, як саме чоловік вмовив її виїхати з Маріуполя разом з маленькими дочками у перший день великої війни. Тетяна поїхала у Польшу, але залишитися за кордоном не змогла. В інтерв’ю вона згадує своє життя у мирному Маріуполі і ділиться тим, що саме, на її думку, може вплинути на повернення полонених додому.

«Під час обмінів я відчуваю надію і розчарування одночасно»

«Напередодні повномасштабного вторгнення Рома вмовляв мене поїхати з Маріуполя, казав, щоб збирала валізи, а я не хотіла їхати без нього, як згадаю — «мурахи по шкірі». У нас дві дівчинки, старшій було 12 років, а молодшій 8. Добре, що я послухала врешті-решт.

Зранку 24 лютого знайомий вивіз нас з міста, у Запоріжжя, а 1 березня 2022 року ми вже були у Польщі. Але після того, як Рома потрапив у полон і ми про це дізналися, повернулися додому. І діти хочуть зростати в Україні, вони відчувають себе україночками — досить дорослі і багато чого зрозуміли за цей час».

«Він став виглядати так, ніби у ньому просто підтримують життя»

«З Ромою ми постійно були на зв’язку, наскільки це було можливо. Я писала повідомлення, а він читав, коли вдавалося зловити зв’язок, а в Маріуполі його майже не було з початку березня. Про себе чоловік  майже нічого не розповідав, весь час питав як ми, де і що з нами.

У кінці березня пропав зі зв’язку і зателефонував вже з колонії в Оленівці. Рома сказав, що його не б’ють, годують, що дуже сумує за нами і ми скоро побачимось. А взимку 2022 року я побачила відео, в одному з російських Telegram-каналів. Мій чоловік став менше в половину, не знаю скільки кілограм він втратив, але настільки худим і виснаженим я його ніколи не бачила. Очі впали, було видно, що він втомлений, навіть говорити йому було важко. А ще перед ним на столі лежав аркуш і він, час від часу, опускав очі, ніби читав, що на ньому написано». 

«У Маріуполі, у нашому мікрорайоні, Рому всі знали»

«Це було помітно навіть по тому, що малознайомі люди з ним віталися на вулиці. Він дуже комунікабельний, любить спілкуватися з людьми, він дружелюбний і вміє проявляти до людей справжній інтерес. Знає багато цікавого, може говорити на будь-яку тему і з ним нікому не буде нудно. Він такий змалечку був, навіть його мама розповідала, як він брав у долоні її обличчя, повертав до себе, дивився в очі, починав щось розказувати і слідкував, щоб вона слухала. (Сміється).

Але більше за все він любить проводити час з доньками, особливо кататися на самокаті чи велосипеді з ними, ходити в парк розваг, а потім — обов’язково до кав’ярні. Він дуже любить готувати, якщо «зайде» новий рецепт — неодмінно спробує, ще і друзів покличе, щоб пригостити. Ми в Маріуполі відкрили навіть невеличкий заклад, готували шаурму, смачний виходив фаст-фуд». 

«Ми моніторимо всі сайти, Telegram-канали, шукаємо по групах, де тільки можна»

«Коли дівчата дізналися, що тато у полоні, це був жах — сльози, істерики, сиділи разом і плакали, а теперь ми намагаємось зробити все, що у наших силах аби повернути коханого додому.  Я вважаю, що коли родичі шукають у мережі, у них є більше можливостей побачити своїх рідних і передати дані українській стороні. Акції-нагадування про долю наших захисників —вагомий важіль і можливість тиснути на владу України. Коли влада наказує військовим залишити позиції, здатися в полон і при цьому обіцяє багато, то вона має і зробити багато. А на Росію вплинути можуть наші європейські партнери, у них з Росією є досі спільні бізнес-інтереси».  

 

«Здається, що його повернення — нездійсненна мрія»

«Діти надають мені сили. Я ними надихаюсь, заради них і чоловіка я можу зробити все.

Звісно, я радію коли повертають наших, постійно уявляю, що наступного разу може бути і мій коханий. Але зрозумійте правильно, я переживаю розчарування і відчуття ніби про мого чоловіка забули, ніби він не захищав Маріуполь. Це викликає біль, образу, інколи ці почуття сильніші за радость.

Я розумію, що Росія ніколи не виконувала своїх обіцянок, але дуже хочеться бачити більше обмінів, саме з азовцями».

---