«Діма тримається і не втрачає надії навіть у катівні»

26-річний санітар 36-ї окремої бригади морської піхоти Дмитро Гриценко перебуває у російських катівнях вже 36 місяців. У полон росіян він потрапив під час спроби прориву з меткомбінату ім. Ілліча у Маріуполі навесні 2022 року. Про це «Точці Сходу» розповіла тітка захисника, пані Тетяна.

Про те, що саме сталося із її племінником вона дізналась з відео,  опублікованого окупантами. Нині родина має мізерні відомості про перебування Дмитра в колонії. Але його звільнені побратими кажуть, головною підтримкою для нього став один єдиний лист, який він зміг отримати від своєї тітки.

«З перших днів великої війни Діма перебував у Маріуполі. За той час ми змогли поговорити з ним лише три рази. Він ледь стримував сльози, коли говорив про кількість поранених та загиблих побратимів. Водночас запевняв, що все добре, але ми читали новини і розуміли, що ситуація в місті погіршується. Він же нас заспокоював, казав, що обов’язково все буде добре. Шостого квітня від нього надійшло останнє смс — «допомоги не буде». А потім —  тиша»

«Звістки про Діму надходять переважно від звільнених побратимів»

«23 квітня 2022 року я побачила племінника на відео, на якому його допитували росіяни. Мова йшла про прорив, який наші військові здійснювали, намагаючись вийти з меткомбінату ім. Ілліча, аби дістатися «Азовсталі». Хлопці виходили декількома групами. Із Дімою були, переважно, медики та поранені.

У січні 2023 року від племінника надійшов лист, він був дуже коротким — 5 слів, що живий і начебто все добре. Дімкіна мама, вона живе за кордоном,  намагалась зв’язатись з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Спочатку представники цієї організації розмовляли з нею телефоном, а потім перестали відповідати на дзвінки. Я писала в усі можливі групи, з проханням відгукнутися тих, хто чув бодай щось про Діму, писала заявки до всіх структур, які мають відношення до визволення військовополонених, жодного результату не було.

Всі відомості ми отримували від звільнених хлопців. Один з них назвав колонію, в якій перебував разом з моїм племінником. Інший, згодом, розповів, що там трохи поліпшились умови утримання — хлопців стали краще годувати і перестали бити». 

«Дімкіна мати ледь вижила, після того, як він потрапив у полон»

«Вона й досі дуже хворіє, дуже переживає за нього. Вся наша родина дуже пишається ним. Дімка сором’язливий хлопчик, ввічливий, тихенький. Не розумію, як він став військовим. Після школи він навчався в технікумі залізничного транспорту і став машиністом. Він дуже доброзичливий, завжди всім допомагає, завжди поруч з родиною. Якщо потрібні гроші — знайде, а ще вислухає, порадить і зробить. А ще він дуже любить солодощі, як дитина — завжди в кишенях якісь шоколадки та батончики (Посміхається)».

«Я роблю все, щоб про нього не забули»

«Мені здається, що наразі це головне. Не дати зникнути людині десь за ґратами, ніби її ніколи не було. Я не дам забути про цю дитину. Це — моя ціль. Я розумію, що росіяни самі обирають кого міняти, але в їхніх тюрмах сидять полонені, ще з 2014-2015 років. І їх не міняють. Я не дам пережити йому такі випробування. Я чомусь впевнена, що впораюсь, навіть якщо об’єктивно не можу вплинути на його швидке повернення. Коли йдуть обміни, мої почуття не передати словами. Мене ніби немає в цей день. Спочатку очікування і все валиться з рук, думати ні про що не можу, все тремтить, очі постійно в телефоні. А коли прізвища немає — сльози та спустошення. Сили мені дають слова одного зі звільнених полонених. Він був свідком, як до Діми в колонію дійшов мій лист. Він радів так, ніби це був найщасливіший момент в його житті. Це додало мені сил — він знає, що ми його чекаємо і боремось за нього, і я мрію про один день  — день його повернення».

Ця стаття стала можливою за підтримки програми «Голоси України», яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

---