«Іван був готовий зустріти смерть, а не полон»

Іван Кулєшов – старший солдат 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Йому 33 роки і 27 місяців з них він перебуває в полоні. Іван пішов на фронт з перших днів великої війни, і у січні 2023 року потрапив в російську колонію.

Нині його утримують у Чечні, звідти він декілька разів телефонував своїм рідним. Сестра захисника, Тетяна, розповіла «Точці Сходу», що під час розмов Іван постійно питав про можливість обміну, оскільки саме з його колонії українських військових рідко міняють. Та попри це родина Івана чекає на нього та бореться за його повернення.

«Ваня пішов захищати Батьківщину одразу після початку великої війни, 25 лютого був вже у військкоматі. Спочатку його відправили на фронт в Луганську область, згодом – у Донецьку. Ми бачились, коли він приїздив у відпустку, у жовтні 2022 року. Тоді в мене виникло почуття, що він одночасно був і вдома, і з побратимами. Він постійно думав про хлопців, які залишились на передовій. А ще він сказав мені, що в нього є передчуття полону, він боявся цього, смерті — не боявся, а полон його жахав. Ще пам’ятаю, яким сильним ударом для нього стала загибель найкращого друга — Льоні, який помер на його руках. Ваня навіть розмовляти про це не міг». 

«Ваня казав мені: “Я сильний, я витримаю”»

«Він говорив про це часто, коли ми могли спілкуватися, в переписці або телефоном. Найважчим для нього був брак сну, я пам’ятаю, як він мріяв тоді виспатися. 16 січня 2023 року ми дізнались, що Ваня в полоні. На відео, яке розмістили росіяни, ми побачили як вони допитують його та його побратимів одразу після захоплення. Брат був поранений в ногу, біля якогось окопу, без бушлата, сильно кашляв. Потім я знайшла з ним ще декілька відео — на одному його допитували, на іншому — впізнала по голосу, на третьому він просто стояв у кімнаті».

«З червня 2023 року його утримують у Чечні»

«Звідти він телефонував нам декілька разів, вперше — у серпні 2024 року. Я стримала сльози, хоча це було дуже важко. Він постійно питав про можливість обміну, чи відбуваються вони, за нас дуже переживав. Другий дзвінок був вже у січні вже 2025 року. Тоді я попросила Ваню, щоб він не стояв осторонь, якщо раптом їх зніматимуть на відео. І він почув мене — в наступному відео його було добре видно, він дивився прямо в камеру і я відчула, що це було послання для мене. А третій раз, зовсім нещодавно, під час дзвінка я на декілька секунд побачила місце його утримання. Це була велика кімната, з двоярусними ліжками, поряд сиділи хлопці».   

«Якщо хтось принижує людину, він одразу стає на її захист»

«Ваня дуже позитивний і емоційний. Завжди різний — і пожартувати любить, і серйозним буває. У полоні допомагав хлопцям уламки витягати, вони розповідали, що навіть там він намагався добитися якоїсь справедливості. Ніколи не візьме чужого, навіть якщо щось як кажуть «нічиє». Іван дуже добрий, обожнює своїх племінників. Своїх дітей в нього немає і його найбільша мрія — родина, де всі будуть любити і поважати один одного. Мій брат дуже хазяйновитий, добре готує млинці, вареники. В нього багато друзів, вони чекають на нього і телефонують нам, щоб дізнатися чи є якісь відомості, та й в селі всі про нього питають, всі чекають».

«Я постійно нагадую, що Іван існує»

«Розумієте, це дуже важливо. Він у тій колонії, в чеченському полоні, перебуває довше за всіх. У нього є наша родина — батько, я і ще два брати, і ми всі за нього боремось. Ми хочемо, щоб нас чули, ми маємо це показувати. І Вані від цього легше, бо він зберігає надію на повернення. Мені дають сили чоловік і діти, від них я відчуваю міцну підтримку. Я б хотіла приділяти їм більше часу та уваги, але вони все розуміють, коли, наприклад, треба їхати на акції чи в Координаційний штаб, коли я постійно кудись пишу звернення. Ми всі чекаємо на Ваню, не можу передати наші почуття. Щодня плануємо, що можна ще зробити для нього і віримо, що це дасть результат». 

Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

---