«Іван зник безвісти, але його бачили в полоні»

49-річний військовий Іван Куруц зник безвісти у квітні 2023 року. Тоді разом з дев’ятьма побратимами його відправили на бойове завдання у Бахмут. Але ніхто з цієї групи не повернувся. Водночас дружина Івана, Марина, впевнена – її чоловік живий і перебуває у полоні. За її словами, у неї є цьому докази.

Щоправда, неофіційні, тож змінити статус чоловіка зі «зниклий безвісти» на «у полоні» поки що їй не вдається. Але Марина продовжує вірити і боротися за  повернення коханого додому. Своєю історією вона поділилася з «Точкою Сходу».

«Його обурювали фатальні помилки командування»

«Повномасштабне вторгнення Іван зустрів за кордоном, працював там, зміг повернутись додому тільки на початку квітня. Отримав повістку і пішов у військкомат, хоча я його відмовляла, але він сказав, що це його обов’язок і він має захищати Батьківщину. Наприкінці квітня 2022 року його відправили в Донецьку область, потім деякий час він перебував на Черкащині, з літа 2023 — на Сумщині, а потім знов повернувся на Донецький напрямок. Чоловік приїжджав декілька разів, у відпустку. Настрій у нього з кожним приїздом ставав все гіршим. Розповідав, що бачить багато несправедливості, маючи на увазі ставлення командування до мобілізованих, помилок, які стали фатальними. Найбільше його обурювало, коли він бачив, що загибелі особового складу можна було уникнути, але похибки та непорозуміння призводили до смерті українських військових. Іван постійно налаштовував мене бути витриманою та сильною, казав, що я маю з розумінням ставитися, що він не може постійно бути на зв’язку, я маю триматися і все буде добре». 

«Іван зник у Бахмуті»

«Крайній раз, коли ми спілкувалися – ранок 24 квітня 2023 року. Тоді Ваня сказав, що йде на позиції, в його голосі я почула тривогу, навіть страх. Ніч на 25 квітня я добре пам’ятаю, я так ніколи не хвилювалась, майже не спала, ніби відчувала біду. А коли чоловік не вийшов на зв’язок, я почала його шукати. Спочатку дізналась, що під час зникнення він перебував у Бахмуті. У групі, окрім нього, було 8 людей, не повернувся ніхто. Але від двох джерел, які надали мені інформацію у 2024 та 2025 році, я дізналася, що мій чоловік перебуває в полоні. Його там бачили, але це все, що я можу сказати. На жаль, для зміни його статусу зі “зниклий безвісти” на “перебуває у полоні” цього недостатньо». 

«У відпустці він казав: “Один день вдома, і здається, немає жаху навколо»

«Мій чоловік чесний, справедливий, сильний, цілеспрямований та відважний. Це дає мені впевненість, що він переживе полон і повернеться додому, як обіцяв. Коли Іван приїжджав у відпустку, казав: “Побуду з вами один день вдома, і здається, що немає всього цього жаху навколо”. Родина завжди була для нього на першому місці. Я роблю все, що можу для його повернення, це справжня пошукова робота, і по деталях, “пазликам”, які мені вдається знайти, вже стає більш зрозумілим — і що сталося, і що відбувається з чоловіком зараз. Хочу зауважити, що допомоги у пошуках від військової частини ніякої не має. Я вірю в Бога, відчуваю, що молитва і віра допомагають. Я впевнена, що Бог чує мене і збереже Івана, якщо така моя доля, я маю витримати все і щодня боротись за повернення коханого додому». 

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

---