«Артема засудили до довічного ув’язнення, його маму — до 22 років, а цивільну дружину — до 20-ти»
32-річного Артема Мурдіда росіяни затримали в окупованому Мелітополі в березні 2023 року. Наступного дня затримали і його матір Ганну та цивільну дружину, яку також звати Ганна.
Усіх трьох звинуватили у злочинах проти Росії. У жовтні 2025 року російський суд засудив Артема до довічного ув’язнення, його матір — до 22 років, а цивільну дружину — до 20 років позбавлення волі.
Про затримання Артема «Точці Сходу» розповіла його подруга дитинства Катерина Деришева, яка почала розшукувати друга. Нині Катерина підтримує з ним зв’язок через листування та намагається привернути увагу до його справи.
«Я помітила, що Артем зник із соціальних мереж»
«Ми з Артемом знайомі з восьми років. Обоє виросли в Мелітополі, разом гуляли в дитинстві, згодом спілкувалися в одній компанії, наші батьки також знали одне одного. Пізніше я переїхала з Мелітополя, але ми з Артемом підтримували зв’язок, іноді листувалися. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Артем жив у Мелітополі разом із мамою. Після окупації міста він втратив роботу. Наскільки мені відомо, йому пропонували працювати на росіян, але він відмовився. Влітку 2023 року я помітила, що Артем зник із соціальних мереж. Раніше він переглядав мої історії, і хоча ми не спілкувалися постійно, я бачила, що він з’являється онлайн. Я почала розпитувати знайомих, які залишилися в окупації, чи знають вони щось про Артема та його родину, але ніхто нічого не міг сказати. Це здавалося дивним, адже до повномасштабної війни його мама працювала на керівній посаді на заводі, а сам Артем — у банківській сфері, тож знайомих у них було багато. Лише наприкінці 2023 року я знайшла інформацію про те, що Артем зник безвісти. Згодом дізналася, що зникли також його мама та цивільна дружина».
«Мені написала жінка, яка повідомила, що Артем перебуває в російському полоні»
«Вона сказала, що Артем перебуває там разом із її цивільним чоловіком. Вони сиділи в одній камері в Ростові-на-Дону. Це було перше підтвердження того, що Артем живий і перебуває за ґратами. Декілька днів потому, я знайшла згадку про судовий процес над Артемом на сайті правозахисного центру “Меморіал”, а також інформацію на сайті російського військового суду в Ростові. Артему інкримінували тероризм, участь в організованій групі та інші злочини. Зокрема, російська сторона стверджувала, що він причетний до вбивства чоловіка, який перевозив найманців ПВК “Вагнер” у Мелітополі. Я також дізналася, що після затримання Артема росіяни оприлюднили пропагандистський відеосюжет про трьох нібито диверсантів із Мелітополя, серед яких був і мій друг. Поступово з’ясувалося, що Артема затримали в березні 2023 року на вулиці в окупованому Мелітополі. Наступного дня росіяни затримали його матір Ганну та цивільну дружину, яку також звати Ганна».
«По справі Артема відбулося 15 засідань»
«У жовтні 2025 року російський суд оголосив вироки. Артема засудили до довічного ув’язнення, його маму Ганну — до 22 років, а цивільну дружину Ганну — до 20-ти. Після вироку жінок перевели до СІЗО у Новочеркаську. Наскільки мені відомо, вони перебувають у різних камерах. Артем залишився в СІЗО у Ростові-на-Дону. На вироки подали апеляції. Засідання, які мали відбутися в серпні та вересні 2026 року, переносили та скасовували. Наскільки я розумію, саме через те, що апеляційний розгляд ще не завершився, їх поки не етапували до колоній. Як вони переживуть етапування, ніхто не знає. Тих, в кого довічне увʼязнення, тримають у найвіддаленіших кутах Росії, і перевезення туди теж жорстоке випробування».
«Він вибачається, коли розповідає, що йому важко»
«Зараз ми з Артемом підтримуємо зв’язок через листи. Вони надходять нерегулярно, іноді доводиться чекати по кілька місяців. Нещодавно я тричі надсилала йому один і той самий лист, поки він нарешті його отримав. Із того, що він пише, мені здається, що він дуже вимогливий до себе. Навіть коли розповідає, що погано почувається, може вибачитися за те, що поскаржився. А я зовсім не сприймаю це як скарги. Артем дуже сумує за рідними, особливо за мамою та цивільною дружиною. Він постійно цікавиться, що з ними відбувається. Запитував мене, чи звільняють із російського полону жінок, яка статистика обмінів. Він також багато переживає за бабусю, йому навіть телефонні розмови з нею не дають відчуття повноцінного спілкування. Він не знає, як минув її день, що сталося за тиждень, чи все в неї добре, він дуже любить її. Думаю, найважче для нього — неможливість бачити близьких і знати, що з ними відбувається. У полоні Артем багато читає. Ми листуємося на різні теми, говоримо про книжки, про життя. Я запитувала, яким він бачить своє майбутнє. Він відповів, що хоче якнайшвидше повернутися до роботи, побачити і обійняти всіх своїх рідних. Я знаю, наскільки для нього важливо залишатися на зв’язку з людьми, яких він любить і намагаюся робити все, щоб цей зв’язок не переривався».
Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.
