«Брат сидить за те, що намагався допомагати цивільним»

У березні 2022 року в Сумській області російські військові затримали цивільного волонтера Олександра Костюка. До повномасштабного вторгнення він працював за кордоном, але після 24 лютого повернувся в Україну і приєднався до волонтерів, які допомогали виїжджати людям у більш безпечні регіони.

5 березня 2022 року дорогою за жінкою, яка звернулася по допомогу, Олександра зупинили росіяни. Це сталося поблизу села Дзеркалька. Після допитів і погроз його вивезли до фільтраційного пункту, а згодом — до колонії в Старому Осколі.

Без вироку та офіційних обвинувачень волонтер перебуває в російському полоні вже 47 місяців. Про це «Точці Сходу» розповіла сестра полоненого Леся.

«Сашко працював за кордоном і одразу після початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну»

«Тут перебувала його дружина і двоє дітей, які потрапили під окупацію в Бородянці. На щастя, його сімʼя вижила, а Сашко приєднався до волонтерів і почав вивозити цивільних людей подалі від обстрілів. 5 березня 2022 року він їхав в Сумську область за дівчиною, яка звернулась по допомогу. Біля села Дзеркалька брат побачив колону російських військових. Вони зупинили його автівку, обшукали і забрали. В фільтраційному пункті Сашка допитували, погрожували відрізати пальці і чотири рази виводили на розстріл — стріляли поверх голови, вимагали зізнань незрозуміло в чому і відправили в колонію в Старому Осколі. Це все я знаю від звільненого полоненого, який повернувся влітку 2022 року і певний час перебував разом з братом».

«Вони стоять у камері цілий день, витримують фізичний та психологічний тиск»

«Кілька листів брат написав з полону, його кілька разів переводили з колонії в колонію. Але їм забороняють писати і про стан здоровʼя, і будь-що, тому в листі ми прочитали, що його годують, він нормально почувається і їх виводять на прогулянку. А насправді, згодом, також від звільнених, ми дізнались, що сидіти вдень не дозволяють, тільки стояти, російський гімн треба слухати — три рази на день. Сашко страждає від болю в спині, бо в нього міжхребцеві грижі. І цивільних, і військових тримають разом і жорстоко знущаються зі всіх».

«У червні 2025 року ми дізнались, що брат стійко тримається і духом не падає»

«І більше відомостей немає. Він багато переказує книжки за змістом хлопцям, бо багато читав все життя і в нього гарна памʼять. Він закінчив факультет сходознавства, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, знає арабську, англійську, і навчає англійської хлопців. Сашко дуже добра людина і нікого в житті ніколи не образить, спокійний, виважений, чуйний та інтелігентний. Я згадую, як чудово ми проводили час, коли вся родина збиралась разом, а тепер наші зустрічі без нього зовсім інші, без сміху, і без радощів».

«Я не могла нічого зробити чотири роки»

«Я відвідую акції та зустрічі в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, пишу безкінечні листи, але брат не повертається. Скрізь відповідь одна — докладаємо максимум зусиль, всі служби працюють, і я в це вірю, але РФ брата не віддає. Я відчуваю себе розбитою і знесиленою, плачу, здається, що руйнується світ, погано сплю вночі і всі мої думки з ним. Але я мушу йти далі і боротися за нього, хоча це страшно і нестерпно важко, але я вірю, що він повернеться».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---

---